Справа № 307/3541/14-ц

Провадження № 2/307/144/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Тячів

Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого судді Бобрушко В.І., при секретарях Баник А.А., Герич Є.І., з участю перекладача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Тячів цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Нижньоапшанської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Нижньоапшанської сільської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання недійсним договору дарування нерухомого майна. В позовній заяві зазначив, що у відповідності до рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради №3 п.2 від 03.08.2010 року оформлено право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в цілій частині. На підставі зазначеного рішення відповідачем Нижньоапшанською сільською радою на ім'я відповідачки ОСОБА_4 було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №605 від 08.09.2010 року на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. В подальшому, згідно договору дарування житлового будинку від 12.11.2010 року, посвідченого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец М.Ю., зареєстрованого в реєстрі за №6402, відповідачка ОСОБА_4 подарувала, а відповідачка ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1. Позивач вважає, що зазначені свідоцтво про право власності на нерухоме майно та договір дарування житлового будинку вчинені всупереч вимогам чинного законодавства та з порушенням його майнових прав та законних інтересів, а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню. Зазначив, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 побудований ним разом з батьком ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому видання свідоцтва про право власності на вказаний житловий будинок відповідачці ОСОБА_4 є неправомірним. Відповідно до рішення виконавчого комітету Тячівської районної ради народних депутатів від 19.08.1983 року за №212 затверджено рішення виконкому Дібрівської сільської ради №43 від 16.08.1983 року «Про узаконення індивідуальних житлових будинків», де у додатку №2 до вказаного рішення зазначено про узаконення житлового будинку АДРЕСА_1, збудованого ОСОБА_7 та ОСОБА_2. На підставі зазначеного рішення виконкому Тячівської районної ради народних депутатів було видано свідоцтво про забудову садиби у сільських населених пунктах УРСР, згідно якого вбачається, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося ОСОБА_7 та ОСОБА_2. На сьогоднішній день у житловому будинку, розташованому по АДРЕСА_1, він постійно проживає разом з сім'єю та прописаний у будинку. Після смерті ОСОБА_7 належна йому частина житлового будинку по АДРЕСА_1 як спадкове майно, його спадкоємцями не оформлялася. Разом з цим, він прийняв спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки постійно проживає у вказаному будинку. Житлового будинку АДРЕСА_1 не існує і не існувало. Такий будинок відповідачкою ОСОБА_4 не будувався, окреме дворогосподарство АДРЕСА_1 не відкривалося. Відповідачка ОСОБА_4 вважає будинком №12«а» ту частину житлового будинку АДРЕСА_1, у якій вона фактично проживає. Однак, поділ житлового будинку АДРЕСА_1 у встановленому порядку не відбувався, виділ певної його частини не проводився, нове дворогосподарство (окремо ізольована квартира) під №12«а» не відкривалося (не виділялася). Таким чином, видане на ім'я відповідачки свідоцтво про право власності на житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1, істотним чином впливає на його майнові та спадкові права, охоронювані законом інтереси. Крім цього, при оформленні свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідачкою ОСОБА_4 допущено порушення вимог чинного законодавства. Так. у відповідності до п.п.«а» п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, в редакції, що діяла на момент видання відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам. Згідно з вимогами п.п. 10 п. «б» ст.30 Закону України «Про місцеве самвоярдування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності. Разом з цим, підстави для оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, передбачені п.п. «а» п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, відсутні. А саме відсутній окремий індивідуально визначений новозбудований, перебудований або реконструйований житловий будинок АДРЕСА_1, будівництво, перебудова чи реконструкція якого здійснювалася б відповідчкою ОСОБА_4; відсутній акт про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети, видані на ім'я ОСОБА_4; відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку АДРЕСА_1, проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; відсутня також проектна документація на вказаний житловий будинок. Згідно п.1.2. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно положення діє на всій території України і є обов'язковим для виконання громадянами, міністерствами, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами й організаціями незалежно від форм власності. Крім цього, постановою Тячівського районного суду від 26.06.2012 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08.07.2014 рок,.визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради №3 п.2 від 03.08.2010 року «Про оформлення права власності на нерухоме майно», згідно якого оформлено право власності на нерухоме майно - житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в цілій частині. Зазначеним судовими рішеннями, які набули законної сили, стверджено факти неправомірності дій Нижньоапшанської сільської ради у процесі оформлення права власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та порушення у зв'язку з цим його спадкових прав. У зв'язку з наведеним, свідоцтво про право власності на нерухоме майно підлягає визнанню недійсним у судовому порядку. З огляду на те, що відповідачкою ОСОБА_4 було неправомірно, без законних підстав і всупереч встановленому порядку та з порушенням його спадкових прав набуто право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1, вона незаконно відчужила житловий будинок відповідачці ОСОБА_5 на підставі договору дарування, яка в свою чергу неправомірно набула права власності на житловий будинок. Виходячи з цього, договір дарування житлового будинку також підлягає визнанню недійсним.

Просить суд визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, виданого виконкомом Нижньоапшанської сільської ради на ім.»я ОСОБА_4, зареєстрованого Тячівським РПТІ в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна в книзі 05 запис №642, згідно якого ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец Мариною Юріївною в реєстрі за №6402, укладений між ОСОБА_4 як дарувателькою з однієї сторони та ОСОБА_5 як обдаровуваною з другої сторони, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок по АДРЕСА_1

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, посилаючись на викладені у письмовій позовній заяві обставини та просить позов задовольнити.

Відповідачка ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_8, який також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнали та просять в його задоволенні відмовити.

Представник Нижньоапшанської сільської ради в судовому засіданні позов не визнав та просить в його задоволенні відмовити.

Дослідивши всі обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про право власності на нерухоме манно від 08.09.2010 року, виданого на підставі рішення виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 03.08.2010 року за №3 п.2, відповідачка ОСОБА_4 значиться власником домоволодіння по АДРЕСА_1, в цілій частині.

Рішенням виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 03.08.2010 року за №3 п.2 за ОСОБА_4 було оформлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, посвідченого та зареєстрованого приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец Мариною Юріївною в реєстрі за №6402, укладеного між ОСОБА_4 як дарувателькою з однієї сторони та ОСОБА_5 як обдаровуваною з другої сторони, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок по АДРЕСА_1

У вказаному договорі дарування зазначено, що житловий будинок по АДРЕСА_1 належить дарувательці ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, виданого виконкомом Нижньоапшанської сільської ради на ім.»я ОСОБА_4, зареєстрованого Тячівським РПТІ в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна в книзі 05 запис №642.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тячівської районної ради народних депутатів від 19.08.1983 року за №212 затверджено рішення виконкому Дібрівської сільської ради №43 від 16.08.1983 року «Про узаконення індивідуальних житлових будинків», де у додатку №2 до вказаного рішення зазначено про узаконення житлового будинку АДРЕСА_1, збудованого ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

На підставі зазначеного рішення виконкому Тячівської районної ради народних депутатів було видано свідоцтво про забудову садиби у сільських населених пунктах УРСР, згідно якого вбачається, що будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

В листі Тячівського районного відділу реєстрації актів цивільного стану від 23 січня 2008 року за №103-06-24 в зазначено, що перевіркою записів актів про шлюб встановлено, що що запису акта про шлюб щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_9 за період 1939 року по 1946 рік у відділі РАЦСу не виявлено.

Згідно оглянутих в судовому засіданні по господарських книг з 2006 по 2010 роки є запис про реєстрацію будинку №12 з двома квартирами під №1 та №2, де головою дворогосподарства в квартирі №1 значиться ОСОБА_9, а квартири №2 - ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може також бути визнання правочину недійсним.

Згідно ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до вимог п.п.«а» п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, в редакції, що діяла на момент видання відповідачці ОСОБА_4 свідоцтва про право власності на нерухоме майно, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: органами місцевого самоврядування: фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акта про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети та за наявності документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам.

Згідно з вимогами п.п. 10 п. «б» ст.30 Закону України «Про місцеве самвоярдування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить облік та реєстрація відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

Постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року, залишеного без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 8 липня 2014 року, в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради де треті особи ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради позов було задоволено та визнано протиправним і скасовано рішення виконавчого комітету Нижньоапшанської сільської ради №3 п. 2 від 03.08.2010 року «Про оформлення права власності на нерухоме майно», згідно якого оформлено право власності на нерухоме майно житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 в цілій частині.

Зі змісту вказаного рішення суду встановлено, що сторони оспорювали рішення виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 03.08.2010 року за №3 п.2, яким за ОСОБА_4 було оформлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1. При розгляді справи також було встановлено, що після смерті батька позивача 01.07.1983 року позивач ОСОБА_2 постійно проживав у будинку АДРЕСА_1, а тому він прийняв спадщину після смерті батька. Крім того, було встановлено, що згідно по господарських книг з 1971 року по 1983 рік є запис реєстрації будинку АДРЕСА_1, а з 1983 року є запис про реєстрацію будинку №12 з двома квартирами під №1 та №2. Також суд встановив, що рішення про оформлення за ОСОБА_4 права власності на житловий будинок, розташованого по АДРЕСА_1, істотним чином впливає на майнові та спадкові права, охоронювані законні інтереси позивача ОСОБА_2.

Також, при розгяді вказаної справи судом була встановлена відсутність підстав для оформлення права власності на житловий будинок АДРЕСА_1, передбачені п.п.«а» п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, а сааме, що відсутній окремий індивідуально визначений новозбудований, перебудований або реконструйований житловий будинок АДРЕСА_1, будівництво, перебудова чи реконструкція якого здійснювалася б ОСОБА_4, відсутній акт про право власності на земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 або рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети, видані на ім'я ОСОБА_4; відсутній документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта - житлового будинку АДРЕСА_1, проектній документації, державним будівельним нормам, стандартам і правилам; відсутня проектна документація на вказаний житловий будинок.

В порядку ст. 61 ч.3 ЦПК України суд вважає вказані обставини доведеними і такими, що додатковому доказуванню не підлягають.

Враховуючи те, що рішення виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 03.08.2010 року за №3 п.2, яке було підставою для видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, постановою Тячівського районного суду Закарпатської області від 26 червня 2012 року визнано протиправним та скасовано, суд вважає, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, яким за ОСОБА_4 було оформлено право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 та яке істотним чином впливає на майнові та спадкові права, охоронювані законні інтереси позивача ОСОБА_2, слід теж визнати недійсним та скасувати

У відповідності до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За змістом ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» згідно зі статтею статтею 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним у цілому, якщо закону не відповідають лише його окремі частини й обставини справи свідчать про те, що він був би вчинений і без включення недійсної частини. У цьому разі відповідно до статті 217 ЦК суд може визнати недійсною частину правочину, з'ясувавши думку сторін правочину. Якщо у недійсній частині правочин був виконаний однією зі сторін, суд визначає наслідки його недійсності залежно від підстав, з яких він визнаний недійсним.

Як встановлено в судовому засіданні позивач ОСОБА_2 разом з померлим батьком являються забудовниками будинку АДРЕСА_1, і після смерті свого батька позивач ОСОБА_2 постійно проживав у будинку АДРЕСА_1, а тому являється таким, що прийняв спадщину після смерті батька на частину його майна, однак у зв'язку з відчуженням відповідачкою ОСОБА_4 частини вказаного спірного будинку відповідачці ОСОБА_5 на підставі договору дарування від 12 листопада 2010 року позивач в повній мірі не може реалізувати своє право на володіння збудованого ним будинку АДРЕСА_1. Крім того, укладенням договору дарування були також порушені права позивача ОСОБА_2 щодо його права на житло, гарантовані ст. 47 Конституції України, так як він тривалий час зареєстрований та проживає у спірному будинку.

А тому суд вважає, що доводи позивача ОСОБА_2 та його представника щодо визнання недійсним договору дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року є також підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

А згідно до ст. ст. 58, 59 цього Кодексу докази повинні бути належними і допустимими.

Оцінивши в сукупності зібрані по справі наведені докази, суд вважає, що позов слід задовольнити та визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, виданого виконкомом Нижньоапшанської сільської ради на ім.»я ОСОБА_4, зареєстрованого Тячівським РПТІ в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна в книзі 05 запис №642, згідно якого ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1, визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец Мариною Юріївною в реєстрі за №6402, укладений між ОСОБА_4 як дарувателькою з однієї сторони та ОСОБА_5 як обдаровуваною з другої сторони, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок по АДРЕСА_1.

Доводи представника Нижньоапшанської сільської ради щодо законності виданого виконкомом Нижньоапшанської сільської ради свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605 суд вважає безпідставними, оскільки воно видане всупереч вимог законодавства та на підставі рішення виконкому Нижньоапшанської сільської ради від 03.08.2010 року за №3 п.2, яке в судовому порядку вже визнано протиправним і скасовано.

Також не заслуговують доводи відповідачки ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_8, який також представляє інтереси відповідачки ОСОБА_4 щодо законності укладеного договору дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, згідно якого відповідачка ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок по АДРЕСА_1 та стала його власником, оскільки такий договір порушує права позивача ОСОБА_2 на володіння в повній мірі збудованим ним будинку АДРЕСА_1, а також його право на житло.

Судові витрати в частині сплати судового збору слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 60, 169, 209-215 ЦПК України, ст. 47 Конституції України, ст.ст.16, 25, 203 ч.1, 215, 216 ЦК України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року за №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», п.п.«а» п. 6.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мінюсту України №7/5 від 07.02.2002 року, суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 8 вересня 2010 року за №605, виданого виконкомом Нижньоапшанської сільської ради на ім.»я ОСОБА_4, зареєстрованого Тячівським РПТІ в Реєстрі прав власності на об'єкти нерухомого майна в книзі 05 запис №642, згідно якого ОСОБА_4 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1.

Визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 12 листопада 2010 року, посвідчений та зареєстрований приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу Крец Мариною Юріївною в реєстрі за №6402, укладений між ОСОБА_4 як дарувателькою з однієї сторони та ОСОБА_5 як обдаровуваною з другої сторони, згідно якого ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_5 прийняла у дар житловий будинок по АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий В.І.Бобрушко