КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.02.2009 № 18/203 (15/161-10/178)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів: Кошіля В.В.
Шапрана В.В.
при секретарі: Цецарському А.О.
За участю представників:
від позивача – Калініна О.В.
від відповідача – Богаєвська І.В.
від третьої особи - 1 не з’явився
від третьої особи - 2 не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2008
у справі № 18/203 (15/161-10/178) (Сидоренко А.С.)
за позовом Станції швидкої медичної допомоги Чернігівської міської ради
до Комунального підприємства "Чернігівводоканал" Чернігівської міської ради
третя особа позивача Управління охорони здоров"я Чернігівської міської ради
третя особа відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Чернігові Чернігівської області
про стягнення 42556,90 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач СШМД звернулась до Господарського суду Чернігівської області з позовом до КП „Чернігівводоканал” про стягнення в порядку регресу 42556,90 грн.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2008 року позов задоволений повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 42556,90 грн. шкоди в порядку регресу, 425,57 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій вказує, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Представником позивача відзив на апеляційну скаргу суду не надано.
Представники третіх осіб в судове засідання не з’явилися відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановив наступне:
Відповідно до рішенням арбітражного суду Чернігівської області від 23.04.1999 року за позовом Чернігівської міської станції швидкої допомоги до Державного комунального підприємства „Чернігівводоканал” 25.02.1994 року автомобіль швидкої медичної допомоги, в якому знаходився Коржиков П.М., рухаючись по вул. Войкова наїхав на люк водопровідного колодязя, який не закрили працівники ДКП „Чернігівводоканал” після проведення ремонтних робіт і не встановили відповідні дорожні знаки.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталася в вини відповідача, що підтверджується довідкою ДАЇ.
Внаслідок даної ДТП Коржикову П.М., який працював на Чернігівській станції швидкої медичної допомоги, під час виконання своїх трудових обов’язків заподіяно тілесне пошкодження, що призвело до встановлення 2 групи інвалідності та 70% втрати професійної працездатності і в подальшому пересвідченню не підлягає.
Відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 15.03.2005 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 30.08.2005 року з позивача стягнуто на користь Коржикова П.М. 490,14 грн. відшкодування витрат на лікування.
Згідно з рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.04.2005 року та ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 26.07.2005 року з позивача стягнуто на користь Коржикова П.М. 316,12 грн. відшкодування витрат на лікування.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 09.02.2006 року стягнуто з позивача на користь Коржикова П.М. 344,64 грн. відшкодування витрат на лікування.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 28.09.2005 року та рішенням Апеляційного суду Чернігівської області від 30.05.2006 року за позовом Коржикова П.М. до СШМД, КП «Чернігівводоканал», з позивача стягнуто 20490 грн. відшкодування втраченого заробітку за період з 01.09.2002 року по 01.09.2005 рік та по 1162,00 грн. щомісячного страхового відшкодування починаючи з 01.09.2005 року пожиттєво з виплатами через касу підприємства.
Дані рішення судами постановленні з урахуванням вимог ст. 11 Закону України „Про охорону праці”( в редакції до 2002 року), відповідно до якої власник зобов'язаний відшкодувати працівникові шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку відповідно до законодавства та відшкодувати потерпілому витрати на лікування відповідно до медичного висновку, що видається у встановленому порядку, а також положень п. 2 ст. 7 Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, згідно якого Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Оскільки на час розгляду справ судами СШМД не була передана особова справа до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, то всі суми відшкодування судами було присуджено до стягнення з Станції швидкої медичної допомоги.
Розмір відшкодування витрат на лікування був визначений судами виходячи з фактичних витрат потерпілого на придбання ліків.
Розмір відшкодування втраченого заробітку за період з 01.09.2002 року по 01.01.2004 року був визначений судами на підставі ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності”, а з 01.01.2004 року по 01.09.2005 року - на підставі ст. ст. 1195, 1197 Цивільного кодексу України.
Фактичне стягнення вказаних коштів у розмірі 42556,90 грн. з позивача на користь потерпілого Коржикова П.М. підтверджується копіями платіжних доручень № 513 від 12.12.2005 року на суму 806,26 грн., № 2451 від 15.08.2006 року на суму 12 782 грн., № 2664 від 04.09.2006 року на суму 1 162 грн., № 3133 від 09.10.2006 року на суму 1 162 грн., копією платіжної вимоги від 05.06.2006 року на суму 22395,63 грн., копією квитанції до прибуткового касового ордеру № 185 від 15.08.2006 року на суму 12 782 грн., копіями платіжних відомостей за серпень 2006 року на суму 12 782 грн. та за період з листопада 2006 року по березень 2007 року про сплату Коржикову П.М. 1162 грн. щомісячного страхового відшкодування через касу, копіями постанов Державної виконавчої служби про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з реальним виконанням рішення від 23.06.2006р. на суму 344,64 грн., від 23.06.2006 року на суму 20490 грн., від 10.01.2006 року на суму 490,14 грн., розпорядженням ДВС Новозаводського району м. Чернігова від 08.08.2006 року № 747/3/5.
Розмір сплачених коштів не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.
Сторонами також не оскаржується те, що саме позивачем було відшкодовано Коржикову П.М. шкоду, завдану його здоров'ю, незалежно від того, що в платіжній вимозі та платіжних дорученнях платником зазначено Управління та вказано його ідентифікаційний код.
Згідно ст. ст. 1166, 1172 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що не повинен сплачувати в порядку регресу кошти сплачені позивачем, адже СШМД відповідно до вимог чинного законодавства повинна була передати особову справу потерпілого до Фонду соціального страхування проте цього вчасно не зробила.
Дане твердження не приймається судом до розгляду, оскільки як вбачається з пояснень представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Чернігові позивачем передавалася особова справа до них, проте не була прийнята, оскільки в ній не вистачало певних документів, а саме висновку МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності потерпілим.
Відповідач зазначає, що позивач не оскаржував рішення працівників Фонду хоча повинен був і в той же час вказує, що відповідно до чинного законодавства оскарження дій працівників Фонду є правом позивача, а не обов’язком.
Також, як зазначалося вище діючим законодавством України передбачено право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.
Вина відповідача у ДТП була встановлена, а тому вимоги позивача про стягнення в порядку регресу відшкодованої Коржикову П.М. суми є правомірними та законними.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт відшкодування позивачем Коржикову П.М. шкоди, завданої його здоров'ю, в розмірі 42556,90 грн., зважаючи на відсутність факту зарахування Відділенням сплачених потерпілому коштів в рахунок сплати страхових внесків Позивача судом першої інстанції правомірно винесено рішення про задоволення позовних вимог СШМД про стягнення коштів в порядку регресу з відповідача, який винен в ДТП.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об’єктивно з’ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, правомірно задоволені позовні вимоги станції швидкої медичної допомоги, а тому апеляційна скарга Комунального підприємства „Чернігівводоканал” Чернігівської міської ради не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства „Чернігівводоканал” Чернігівської міської ради залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 22.12.2008 року у справі № 18/203(15/61-10/178) – без змін.
2. Матеріали справи № 18/203(15/61-10/178) повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Головуючий суддя Моторний О.А.
Судді Кошіль В.В.
Шапран В.В.