Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

Головуючого судді Собіни І.М.

Суддів: Оніпко О.В., Хилевича С.В.

Секретар судових засідань Демчук Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дубенського міськрайонного суду від 05 червня 2014 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "Надра" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Дубенського міськрайонного суду від 05 червня 2014 року позов ПАТ КБ "Надра" задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ „Надра" 4383,71 доларів США та 126077,33 грн. заборгованості за кредитним договором.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ КБ „Надра" 1760 грн. 35 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року вказане рішення місцевого суду залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 лютого 2015 року ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14 серпня 2014 року скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У поданій на рішення суду першої інстанції апеляційній скарзі ОСОБА_2 покликається на незаконність та необґрунтованість рішення через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що судом не було досліджено оригінали документів, які були подані позивачем в якості доказів по справі. Зазначає, що жоден із відповідачів не підписував договорів з Банком, а наявні в договорах підписи їм не належать.

Також покликається на неправильність поданого позивачем розрахунку заборгованості та завищення нарахованої пені, оскільки вона нарахована за весь період заборгованості, а не за один рік, як це передбачено законодавством. Також судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовні вимоги в іноземній валюті, оскільки грошова одиниця в Україні - гривня. Вказує на порушення судом першої інстанції процесуального права, зокрема про розгляд справи за відсутності відповідачів.

Просив апеляційний суд рішення Дубенського міськрайонного суду від 05 червня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Сторони в судове засідання не з"явились, хоч належним чином були повідомлені про час і місце слухання справи, про що свідчать зворотні повідомлення про вручення повісток.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції дійшла висновку про її часткове задоволення з таких підстав.

При розгляді справи колегія суддів враховує положення ч. 4 ст. 338 ЦПК України, відповідно до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Судом встановлено, що 17 листопада 2006 року між сторонами було укладено кредитний договір № 4/1711/06-011 згідно з яким ПАТ КБ "Надра" надав ОСОБА_3 споживчий кредит у сумі 4000 доларів США зі сплатою відсотків за кредитом у розмірі 11% річних з терміном погашення до 16 листопада 2016 року зі сплатою щомісячних платежів у розмірі 67,78 долара США (а.с. 9-10).

В забезпечення даного зобов'язання 17 листопада 2006 року між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2 було укладено договори поруки, за якими відповідачі поручаються відповідати перед кредитором солідарно з боржником за виконання кредитного зобов'язання (а.с.12,13).

В результаті порушення відповідачем зобов'язань щодо виконання умов договору, станом на 17 квітня 2014 року утворилась загальна заборгованість за кредитним договором в розмірі 4383,71 доларів США та 126077,33 грн., про стягнення якої солідарно з відповідачів звернувся позивач.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що оскільки ОСОБА_3 порушив взяті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором, в результаті чого утворилась заборгованість, тому наявні підстави для її стягнення з боржника та поручителів солідарно.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ч.2 ст. 1050 ЦК України, відповідно до якої, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3.3.2 кредитного договору №4/1711/06-011 від 17 листопада 2006 року відповідач повинен був сплачувати мінімально необхідні платежі у розмірі 67,78 доларів США до 20 числа кожного поточного місяця (а.с.9-10). Згідно розрахунку заборгованість по тілу кредиту складає на 17 квітня 2014 року 3005,43 долара США. (а.с.7-8)

Також, відповідно до п.1.3.1 Кредитного договору ОСОБА_3 повинен був сплачувати відсоток за користування кредитом виходячи із ставки 11% річних. Отже, заборгованість за відсотками станом на 17.04.2014 року становить 547,13 доларів США..

Відповідно до п.1.3.2 кредитного договору позичальником щомісячно протягом всього терміну користування кредитними коштами із розрахунку 0,42% від розміру фактичного залишку заборгованості за кредитом, зазначеним у п.1.1 даного договору (без урахування розміру відсотків). Заборгованість по сплаті комісії становить 831,15 доларів США.

Відповідно до п.5.2 кредитного договору у разі порушення відповідачем вимог п. 4.3.1, 4.3.2., 4.3.7., 4.3.9., 4.3.10 кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від суми кредиту, визначеної у п.п.1 цього договору, за кожен випадок. Станом на 17.04.2014року штраф за порушення вимог кредитного договору становить 400 доларів США, що у гривневому еквіваленті становить 4558,44 грн.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено, що в разі прострочення строку сплати необхідного платежу по погашенню кредиту, визначеного у п.3.3.3., а також у випадку прострочення строку виконання зобов'язання позичальником щодо повернення кредиту, сплати всіх нарахованих відсотків та можливих штрафних санкцій у строк визначений п.4.3.5, боржник сплачує банку пеню в розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми.

Пеня за прострочення сплати кредиту станом на 17.04.2014 р. за період з 17.04.2013р. по 17. 04. 2014 р. становить 10663,19 доларів США, що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на 17.04.2014 року становить 121518,89 грн.

Отже суд першої інстанції вірно розрахував загальну суму заборгованості ОСОБА_3 перед ПАТ КБ „Надра", яка становить 4383,71 долари США та 126077,33 грн. пені.

Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).

Згідно ст.47 Закону України "Про банки та банківську діяльність", банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України.

Ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р.№ 5-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю операції з валютними цінностями" здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 цього Декрету

Відповідно до п.12 Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦК.

При скасуванні рішення апеляційного суду від 14 серпня 2014 року в ухвалі Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2014 року зазначив,що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд апеляційної інстанції повинен був установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини,- стягнути грошову суму в іноземній валюті ( а.с. 117).

Судом встановлено, що позивач має банківську ліцензію №21 зареєстровану Національним Банком України від 23 серпня 2002 року та дозвіл №21-1 від 23 серпня 2002 року на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Оскільки на момент укладення кредитного договору у позивача була ліцензія на здійснення операцій з валютними цінностями і банк правомірно надав кредит в іноземній валюті - доларах США, то і сума боргу за кредитним договором підлягає визначенню в доларах США.

Разом з тим, положення ч. 2 ст. 192, ч. 3 ст. 533 ЦК України, Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" можуть бути застосовані тільки при вирішенні питання про стягнення основної заборгованості за кредитом та стягнення відсотків за користування валютним кредитом та не підлягають застосуванню при вирішенні питання про стягнення пені.

За період з 17.04.2013 р. по 17.04.2014 р. (період, визначений позивачем) нарахована пеня на підставі договору складає 121518,89 грн. (за курсом НБУ України станом на 17.04.2014 р.).

Згідно з ч. 3 ст. 509 ЦК зобов"язання між сторонами по загальному правилу мають грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Позивачем не доведено наявність негативних наслідків для нього через прострочення ОСОБА_2 виконання зобов"язання.

Відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 616 ЦК суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов"язання, або не вживав заходів щодо його зменшення.

З матеріалів справи вбачається, що порушення прострочення грошового зобов"язання позивальником мало місце ще у 2010 році, проте банк не вчиняв дій для вирішення вказаного питання в порядку та на умовах , встановлених договором.

На переконання колегії суддів, розмір неустойки у спірних відносинах має бути визначений з урахуванням положень ст. 3 ч. 1 п. 6 ЦК України та виходячи з принципів розумності, справедливості, пеню слід визначити в розмірі 400.00 доларів США що у гривневому еквіваленті згідно курсу НБУ на 17.04.2014 року становить 4558 грн., оскільки такий розмір неустойки є достатнім для ефективного захисту майнових прав кредитора, для запобігання їх порушенню з боку боржника та для впливу на останнього.

Отже, заборгованість ОСОБА_3 перед банком станом на 17.04.2014 року загалом за основним боргом - 4383,71 доларів США та пені - 4558 грн.

Також, при скасуванні рішення апеляційного суду від 14 серпня 2014 року в ухвалі Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 листопада 2014 року зазначив, що вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором суд апеляційної інстанції повинен був перевірити доводи відповідачки про застосування строків позовної давності (а.с.117).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачі належним чином були повідомлені судом першої інстанції про час і місце слухання справи проте, в суд не з"явились та не повідомили причин своєї неявки, як того вимагає п. 3 ч. 1 ст. 169 ЦПК України (а.с.29 - 31) тому, суд першої інстанції мав всі правові підстави слухати справу без участі відповідачів, які не скористалися наданими їм законом процесуальними правами.

Заяви про застосування строків позовної давності на стадії підготовки справи до слухання та в суді першої інстанції, відповідач до ухвалення рішення судом не подав.

Доводи апеляційної скарги про те, що жоден із відповідачів не підписував наявні у справі договори , належними та допустимими доказами не доведено, а тому до уваги судом не прийняті.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає зміні в частині визначення розміру пені, що підлягає стягненню солідарно з відповідачів

Керуючись ст. 303 ч. 3, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Дубенського міськрайонного суду від 05 червня 2014 року змінити.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Надра» задовольнити частково.

Зменшити суму пені стягнутої з ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 солідарно на користь Публічного акціонерного товавриства комерційний банк «Надра» з 121518 гривень 89 коп. до 4558 гривень.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів починаючи з дня набрання ним чинності.

Головуючий Собіна І.М.

Судді: Оніпко О.В.

Хилевич С.В.