Справа № 2-109

2009 р.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

            10 лютого 2009 року                                                           смт. Станиця Луганська

                                                                                                          Луганської області

Станично-Луганський районний суд Луганської області в складі:

                                   головуючого судді                            Антонова Ю.А.

                                   при секретарі                                    Ісмаіл Ю.М.

            за участю:       позивача                                           ОСОБА_1.,

                                   адвоката позивача                            ОСОБА_2.,

                                   представника відповідача               ОСОБА_3.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Станиця Луганська цивільну справу за позовом ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_4до ТОВ „КЛИЧ” про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

            24 листопада 2008 року ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_4. звернувся до суду з дійсним позовом до ТОВ „КЛИЧ” та просить стягнути на користь ОСОБА_4. середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 9875,30 грн. та витрати на юридичну допомогу - 500 грн., а всього 10375,30 грн., посилаючись на те, що ОСОБА_4. працював у відповідача в підрозділі „Комплекс” в якості слюсаря з 01.03.2007 р., а 03.01.2008 р. він був звільнений за власним бажанням, однак відповідач при звільнені не провів повного розрахунку і не виплатив йому компенсацію, тому, за такими обставинами ОСОБА_4. був змушений звернутися до суду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1. позов підтримав в повному обсязі й просить стягнути з відповідача 10375,30 грн. у тому числі: середній заробіток за час затримання розрахунку при звільненні - 9875,30 грн. та витрати на юридичну допомогу - 500 грн. Згідно з діючим трудовим законодавством відповідач зобов'язаний був зробити з ОСОБА_4. повний розрахунок належних йому сум в день його звільнення (03.01.2008 р.), а якщо він не працював у цей день, те не пізніше наступного дня після пред'явлення їм вимог про розрахунок. ОСОБА_4. був звільнений 03.01.2008 р. і в цей день йому була видана трудова книжка, частина розрахунку при звільненні одержав тільки 17.01.2008 р., а іншу частину розрахунку - 17.09.2008 р. З моменту звільнення з даного підприємства, місце проживання не міняв і нікуди не виїжджав. Повістки, повідомлення, які-небудь сповіщення у свою адресу з боку відповідача про явку на підприємство за одержанням невиплаченої частини розрахунку не одержував, а на кількаразові усні звернення про одержання повного розрахунку одержував відмову, до 17.09.2008 року. Тому доводи відповідача, що ОСОБА_4. ухилявся від явки за розрахунком є надуманими й необґрунтованими.

Представник відповідача - Крамаренко Н.І. позов не визнав та пояснив, що затримка в розрахунку з ОСОБА_4. відбулася тільки з вини самого ОСОБА_4., оскільки останній ухилявся від явки на підприємство за розрахунком, а розшукувати позивача, його повідомляти про явку на підприємство з цього приводу вони не зобов'язані. ОСОБА_4. своєчасно не отримав повний розрахунок тільки зі своєї вини, тому, що не з'явився за ним своєчасно.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього ж Кодексу.

ОСОБА_4. був звільнений 03.01.2008 р. і в той же день йому була видана трудова книжка, однак частковий розрахунок з ним був зроблений тільки 17.01.2008 р., а друга частина розрахунку лише 17.09.2008 р.

            Відповідач грубо порушив вимоги ст. 116 КЗпП України, яка чітко визначає строки розрахунку при звільненні - підприємство при звільненні працівника сплачує всі суми, належні йому в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

            Згідно зі ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум строки, зазначені в статті 116 цього ж Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

            Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Щоденний заробіток ОСОБА_4. складав - 43,89 грн., кількість днів заборгованості по виплаті розрахунку при звільненні - 225 (з 03.01. по 16.09.2008 р. включно).

Про несвоєчасне нарахування заборгованості при звільненні ОСОБА_4. свідчить відомість розрахунку компенсації за невикористану відпустку, у зв'язку з його звільненням № 158 від 29.08.2008 р., яка підписана головним бухгалтером ТОВ „КЛИЧ” ОСОБА_5. та її лист на адресу адвоката позивача за № 159 від 29.08.2008 р. про допущену помилку бухгалтером при розрахунку при звільненні ОСОБА_4. та виплати йому розрахунку після 20.09.2008 року.

Відповідач не надав суду ніяких доказів про те, що ОСОБА_4. був повідомлений про явку на підприємство для отримання розрахунку при його звільненні.

Квитанція адвоката ОСОБА_2. від 14.11.2008 року, який представляє в суді інтереси ОСОБА_4. на суму 500 грн., протоколи судових засідань за його участю від 16.12.2008 року, 23.12.2008 р., 21.01.2009 р. і 10.02.2009 р. підтверджують витрати позивача в сумі 500 грн. на отримання юридичної допомоги.

Наведені доводи переконали суд у законності й обґрунтованості позовних вимог позивача в інтересах ОСОБА_4., а доводи відповідача в частині невизнання позову є надуманими й не заснованими на Законі.

За таких обставин у суду не виникає сумнівів, щодо доведеності позову, тому з відповідача на користь ОСОБА_4. слід стягнути середній заробіток за час затримання розрахунку при звільненні та витрати на юридичну допомогу, крім того при задоволенні позову з відповідача слід стягнути 51 грн. у відшкодування судового збору та 30 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

            На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 47, 116, 117, 233 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 209, , ч.2 ст. 367 ЦПК України, суд,212-215

ВИРІШИВ:

            Позов ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_4задовольнити.

            Стягнути з ТОВ „КЛИЧ” на користь ОСОБА_4 10375,30 грн., у тому числі: середній заробіток за час затримання розрахунку при звільненні - 9875,30 грн. та 500 грн. - витрати на юридичну допомогу.

Стягнути з ТОВ „КЛИЧ” на користь держави судовий збір у сумі 51 грн., та 30 грн. - витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

            Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

            Головуючий: