Справа № 761/26979/14-к

Провадження №1-кп/761/140/2015

В И Р О К

іменем України

06 квітня 2015 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Мєлєшак О.В., суддів Трубнікова А.В., Лінника О.П.,

при секретарі Колодяжній Ю.М.,

за участю прокурорів Бейка Б.П., Тимошенко Н.М., Харченка Д.О., Шагана В.М.,

потерпілої ОСОБА_1, представника потерпілої - ОСОБА_2,

представників служби у справах дітей Шевченківської районної у м.Києві державної адміністрації Кошової В.П., Брацейко І.Г.,

законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6,

захисників ОСОБА_7, ОСОБА_8, Дорошенко Н.А., ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12,

обвинувачених ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 120 141 001 000 06245 від 18.06.2014 по обвинуваченню:

ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, не судимого, зареєстрованого а проживаючого за адресою АДРЕСА_1,

ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м.Очаків Миколаївської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, студента 1 го курсу Національного медичного університету ім..О.О.Богомольця, не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_2,

ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м.Києва, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, студента 2 курсу Київського вищого політехнічного поліграфічного училища, не судимого, не перебуваю чого на обліках у кримінальній міліції, зареєстрованого та проживаючого АДРЕСА_3

усіх у вчинені кримінального правопорушення за ч.3 ст.186 КК України,

ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця м.Києва, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, учня 2 курсу Київського вищого професійного училища водного транспорту, раніше не судимого, не перебуваючого на обліках у кримінальній міліції, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_4

у вчиненні кримінальних правопорушень за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України;

В С Т А Н О В И В:

17.06.2014, приблизно о 15 год., ОСОБА_14, перебуваючи біля станції Київського метрополітену «Берестейська», біля перехрестя вул..Дегтярівська та пр.. Перемоги в м.Києві, під час зустрічі зі своїми знайомими ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16, запропонував останнім відкрито заволодіти майном свого знайомого ОСОБА_18 Отримавши згоду на вказану пропозицію, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16 вступили між собою у попередню змову та розробили злочинний план, відповідно до якого наступного дня, тобто 18.06.2014, вони під вигаданим приводом, використовуючи товариські стосунки між ОСОБА_14 та ОСОБА_18, проникнуть в квартиру останнього, розташовану за адресою АДРЕСА_5, де користуючись своєю перевагою в фізичній силі та кількості, застосовуючи до потерпілого фізичне насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, подолавши тим самим його волю до опору, відкрито викрадуть цінне майно з вищевказаного помешкання.

Реалізуючи вищевказаний спільний злочинний план та діючи з корисливих мотивів, 18.06.2014 приблизно о 15 год.30 хв., ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_13, який взяв з собою ніж, виношуючи самостійно таємно від інших співучасників намір можливого його використання під час вчинення злочину, зустрілись поряд з будинком АДРЕСА_5

Після цього, зайшовши разом до під'їзду вказаного будинку, діючи групою осіб згідно заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_16 залишився на східцевій клітині та став спостерігати за навколишньою обстановкою, щоб у разі появи сторонніх осіб попередити про це інших співучасників злочину, а при виникненні необхідності - зайти до квартири та, застосувавши щодо потерпілого фізичне насильство, надати допомогу у подоланні його волі до опору, в той час як ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 підійшли до квартири АДРЕСА_5 де дочекались поки її мешканець ОСОБА_18 відчинить їм двері. Після чого ОСОБА_14, представивши ОСОБА_15 та ОСОБА_13 як своїх друзів, попросив ОСОБА_18 пропустити їх до себе в квартиру під вигаданим приводом проведення вільного часу. Отримавши згоду ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13, переслідуючи мету відкритого викрадення чужого майна, незаконно під вигаданим приводом проникли в квартиру АДРЕСА_5

Знаходячись у вказаній квартирі, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_13, пересвідчились, що в квартирі, немає сторонніх осіб, а у ОСОБА_18 відсутня можливість покликати на допомогу, після чого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 залишились в житловій кімнаті, щоб у разі необхідності надати допомогу ОСОБА_13 у подоланні шляхом застосування фізичного насильства волі потерпілого до опору. В цей час, приблизно о 16. год. 18.06.2014, переслідуючи корисливий мотив, реалізуючи спільний з ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 злочинний намір, відповідно до заздалегідь розподілених ролей, ОСОБА_13, знаходячись в коридорі квартири АДРЕСА_5, користуючись своєю перевагою в фізичній силі, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя та здоров'я, повалив ОСОБА_18 на підлогу та наніс не менш ніж п'ятнадцять ударів руками та ногами потерпілому в різні частини тіла, чим спричинив йому, згідно висновку експерта № 1868 від 05.09.2014, легкі тілесні ушкодження у вигляді синців та саден на обличчі, синців на тильних поверхнях обох кистей, саден на обох колінах.

В цей час у ОСОБА_13 сформувався злочинний умисел, спрямований на застосування з метою заволодіння чужим майном щодо ОСОБА_18 фізичного насильства, яке є небезпечним для його життя та здоров'я. Усвідомлюючи, що вказаний намір виходить за межі попередньої домовленості з ОСОБА_15 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16, та діючи самостійно з метою подолання опору з боку потерпілого, ОСОБА_13 вирішив використати для заподіяння останньому тілесних ушкоджень принесений з собою заздалегідь заготовлений ніж.

Окрім того, 18.06.2014 року, приблизно о 16 год. ОСОБА_13, перебуваючи в квартирі АДРЕСА_5 під час вчинення нападу з метою спільного разом з ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 заволодіння майном потерпілого ОСОБА_18, переслідуючи корисливий мотив, вирішив вийти за межі попередньої злочинної домовленості з іншими співучасниками, спрямованої на відкрите викрадення чужого майна, та умисно протиправно заподіяти смерть останньому.

Реалізуючи власний вищевказаний злочинний намір, ОСОБА_13, знаходячись в коридорі зазначеної квартири та користуючись тим, що внаслідок його попередніх протиправних дій, які виразились у нанесенні ударів руками і ногами ОСОБА_18 в різні частини тіла, потерпілий опинився в положенні лежачи на підлозі та майже втратив можливість чинити реальний опір, ОСОБА_13 взяв принесений з собою заздалегідь заготовлений ніж та наніс ним, з метою вбивства, лежачому на підлозі ОСОБА_18 сім ударів в шию, чим спричинив потерпілому, згідно висновку експерта № 1868 від 05.09.2014, тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння у вигляді трьох колото-різаних ран правої бічної поверхні шиї, від яких відходять раньові канали, що йдуть спереду назад, дещо справа наліво та зверху донизу, по ходу яких ушкоджена шкіра, підшкірно -жировий шар, м'язи шиї та сонна артерія, довжиною до 5,5 см, а також легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у вигляді чотирьох колото-різаних ран правої та лівої бічних поверхонь шиї, від яких відходять ранові канали, по ходу яких ушкоджена шкіра, підшкірно -жировий шар та м'язи шиї, довжиною до 2,5 см та до 3,5 см.

Внаслідок заподіяння ОСОБА_13 ударів ножем настала смерть ОСОБА_18 від колото-різаного поранення шиї з ушкодженням сонної артерії і розвитком масової крововтрати та шоку.

Після того, як опір потерпілого був подоланий, ОСОБА_15 та ОСОБА_14, за попередньою змовою з ОСОБА_16 та ОСОБА_13, від'єднали від електричної мережі належний ОСОБА_18 персональний комп'ютер, що знаходився в житловій кімнаті вказаної квартири, та відкрито викрали його частини: системний блок вартістю 400 грн., монітор вартістю 200 грн., клавіатуру вартістю 70 грн., маніпулятор типу «Миша» вартістю 30 грн., дві акустичні колонки вартістю 100 грн., а всього належного ОСОБА_18 майна на загальну суму 800 грн., після чого ОСОБА_15 разом з ОСОБА_16, ОСОБА_14 та ОСОБА_13 з місця вчинення злочину зник, а викраденим розпорядився на власний розсуд.

Таким чином, неповнолітній ОСОБА_13 вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.187 КК України та вчинив вбивство, умисно протиправно заподіявши смерть іншій людині з корисливих мотивів, вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене п.6 ч.2 ст.115 КК України;

ОСОБА_14, ОСОБА_15 та неповнолітній ОСОБА_16 вчинили відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, тобто кримінальне правопорушення за ч.3 ст.186 КК України.

На підтвердження встановлених судом обставин свідчать наступні докази.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_13 вину, у вчиненні злочинів за ч.4 ст.187, п.6 ч.2 ст.115 КК України не визнав. Цивільний позов щодо стягнення з нього матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, щодо стягнення моральної шкоди - частково, поклавшись у визначенні розміру матеріальної шкоди на розсуд суду.

Надав показання у яких зазначив, що 18.06.2014 приблизно о 15.00 годині він зустрівся зі своїми знайомими ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_15, де під час розмови ОСОБА_14 запропонував шляхом обману заволодіти комп'ютером ОСОБА_18. В ході розмови ОСОБА_14 повідомив, що ОСОБА_18 є особою, яка вживає та збуває наркотичні речовини, а тому вони разом вирішили, що усі, крім ОСОБА_16, увійдуть до квартири ОСОБА_18 під вигаданим приводом провести вільний час. Коли впевняться, що потерпілий вдома один, ОСОБА_14 відчинить двері для ОСОБА_16, а той увірветься до квартири з криками «ОБНОН» під виглядом працівника міліції, зробить вигляд, що він арештовує ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_14, під цим приводом виведе їх з квартири та у якості речових доказів забере з собою комп'ютер з тим, щоб в наступному його продати, а гроші поділити.

З метою реалізації даного плану, усі направилися до квартири ОСОБА_18 та почали діяти у відповідності до розробленого плану. ОСОБА_16 залишився на сходах у під'їзді, а вони під приводом друзів ОСОБА_14 та з дозволу ОСОБА_18 пройшли до його квартири. ОСОБА_18 запросив їх на кухню де приготував чай. В цей час він (ОСОБА_13) з кишені дістав гроші приблизно у сумі 300 грн., які побачив ОСОБА_18 та запросив його на розмову до коридору. В коридорі він запропонував на його гроші придбати наркотичні засоби та їх вжити, при цьому поведінка ОСОБА_18 була неадекватна, він був збуджений, очі почервонілі, поводив себе агресивно. Під час розмови вони почали сваритися, ображати один одного, а потім потерпілий наніс йому удар в область обличчя під праве око, від цього удару в нього виник сильний біль, запаморочилась голова і далі він не розумів, що відбувалось. Пам'ятає лише, що захищаючись, наносив у відповідь удари руками у різні частини тіла потерпілому, куди не пам'ятає, оскільки перебував у емоційному стані й не контролював власні дії. ОСОБА_18 повалив його на підлогу та, утримуючи під вагою власного тіла, охопив руками горло, почав його душити при цьому погрожував вбивством. Рятуючи своє життя, він дістав складний ніж з карману, який завжди носив з собою для побутових потреб та з метою оборони наніс декілька ударів ножем не розкриваючи його. Натомість, ОСОБА_18 посилив здавлювання горла, а тому він вимушений був розкрити ніж, що відкривався шляхом натискання на кнопку, та вже відкритим ножем лівою рукою почав, не розбираючи, наносити удари в різні частини тіла ОСОБА_18. Коли той послабив хватку, скинув його з себе та разом з хлопцями покинув місце злочину. Що сталося не пам'ятає, оскільки для нього це був стрес, він перебував у стані сильної емоційної напруги, викликаної протизаконним насильством з боку потерпілого, а також, що він оборонявся і не мав на меті заподіяти смерть потерпілому.

Спростовував вчинення розбійного нападу та вбивства з корисливих мотивів, вказуючи на наявність умислу заволодіти майном потерпілого шахрайським шляхом під виглядом працівника міліції.

Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_16 визнав вину у вчиненні злочину за ч.3 ст.186 КК України, пред'явлений до нього цивільний позов щодо стягнення матеріальної шкоди визнав, щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. -визнав частково.

Надав показання у яких зазначив, що 17.06.2014 він, ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 і ОСОБА_13 зустрілись біля метро «КПІ» де ОСОБА_14 повідомив що в нього є знайомий, який вживає та реалізує наркотичні речовини, якого запропонував пограбувати та забрати в нього гроші. Разом розробили план у відповідності до якого ОСОБА_14 мав завести до квартири ОСОБА_18, ОСОБА_15 та ОСОБА_13 на правах його друзів, а він мав залишитись на сходах та спостерігати за навколишньою обстановкою. При цьому, ОСОБА_13 та ОСОБА_15 мали забезпечити фізичний вплив на потерпілого з тим, щоб той не перешкоджав у викраденні його майна. Потім ОСОБА_14 мав відкрити йому двері та надати таким чином можливість під виглядом працівника міліції зайти до квартири та забрати майно потерпілого. 18.06.2014 вони прийшли до будинку, де проживає потерпілий. При цьому діяли у відповідності до попереднього плану. Він залишився стояти на сходах, всі інші зайшли до квартири. Через деякий час, ОСОБА_14, у відповідності до домовленості, вийшов з квартири, залишивши відчиненими двері, з тим, щоб він безперешкодно пройшов до житла ОСОБА_18. Коли він увійшов, бачив як в коридорі відбувалась бійка між ОСОБА_13 та ОСОБА_18, чув крики. При цьому обидва лежали на полу, ОСОБА_13 знаходився зверху по відношенню до ОСОБА_18, бійка тривала приблизно 7 хвилин. Він злякався, зайшов до іншої кімнати де знаходились ОСОБА_15 та ОСОБА_14. В кімнату через деякий час зайшов ОСОБА_13, в нього був укус на плечі, садна на обличчі. Потерпілий лежав у коридорі на животі. Після чого вони зібрали комп'ютер та всі покинули квартиру. Він та ОСОБА_14 разом направились на радіо ринок, де продали викрадений комп'ютер за 100 грн., а гроші витратили на придбання напоїв, цигарок та продуктів харчування.

Ввечері знову усі зустрілись в районі ст. м. «Берестейська» де вжили їжу, що була придбана на кошти, виручені від продажу комп'ютера.

Зазначив, що не знав про наявність у ОСОБА_13 ножа, а усі разом не домовлялись про вбивство ОСОБА_18 й не очікували, що ОСОБА_13 буде застосовувати ніж та вчинить вбивство. Вибачився перед потерпілою за скоєне.

Обвинувачений ОСОБА_15 вину у вчинені злочину за ч.3 ст.186 КК України та пред'явлений цивільний позов щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 800 грн. визнав, в частині стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн. визнав частково, поклавшись у визначені суми відшкодування на розсуд суду.

Надав показання, що 17.06.2014 року ОСОБА_14 зателефонував та запропонував пограбувати свого знайомого ОСОБА_18, для чого вони усі разом зустрілись напередодні та обговорили деталі пограбування. Наступного дня, ближче до вечора, він, ОСОБА_14, ОСОБА_16 та ОСОБА_13 прийшли разом до ОСОБА_18. Двері відчинив ОСОБА_18 та на прохання ОСОБА_14 впустив його, ОСОБА_13 та ОСОБА_14 до квартири. ОСОБА_16 залишився на сходах та увійшов до квартири лише через 15 хв. ОСОБА_13 та ОСОБА_18 залищились на кухні, а він з ОСОБА_14 та ОСОБА_16 перейшли в іншу кімнату де слухали музику. Коли виходив у коридор, чув як сварились між собою ОСОБА_18 та ОСОБА_13. В цей час ОСОБА_16 та ОСОБА_14 почали збирати комп'ютер з тим, щоб його вкрасти. Через деякий час до кімнати зайшов ОСОБА_13, на обличчі якого виднівся синець під правим оком, на ньому були сліди крові. Він вивів ОСОБА_13 до ванної кімнати, в коридорі побачив ОСОБА_18, який лежав на животі. На шиї у нього виднілись сліди крові, кров була навкруги його тіла. ОСОБА_13 переодягнувся у принесений ним одяг, свій одяг поклав до його пакету, після чого він вийшов з квартири, де на вулиці чекав інших учасників. ОСОБА_16 та ОСОБА_14 направились на «Радіоринок» з метою продажу викраденого комп'ютера. А вони разом з ОСОБА_13 направились до дому. По дорозі, вийшовши на одній із станцій метро, викинули ножа у Дніпро. В цей же день усі разом знову зустрілись в районі станції метро «Берестейська», де з'їли продукти, що були придбані за гроші, виручені від продажу комп'ютера.

Стверджував, що не знав про намір ОСОБА_13 вбити ОСОБА_18 та не був обізнаний про наявність в нього ножа. Вибачився перед потерпілою за скоєне.

Обвинувачений ОСОБА_14 визнав себе винуватим у вчиненні злочину за ч.3 ст.186 КК України. Цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди визнав у повному обсязі, щодо стягнення моральної шкоди визнав частково, поклавшись у визначенні суми відшкодування на розсуд суду.

Зазначив, що 17.06.2014 під час зустрічі в районі ст. м. «КПІ» з ОСОБА_15, ОСОБА_13 та ОСОБА_16, обговорювали скрутне матеріальне становище. Вирішили пограбувати його знайомого ОСОБА_18, який здійснює продаж наркотичних речовин. Домовились, що до квартири ОСОБА_18 зайдуть під вигаданим приводом провести вільний час. На правах знайомого ОСОБА_18 він мав провести до його квартири своїх друзів ОСОБА_15 та ОСОБА_13. ОСОБА_16 повинен був залишитись на сходах, спостерігати за обстановкою та попередити при необхідності про небезпеку, а через деякий час під видом співробітника міліції повинен був зайти до квартири. При цьому, фізичний вплив та утримання ОСОБА_18 при його опорі мав здійснювати ОСОБА_13, а всі інші повинні були забрати комп'ютер.

18.06.2014 приблизно о 17 год. зустрілись на АДРЕСА_5 піднялись до квартири, подзвонили, ОСОБА_18 відкрив двері. Зайшовши до квартири він та ОСОБА_15 пішли на кухню, а ОСОБА_13 з ОСОБА_18 прогулювалися по квартирі. Потім він виходив з квартири, а коли повернувся, побачив, що між ОСОБА_18 та ОСОБА_13 відбувається сварка. Разом з ОСОБА_15 вони зайшли до кімнати, через деякий час до них зайшов ОСОБА_16. Чув, як з коридору доносились крики ОСОБА_18. Через декілька хвилин до кімнати зайшов ОСОБА_13, тримаючи у руці ножа, його одежа була закривавлена та він повідомив, що вбив ОСОБА_18. Тоді вони взяли пакети, в які попередньо помістили системний блок, монітор та мишку та вийшли на вулицю.

Він з ОСОБА_16 поїхали продавати комп'ютер на радіо ринок де продали його за 100 грн. А ОСОБА_15 з ОСОБА_13 направились до дому останнього. Потім усі знов зустрілись поблизу ст. метро Берестейська. На виручені від продажу комп'ютеру гроші купили цигарки, напої, їжу, яку разом вжили.

Стверджував, що усі разом домовлялись лише про пограбування ОСОБА_18, про намір ОСОБА_13 вбити потерпілого не знав. Також йому не було відомо, що ОСОБА_13 мав при собі ножа, й між собою ніхто не домовлявся про його застосування.

Вибачився перед потерпілою за скоєне.

Не зважаючи на невизнання вини ОСОБА_13, винуватість останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 187 КК та п.6 ч.2 ст.115 України, а також винуватість ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 у вчинені кримінального правопорушення за ч.3 ст.186 КК України підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_1 надала показання в яких зазначила, що приблизно о 20 год.20 хв., зайшла до своєї квартири за місцем проживання, де в коридорі побачила на підлозі тіло сина - ОСОБА_18. Навкруги тіла на підлозі та в області шиї виднілись сліди крові. В квартирі був порушений загальний порядок, відчувався запах газу, зник комп'ютер її сина.

Підтримала вимоги про стягнення з ОСОБА_13, а у разі відсутності майна у останнього, з його законного представника ОСОБА_5 матеріальної шкоду у сумі 12 410,53 грн. -витрат на поховання та поминальні обіди, 200 000 грн. -моральної шкоди внаслідок незаконних дій, направлених на позбавлення життя її сина ОСОБА_18; 800 грн. - на відшкодування вартості викраденого майна солідарно з обвинуваченими ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16. Також просила стягнути з обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, а при відсутності майна у останнього з його законного представника - ОСОБА_6, по 100 000 грн. з кожного на відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок незаконних дій.

Свідок ОСОБА_19 підтвердила, що вона проживає по сусідству з родиною ОСОБА_18 у будинку АДРЕСА_5 18.06.2014 в день вбивства сусіда ОСОБА_18 в під'їзді на сходинках бачила незнайомого молодого хлопця спортивної статури.

Вина обвинувачених у вчиненні інкримінованих їм злочинів підтверджується сукупністю інших письмових доказів:

Даними, що містяться у протоколі огляду місця події ( а.с.1 -5 т.2) від 18.06.2014, яким зафіксоване місце вчинення злочину, квартира АДРЕСА_5, де в коридорі виявлено труп з ознаками насильницької смерті потерпілого ОСОБА_18 зі слідами боротьби з порушеним загальним порядком речей; виявлені та зафіксовані відбитки слідів від взуття з нашаруванням плям бурого кольору схожих на кров у туалеті, ванній кімнаті, коридорі; на ручці двері в ванну кімнату та поруч з нею виявлені сліди бурого кольору схожі на кров, на краю ванни ганчірка з наявними на ній характерними плямами бурого кольору, схожих на кров.

Даними, що містяться у протоколі огляду від 18.06.2014 (а.с.6-16 т.2 ) з фото таблицями до нього, де об'єктом огляду є коридор квартири АДРЕСА_5 , яким зафіксоване розташування та положення тіла потерпілого ОСОБА_20, зі слідами колото-різаних ран в області шиї, виявленими слідами крові у вигляді потьоків зліва від розташування тіла. Під час огляду вилучені 10 слідів папілярних узорів.

Протоколами отримання зразків для експертизи (а.с.238, 240, 241, 242, 244 т.2), під час яких у обвинувачених ОСОБА_16, ОСОБА_14, ОСОБА_5 та ОСОБА_15 були відібрані зразки відбитків пальців.

Висновком експерта від 24.06.2014 № 789 (а.с.71-88 т.2) та доданими до нього дактилокартами, з якого вбачається, що слід папілярного узору, який був виявлений та вилучений під час проведення огляду місця злочину квартири АДРЕСА_5 залишений середнім пальцем правої руки ОСОБА_5.

Даними, що містяться у протоколі огляду місця події від 18.06.2014 (а.с. 17-20 т.2), під час проведення якого слідчим оглянуті сходи та площадки, на якій розташована квартира АДРЕСА_5 - місце проживання потерпілого ОСОБА_18 та в яку під вигаданим приводом незаконно проникли обвинувачені.

Даними, що закріплені у протоколах огляду від 20.06.2014 (а.с.21-23, 24 т.2) під час якого був оглянутий одяг ОСОБА_18: футболка, джинсові шорти, труси, які містили забруднення зі слідами бурого кольору.

Даними, що містяться у протоколі огляду від 20.06.2014 (а.с.33 -35 т.2), де в квартирі за місцем проживання ОСОБА_5, за адресою АДРЕСА_5 виявлені речі обвинуваченого ОСОБА_5: джинси зі слідами бурого кольору схожого на кров, слідами механічних пошкоджень, розривів, кросівки та майка, які були поміщені до пакету та опечатані.

Актом судово-медичного обстеження № 577 в якому зафіксовано, що кров ОСОБА_18 містить антиген В (а.с.39 т.2).

Даними, що містяться у висновку експерта № 251 (а.с.148-153 т.2) якими зазначено, що на джинсових брюках, кедах, вилучених у квартирі АДРЕСА_5 за місцем проживання ОСОБА_5, виявлена кров людини з антигеном В, що не виключає її походження від потерпілого ОСОБА_18

Даними, що містяться в протоколах огляду від 25.06.2014 (а.с.26,27), під час проведення якого були оглянуті особисті речі ОСОБА_15, ОСОБА_16 та на яких не виявлено механічних пошкоджень та речовин бурого кольору схожих на кров.

Висновками експерта № 257, 258, 259, 250 (а.с.141-143, 127-129, 134-136, 156-159 т.2), дані якого свідчать про те, що на джинсових брюках, що вилучені під час огляду приміщення квартири АДРЕСА_5 та на кросівках, що вилучені у ОСОБА_15, в речах ОСОБА_16 та ОСОБА_14 слідів крові не виявлено.

Даними відеозапису, що були зафіксовані на СD диску та досліджені в залі судового засідання, що містять обставини проведення слідчого експерименту від 05.09.2014 за участю ОСОБА_16, в ході проведення якого обвинувачений підтвердив наявність попереднього зговору на здійснення пограбування потерпілого ОСОБА_18 з застосуванням насильства. Зазначив, що саме ОСОБА_5, згідно плану, повинен був забезпечити утримування або стримування потерпілого шляхом застосування фізичної сили з тим, щоб не перешкоджати іншим учасникам в заволодінні майном потерпілого. Підтвердив власну роль у вчиненні злочину, зазначивши, що мав перебувати на сходах біля квартири та спостерігати за обстановкою. Підтвердив обставини боротьби між ОСОБА_5 та ОСОБА_18, вказавши, що бачив, як вони боролись, знаходячись в положенні лежачі на полу, при цьому ОСОБА_5 знаходився зверху по відношенню до потерпілого. Потім бачив, як ОСОБА_5 зайшов до кімнати з ножем у руках, в коридорі, при виході з квартири, бачив тіло потерпілого зі слідами крові. Зазначив приблизне місце, де ОСОБА_5 позбувся ножа, яким наносились тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_18, вказавши, що ніж був викинутий з моста в річку Дніпро, коли всі разом повертались з місця вчинення злочину та з цією метою вийшли на одній зі станцій метро.

Вказав на осіб, які здійснювали реалізацію комп'ютера, зазначивши, що саме він разом з ОСОБА_14 продали комп'ютер на «Радіоринку», виручивши за нього 100 грн., на які придбали їжу та усі разом її вжили ввечері після вчинення злочину (а.с..с.156-157 т.3), протоколом наступного перегляду відеозапису від 05.09.2014 (а.с.158 т.3) та відповідним протоколом про проведення слідчого експерименту від 05.09.2014 (т.3 а.с.156-157)

Протоколом проведення слідчого експерименту за участю ОСОБА_15 (а.с.159-161 т.3) та протоколом перегляду відеозапису від 05.09.2014 (а.с.161 т.3), а також даними, що зафіксовані на CD -диску та досліджені в залі судового засідання. Під час проведення ОСОБА_15 повідомив про корисливі мотиви проникнення до квартири потерпілого з метою його наступного пограбування. Підтвердив відсутність попередньої домовленості про нанесення тяжких тілесних ушкоджень або вбивства потерпілого з метою його пограбування. Вказав на наявність слідів боротьби на тілі ОСОБА_5, зазначив, що бачив укус на плечі, синець під оком.

Даними, що містяться у висновку експерта № 1868 яким зафіксована локалізація, кількість, характер та ступень тяжкості тілесних ушкоджень, визначене знаряддя злочину, яким здійснювалось нанесення тілесних ушкоджень.

Так у висновку зазначено, що при експертизі трупа ОСОБА_18 виявлено а) колото-різані рани правої бічної поверхні шиї (рани № 2-№ 4) від яких відходять раньові канали, що йдуть спереду назад, дещо справа наліво та зверху донизу, по ходу яких ушкоджені шкіра, підшкірно-жировий шар, м'язи шиї та сонна артерія та довжиною до 5,5 см. Б)колото різані рани правої та лівої бічних поверхонь шиї (рани № 1, № 5-7) від яких відходять раньові канали, по ходу яких ушкоджені шкіра, підшкірно-жировий шар та м'язи шиї, довжиною до 2,5 см та до ,5 см. В)синці та садно на обличчі, синці на тильних поверхнях обох кистей, садна на обох колінах.

З огляду на характер та зовнішній вигляд ушкоджень, колір та інтенсивність забарвлення крововилив в ділянках ушкоджень, дані судово-гістологічного дослідження та медико-криміналістичного дослідження, можливо вважати, що колото-різані рани утворились від дії гострого предмету, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (по типу клинка ножа), який мав П-подібну обушкові частину та лезо;

синці та садна утворились від дії тупого (тупих) твердого (твердих) предмету (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, особливості якої не відобразились;

всі ушкодження утворились по життєво, приблизно за 40-60 хв. до настання смерті;

колото-різані поранення правої бічної поверхні шиї № 2-№ 4 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень ( за критерієм небезпечності для життя), всі інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень: рани - які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а інші, які не спричинили розладу здоров'я.

Даними, що містяться у акті судово-медичного дослідження № 243 -мк (а.с.43-47 т.2) якими підтверджено, що при досліджені клаптя шкіри шиї справа від трупу ОСОБА_18 виявлено шість колото-різаних ран, які утворились від дії плескатого гострого колюче-ріжучого предмету, типу клинка ножі, що мав обух П- подібного перетину, з добре вираженими ребрами з одного боку та гостре лезо з іншого.

Суд, оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про доведеність вини ОСОБА_5 в умисному вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з насильством, небезпечним для життя особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло та із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України та в умисному вбивстві, а саме в умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України;

В доведеності вини ОСОБА_14, ОСОБА_15 та неповнолітнього ОСОБА_16 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежі), поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у житло, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.3 ст.186 КК України.

Показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24 не містять даних про обставини інкримінованих обвинуваченим злочинів, а тому не приймаються судом до уваги.

Надані стороною обвинувачення протокол огляду від 19.06.2014 яким оглянуто мобільний телефон потерпілого ОСОБА_18 (а.с.28-31 т. 2), акти судово-медичних досліджень № 80,81, 578, 1029, 177/ц (а.с.40,41, 48,49-52 т.2), висновком експерта № 759 (а.с. 60-68 т.2), висновки експертів № 172 ц, № 171/ ц,256 (а.с.107 а - 109, 113 а- 115, а.с.120-122 т.2), протоколи тимчасового доступу до речей і документів (а.с.184 -185, 190-191, 205-206, 215-217 т.2) з описом речей і документів, що були вилучені, висновки експерта № 1434х, № 1433 х від 08.07.2014 (а.с.94-96, 101-103 т.2) також не приймається судом як доказ, оскільки дані, що в них містяться, не мають значення для даного обвинувачення.

У відповідності до ст.87 КПК України суд визнає недопустимими наступні докази: протокол проведення слідчого експерименту відносно ОСОБА_5 від 28.08.2014, протокол перегляду відеозапису та диску до нього, оскільки вказані докази отримані з порушенням гарантованого ст..20 КПК України права на захист.

Хоча дана слідча дія проводилась за участю захисника, однак саме наділення підозрюваного правом на захист ще не є забезпеченням у повному обсязі цього права. Воно є лише передумовою забезпечення. Ця вимога узгоджується з положенням Конвенції з прав людини п. «с» ч.3 ст.6, а також практикою Европейського Суду з прав людини, який у рішенні у справі «Артико проти Італії» від 13.05.1980 визнав, що у ст..6 Конвенції йдеться про правову допомогу, а не про призначення захисника. Саме призначення ще не є забезпеченням ефективною правовою допомогою, призначений адвокат може через різні обставини не виконати належним чином свої професійні обов'язки.

Вважати, що при проведенні даної слідчої дії ОСОБА_5 був забезпечений ефективною правовою допомогою, відсутні правові підстави.

При цьому суд відкидає доводи сторони захисту з боку обвинуваченого ОСОБА_5 про відсутність умислу на нанесення тілесних ушкоджень, умисного вбивства з корисливих мотивів та твердження про нанесення тяжких тілесних ушкоджень та убивства з метою захисту від протиправних посягань з боку потерпілого ОСОБА_18, який перебував у стані наркотичного сп'яніння, на життя обвинуваченого ОСОБА_5 з наступних підстав.

Так, безпосередньо в судовому засіданні усі обвинувачені ОСОБА_16, ОСОБА_15, ОСОБА_5 та ОСОБА_14 підтвердили, що погодились на пропозицію ОСОБА_14 здійснити пограбування його знайомого ОСОБА_18. Для чого напередодні, 17.06.2014, розробили план вчинення нападу з метою пограбування, розподілили й узгодили між собою ролі. Вказані обвинувачені підтвердили, що не обговорювали можливість застосування ножа, не знали про існування такого у ОСОБА_5. Спричинення тяжких тілесних ушкоджень з наступним вбивством потерпілого, виходило за межі домовленостей усіх й було ексцесом виконавця - обвинуваченого ОСОБА_5.

Їх показання фактично узгоджуються між собою, підтверджуються даними, отриманими під час слідчих експериментів, що проводились за участю обвинувачених ОСОБА_16, ОСОБА_15 та зафіксовані на CD -дисках, які були предметом перегляду у судовому засіданні, де усі вказали, що мали на меті корисливий мотив - заволодіти майном потерпілого. Окрім того, дані про відсутність слідів крові на одягу обвинувачених ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 підтверджують їх показання в частині того, що спричинення ОСОБА_5 тяжких тілесних ушкоджень та умисне вбивство ОСОБА_18 виходило за межі домовленості усіх й було ексцесом виконавця.

Наступні дії обвинувачених також були узгодженими, де жодний з них, у тому числі й ОСОБА_5, не стримали або не припинили дії ОСОБА_14 та ОСОБА_16, коли останні, після застосування до потерпілого насильства, почали від'єднувати комп'ютер від електромережі, поміщувати його до пакетів, в цей же день ОСОБА_14 та ОСОБА_16 здійснили продаж майна, потерпілого, а на виручені від його продажу кошти придбали напої, їжу, цигарки, які спільно вжили та використали.

Таким чином, суд вважає, що є доведеним корисливий умисел обвинуваченого ОСОБА_5 при вчиненні ним інкримінованих йому злочинів, оскільки він, позбавляючи життя потерпілого, бажав одержати у зв'язку з цим матеріальні блага для себе та інших осіб.

У відповідності до п.10 Постанови Пленума Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 у разі вчинення умисного вбивства, зокрема під час розбійного нападу, дії винного кваліфікуються за п.6 ч.2 ст.115 КК України і статтею, якою передбачено відповідальність за злочинне заволодіння майном (ч.4 ст.187 КК України).

Актом судово-психіатричного експерта № 649 (т. 3 а.с. 28-30) спростовуються доводи ОСОБА_5 щодо вчинення ним злочину у стані сильного душевного хвилювання, або в стані фізіологічного афекту, а також в іншому емоційному стані, який суттєво вплинув на його свідомість та діяльність.

Відсутні належні та допустимі докази, сукупність яких би свідчила про наявність у діях потерпілого такого суспільно небезпечного посягання, яке б вимагало негайного відвернення чи припинення з боку обвинуваченого, шляхом застосування ножа та заподіяння тілесних ушкоджень з нанесенням значної кількості ножових поранень, з яких колото-різані поранення правої бічної поверхні шиї № 2-№ 4 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень ( за критерієм небезпечності для життя). Усі інші також нанесені в область шиї.

При цьому показання обвинувачених, дані, що відображені у протоколах огляду місця події, інші матеріали кримінального провадження не містять даних й не підтверджують наявність у ОСОБА_18 будь-якої зброї чи інших предметів для нанесення тілесних ушкоджень. Натомість присутність інших співучасників злочину створювали для ОСОБА_5 кількісну перевагу, до яких він не звертався за наданням допомоги у подоланні опору потерпілого, що у сукупності свідчить про відсутність реальної загрози для життя обвинуваченого ОСОБА_5.

Хоча висновок експерта № 1696 від 23.06.2014 (т.3, а.с.20-22) містить дані про наявність легких тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_5 у вигляді: синця навколо правого ока з переходом в підочну ділянку, крововилив на склері правого ока в проекції зовнішнього кута; садно на фоні синця на передньо - внутрішній поверхні правого плеча в середній-верхній третинах; садна на задній поверхні лівого плеса в нижній третині, в проекції верхнього краю лівого наколінника, що утворились від дії тупого (тупих) предмету (предметів) та за давністю можуть відповідати терміну - 18.06.2014, не були небезпечними для життя та відносяться до легких тілесних ушкоджень ( за критерієм тривалості розладу здоров'я). Разом з тим, зазначений висновок не містить даних про наявність будь-яких тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 в області шиї, які могли утворитися від сильного її здавлювання, що спростовує в цій частині доводи обвинуваченого про необхідність негайного припинення насильства з боку потерпілого з застосуванням ножа.

Таким чином, спричинення потерпілому легких тілесних ушкоджень не надає обвинуваченому такого способу відвернення посягання з боку потерпілого як нанесення йому тяжких тілесних ушкоджень та здійснення вбивства.

При цьому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1868 при дослідженні трупа ОСОБА_18 виявлено а) колото-різані рани правої бічної поверхні шиї (рани № 2- № 4), колото різані рани правої та лівої бічних поверхонь шиї (рани № 1, № 5-7), синці та садно на обличчі, синці на тильних поверхнях обох кистей, садна на обох колінах, всі ушкодження утворились по життєво, приблизно за 40-60 хв. до настання смерті; колото-різані поранення правої бічної поверхні шиї № 2-№ 4 мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень ( за критерієм небезпечності для життя), всі інші ушкодження мають ознаки легких тілесних ушкоджень: рани, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, а інші, які не спричинили розладу здоров'я. Смерть ОСОБА_18 настала від колото-різаного поранення шиї з ушкодженням сонної артерії і розвитком масивної крововтрати та шоку.

Отже, послідовність дій обвинуваченого, обставини вчинення ним злочинів, характер, кількість та локалізація нанесених тілесних ушкоджень, обране знаряддя вчинення злочину, яким є ніж, спрямованість завданих ним ударів в такі частини тіла людини, нанесення в які є небезпечними для життя, кількісна перевага осіб, які перебували на місці конфлікту, відсутність реальної загрози для життя обвинуваченого, послідуюча бездіяльність та безучасність обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який після подолання опору потерпілого не надав йому допомогу, не викликав швидку з тим, щоб зменшити наслідки вчиненого, разом з тим підтвердив раніше обумовлену домовленість про заволодіння комп'ютером потерпілого та скористався коштами від його реалізації - все це свідчить про направленість умислу ОСОБА_5 на здійснення розбійного нападу спрямованого на заволодіння майном, що поєднаний з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень й на вчинення умисного вбивства з корисливих мотивів та спростовує версію обвинуваченого на необхідну оборону.

При таких обставинах і при відсутності даних, які б вказували, що ОСОБА_5 діяв в стані необхідної оборони або сильного душевного хвилювання, при відсутності існування реальної загрози життю та здоров'ю, відсутні підстави для перекваліфікації інкримінованих діянь на інші, й у тому числі на ч.3 ст.186 та ч.1 ст.115 КК України, як про те заявляє сторона захисту.

Посилання сторони захисту ОСОБА_5 на перебування ОСОБА_18 у стані наркотичного сп'яніння та незаконне зайняття ним збутом наркотичних речовин, не є предметом даного судового розгляду й виходить за межі обвинувачення, окрім того не надає переваг або прав на вчинення щодо останнього протиправних дій.

Аналіз доказів, показань самих обвинувачених, висновків експертиз, протоколів огляду, свідчать про відсутність зі сторони потерпілого такого суспільно-небезпечного посягання, яке б вимагало негайного відвернення чи припинення з боку обвинуваченого шляхом застосування ножа.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, внесення даних до ЕРДР відносно ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України здійснено 11.09.2014 (т.4 а.с.64), повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, де ОСОБА_5 оголошують про підозру за ч.4 ст.187 КК України, винесене 10.09.2014 (т.4 а.с.6-7) разом з тим оголошене ОСОБА_5 11.09.2014, про що свідчить його особистий підпис в даній постанові. Повідомлення про завершення досудового розслідування за даними реєстру (т.1 а.с.23) відбулося 11.09.2014, в цей же день був складений та затверджений обвинувальний акт. Таким чином, хоча й вбачаються порушення процесуальних норм, які сторона обвинувачення пояснила наявністю технічної описки, разом з тим, зазначене при оголошенні підозри 11.09.2014, тобто в день внесення даних до ЄРДР не тягне за собою наслідків для перекваліфікації його дій з ч.4 ст.187 на ч.3 ст.186 КК України, як того вимагає захисник Дорошенко.

Посилання сторони захисту на порушення кримінального процесуального закону під час оголошення підозри ОСОБА_5 за ч.4 ст. 187 КК України при наявності раніше оголошеної підозри за п.6 ч.2 ст.115 КПК України, яка з попередньою статтею, у відповідності до п.10 Постанови Пленума Верховного Суду України № 2 від 07.02.2003 «Про судову практику в справах про злочини про життя та здоров'я особи» утворюють ідеальну сукупність, не тягне за собою визнання доказів недопустимими, оскільки такі були отримані під час досудового розслідування за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення за п.6 ч.2 ст.115 КК України.

Щодо заяви захисника ОСОБА_5 - адвоката Дорошенко про недопустимість доказів: письмових пояснень, протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_5 у зв'язку з отриманням їх з суттєвими порушеннями права на захист, то в цій частині судом не може бути прийняте таке рішення у зв'язку з тим, що такі протоколи не долучались до матеріалів кримінального провадження та не досліджувались судом.

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.

Таким чином, невизнання ОСОБА_5 вини у вчинені злочинів за ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України, суд розцінює як позицію захисту від даного обвинувачення.

Незначні протиріччя, що містяться в показаннях обвинувачених ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_14 щодо обставин вчинення злочину, не впливають на висновки суду й відносяться судом на рахунок індивідуальних особливостей їх суб'єктивного сприйняття. Окрім того, розцінюються, як спосіб захисту з метою зменшення відповідальності за наслідки вчиненого злочину.

Призначаючи обвинуваченим ОСОБА_14 та ОСОБА_15 вид та міру покарання, суд, у відповідності до ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого ними злочину, який відноситься за класифікацією то тяжких злочинів, конкретні обставини справи, роль та участь кожного в даному злочині, форму і ступінь їх вини, при яких ОСОБА_14 був ініціатором здійснення пограбування потерпілого, наступну поведінку обвинувачених після вчинення злочинів та настання тяжких наслідків, особи обвинувачених з яких обидва є раніше не судимими (а.с.80-81 т.4), навчались, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання (а.с.47,48, 49 т.4), ОСОБА_15 має захворювання (а.с.56 т.4) не перебувають на спеціальних обліках.

При цьому суд не визнає обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченим - щире каяття, враховуючи, що кожний з них, хоча і визнавав вину у вчиненні кримінальних правопорушень, однак зміст і форма викладання показань, в яких вони намагались уникати конкретних відповідей, свідчать про протилежне й не можуть бути розцінені судом як щире каяття.

Відповідно до ст.66 КК України щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і щирому її осуді, а так само визнанні провини, виявлення жалю з приводу вчиненого. Окрім вибачення за скоєне перед потерпілої, обвинувачені не підтвердили своєю процесуальною поведінкою даних, які б надавали можливість розцінити їх дії як щире каяття.

З врахуванням наведеного, конкретних обставин скоєного ними злочину, особи обвинувачених, їх молодий вік, ставлення до вчиненого, поведінку після вчинення злочину, а саме ненадання допомоги потерпілому, відсутність пом'якшуючих та обтяжуючих обставин, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченим покарання у виді позбавлення волі, ближче до мінімальної межі санкції закону, за яким визнав їх винуватим, яке є необхідним й достатнім покаранням для їх виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів.

Призначаючи покарання у відповідності до ст..65,103 КК України неповнолітньому ОСОБА_16 (а.с.106 т.4) та ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_14, який скоїв злочини будучи неповнолітнім (а.с. 34 т.4), суд, окрім тяжкості вчинених ними злочинів, де ОСОБА_16 вчинив тяжкий злочин, а ОСОБА_5 особливо тяжкі злочини, враховує конкретні обставини справи, роль та участь кожного в даному злочині, форму і ступінь їх вини, враховує умови їх життя та виховання (а.с.113-116 т.4), де ОСОБА_5 виховувався у родині з матір'ю та вітчимом, підтримував стосунки з рідним батьком, навчався (а.с.36- 37 т. 4), є соціально адаптованим, ОСОБА_16 виховувався у неповній родині матір'ю, з задовільними матеріально-побутовими умовами, навчається (а.с.215 т.1), є соціально-адаптованою у суспільство особою, обидва вчинили злочини вперше (а.с. 35, 108-109 т.4). Судом враховується вплив на неповнолітніх з боку дорослих співучасників, наступну поведінку обвинувачених після вчинення злочинів та наслідки від злочинних дій ОСОБА_5, які є невідворотними та призвели до смерті молодої людини - ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_15. Враховуються дані про особи обвинувачених, з яких обидва є раніше не судимими, навчались, позитивно характеризуються за місцем проживання та навчання (а.с.66 т.4, а.с.179 т.1, ), не перебувають на спеціальних обліках.

Обставинами, що пом'якшують покарання суд рахує неповнолітній вік обвинувачених, ставлення обвинуваченого ОСОБА_5 до наслідків скоєного, яке має прояву у формі розкаяння за вчинене.

Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги дані про особи обвинувачених, наявність пом'якшуючих обставин, конкретні обставини вчинених кримінальних правопорушень, роль та форма участі кожного, їх поведінка після вчиненого, суд вважає, що:

- виправлення ОСОБА_16 можливе без ізоляції від суспільства, а тому його слід звільнити на підставі ст. 75,104 КК України від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі у межах ближчих до мінімальних, визначених санкцією закону - з випробуванням, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. 3,4 ч.1 ст.76 КК України.

- ОСОБА_5 слід призначити за кожний із злочинів покарання у вигляді позбавлення волі ближче до мінімальної межі санкції закону, за якими він визнаний винуватим, та у відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

При цьому, у відповідності до ч.2 ст.98 КК України ОСОБА_5 за ч.4 ст.187 КК України не призначається додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.

Запобіжні заходи до вступу вироку в законну силу залишити без змін:

- ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, зарахувавши у строк покарання у відповідності до ст.72 КК України попереднє ув'язнення з 20.06.2014;

- ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 - у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання у період доби з 19.00 до 06.00 з покладенням певних обов'язків не залишати житло за місцем проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, зарахувавши кожному з них в строк відбування покарання перебування під вартою з 20.06.2014 по 13.02.2015.

Вирішуючи позов про стягнення матеріальної шкоди судом враховано наступне.

Так, усі обвинувачені не оспорювали вартість викраденого ними, ОСОБА_5 та його законний представник не оспорювали розмір витрат на поховання.

Судом встановлено, що на користь потерпілої ОСОБА_18 за час розгляду справи було відшкодовано ОСОБА_5 4020 грн., ОСОБА_16 300 грн., ОСОБА_14 200 грн. в рахунок спричиненої матеріальної шкоди та 2800 моральної шкоди. Зазначене підтверджено безпосередньо потерпілою у судовому засіданні, наявністю розписок (а.с. 43, 67, 69-70 т.4).

Так, спільними діями обвинувачених потерпілій була спричинена матеріальна шкода у розмірі 800 грн. - вартість викраденого майна, яка на час розгляду справи відшкодована усіма співучасниками, окрім ОСОБА_15, а тому з останнього належить стягнути на користь потерпілої 200 грн. - на відшкодування матеріальної шкоди у відповідності до вимог ст.1177, 1190 ЦК України.

Вирішуючи позові вимоги про стягнення моральної шкоди на підставі ст..23, 1167, 1177 ЦК України та керуючись ст..127 КПК України з врахуванням принципу розумності та справедливості, приймаючи до уваги ступінь душевних страждань, які потерпіла зазнала від протиправних дій з боку обвинувачених у зв'язку з протиправною поведінкою щодо її сина, а також роль і участь кожного у скоєному, даний позов підлягає частковому задоволенню й стягненню на користь потерпілої по 10 000 грн. з кожного з обвинувачених у вчиненні злочину за ч.3 ст.186 КК України. З врахування добровільного відшкодування з ОСОБА_14 належить стягнути 7200 грн., з неповнолітнього ОСОБА_16 9900 грн.

Щодо ОСОБА_5, то в цій частині суд враховує невідворотність наслідків, що настали від його дій, приймає до уваги глибину душевних страждань, пов'язаних з втратою сина у молодому віці, а тому вважає , що позов підлягає задоволенню й стягненню з ОСОБА_5 у повному обсязі у сумі 200 000 грн.

Частково підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення витрат на поховання, з врахуванням виплаченого у добровільному порядку й стягненню з ОСОБА_5 у розмірі 8590,53 грн. при цьому суд прийняв до уваги, що обвинувачений не оспорював розмір спричиненої матеріальної шкоди.

Враховуючи, що добровільно обвинуваченими здійснені виплати на користь потерпілої, а також, що на час розгляду справи ОСОБА_13 є повнолітнім, тому в іншій частині позову суд відмовляє.

На підставі ст..124 КПК України з обвинувачених на користь держави у рівних частках з кожного належить стягнути витрати пов'язані з залученням експерта у загальній сумі 1474,20 (а.с.59 т.2, а.с.70 т.2) по 368,55 грн. з кожного.

Витрати у розмірі 294,84 грн. (а.с.93 т.2) 294,84 (т.2 а.с. 100) - віднести на рахунок держави, оскільки проведення даних експертиз перебуває за межами пред'явленого обвинувачення.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до ст..100 КПК України.

Керуючись ст. ст. 369-371 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

ОСОБА_15 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_14 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 КК України та призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

ОСОБА_16 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.186 та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст..75,104 КК України звільнивши його від відбування покарання з випробування з іспитовим строком 2 роки, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності до п.3,4 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_16 обов'язки повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, навчання, періодично з'являтися для реєстрації в кримінально - виконавчу інспекцію.

ОСОБА_13 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.187 та п.6 ч.2 ст.115 КК України та призначити покарання за ч.4 ст.187 КК України у виді 8 років позбавлення волі, за п.6 ч.2 ст.115 КК України у виді 10 років позбавлення волі.

У відповідності до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття ОСОБА_13 покарання у виді 10 років позбавлення волі.

Запобіжні заходи до вступу вироку в законну силу залишити без змін:

- ОСОБА_13 у вигляді тримання під вартою, зарахувавши у строк покарання у відповідності до ст.72 КК України попереднє ув'язнення з 20.06.2014;

- ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_16 - у вигляді домашнього арешту з забороною покидати місце проживання у період доби з 19.00 до 06.00 з покладенням певних обов'язків не залишати житло за місцем проживання, прибувати до суду за кожною вимогою, зарахувавши кожному з них в строк відбування покарання перебування під вартою з 20.06.2014 по 13.02.2015.

Строк відбування покарання ОСОБА_15, ОСОБА_14 рахувати з моменту затримання.

Цивільний позов ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути на її користь з ОСОБА_13 - 8590,53 грн. матеріальної шкоди, моральної шкоди 200 000 грн; з ОСОБА_15 200 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. -на відшкодування моральної шкоди; з ОСОБА_16 9900 грн. на відшкодування моральної шкоди, з ОСОБА_14 7200 грн -моральної шкоди.

В іншій частині позову ОСОБА_1 - відмовити.

Визнати недопустимим докази: протокол проведення слідчого експерименту відносно ОСОБА_13 від 28.08.2014, протокол перегляду відеозапису та диску до нього.

На підставі ст..124 КПК України з ОСОБА_13 , ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_14 на користь держави у рівних частках з кожного належить стягнути витрати пов'язані з залученням експерта у загальній сумі 1474,20 грн. по 368,55 грн. з кожного.

Витрати у розмірі 294,84 грн. та 294,84 - віднести на рахунок держави.

Речові докази, що зберігаються у камері зберігання речових доказів Шевченківського РУ ГУМВС України в м.Києві: джинси зі слідами бурого-кольору-знищити, маніпулятор типа мишка, шкіряний ремень, дві шнурівки для кросівок, хустинка більго кольору, пачка цигарок «Винстон», кросівки кеди з білими шнурівками, ноутбук НР g 61261 er, ноутбук «Самсунг» модель NP-R527-DSQ6VA, телефон НТС, телефон Нокиа, тримач сим карти, договір, чек, грошові кошти у сумі 52,50 грн. - повернути власнику ОСОБА_13 2 фотографії - ОСОБА_14, всі письмові докази -зберігати при матеріалах справи.

На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Судді:

Мєлєшак О.В. Трубніков А.В. Лінник О.П.

____________________ __________________ ___________________