ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

29 січня 2009 р.

№ 37/105

  Вищий господарський суд України у складі колегії:

головуючого - судді    Малетича М.М. (доповідач),

суддів:                           Плюшко І.А.,

                                       Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” на рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. у справі № 37/105 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” про стягнення заборгованості

за участю представників:

позивача: Цурка Н.О., довіреність № Д 07/2008/11/12-19 від 21.11.2008р.,

відповідача: Литвин О.В., довіреність № 77 від 29.01.2009р.

В с т а н о в и в :

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі її структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі –АЕК “Київенерго”, Позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” (далі –КП “Ярославська”, Відповідач) про стягнення 244428,98 грн. заборгованості, 629,11 грн. –3% річних і 5304,16 грн. –інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 22.07.2008р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р., позов АЕК “Київенерго” було задоволено повністю.

У поданій касаційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати прийняті у справі судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не  підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як видно з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 26.06.2007р. між сторонами у справі було укладено договір про постачання електричної енергії № 71268, відповідно до умов якого Позивач (Постачальник) продає електричну енергію Відповідачу (Споживачу), для забезпечення потреб електроустановок Споживача згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід’ємними частинами, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього (п. 1.).

В додатковій угоді до договору сторони встановили, що відносини сторін за договором розпочались з 01.04.2007р., а п. 9.5. договору викладено в такій редакції: “Договір діє з 01.04.2007р. та є чинним до 30.09.2007р.” (п.п. 1., 5.).

Згідно п.п. 2.2.1. та 2.2.2. договору Позивач зобов’язався, зокрема, виконувати умови цього договору та постачати Відповідачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах, визначених в договорі, з дотриманням граничних показників якості електроенергії, визначених державними стандартами і згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до Правил устройства електроустановок та гарантованого рівня надійності схем електропостачання, визначених додатком.

Згідно п.п. 2.3.1. та 2.3.3. договору Відповідач зобов’язався, зокрема, виконувати умови цього договору та оплачувати Позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами додатків “Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань з електролічильників споживачів”.

Відповідно до додатку 2.2 до договору “Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань лічильників споживачів” розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця (п. 1); протягом розрахункового періоду Відповідач здійснює повну оплату вартості активної електричної енергії за фактичним та прогнозованим до кінця поточного розрахункового періоду показаннями розрахункових засобів обліку.

При цьому, згідно п. 8. додаткової угоди, на період виконання графіка встановлення приладів обліку, підписаного Відповідачем, нарахування за точками обліку з відсутніми приладами обліку проводяться за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду.

Згідно п. 9. додатку 2.2 до договору, тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється Позивачем за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання Відповідачем показань лічильників  без  подальшого  перерахунку.

Судами встановлено, ящо підтверджується матеріалами справи, Відповідачем на всіх об’єктах приладів обліку встановлено не було, у зв’язку з чим, Позивачем з 01.11.2007р. здійснюється нарахування спожитої електричної за методикою, зазначеною у додатку. Дані відносно потужності і часу роботи електроустановки надані в переліку, перевіряються та візуються інженером-інспектором.

У зв’язку з цим, Позивачем було нараховано Відповідачу до сплати за спожиту електроенергію протягом періоду: червень 2007 року –грудень 2007 року суму у розмірі 526861,03 грн.

Відповідачем було частково оплачено вказхану суму заборгованості –в розмірі 282432,44 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем по оплаті використаної електроенергії становить 244428,59 грн.

В той же час, відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов  не  допускається,  якщо  інше  не   встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). Зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Також, відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, що згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Так, стаття 611 ЦК України передбачає настання в разі порушення зобов’язання правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, сплату неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши обставини справи та враховуючи вимоги вищезгаданих норм матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції, яким позов про  стягнення 244428,98 грн. основного боргу за спожиту протягом червня –грудня 2007 року електроенергію, а також 629,11 грн. –3% річних та 5304,16 грн. –інфляційних нарахувань, через прострочення оплати за вказаний період, було задоволено, слід залишити без змін.

Вказані висновки першої та апеляційної інстанцій є правильними і такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам та наявним у справі матеріалам.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а тому підстав для зміни чи скасування прийнятих у справі судових  рішень, касаційна інстанція не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117 –1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, –

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства “Житлово-експлуатаційна контора “Ярославська” залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 22.07.2008р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.10.2008р. у справі № 37/105 –без  змін.

Головуючий - суддя                                                          Малетич М.М.

                                        

судді:                                                                                Плюшко І.А.

                                                                                                     

                                                                                                        Самусенко С.С.