УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2015 р. Справа № 876/270/15

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Кузьмича С.М., Улицького В.З.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірянському районі Івано-Франківської області на постанову Надвірянського районного суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Надвірянському районі Івано-Франківської області про визнання дій протиправними, та зобов'язання вчинити дії -

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року позивач звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Надвірянському районі Івано-Франківської області про визнання відмови неправомірною, та зобов'язання призначити пільгову пенсію.

Ухвалою Надвірнянського районного суду від 12.12.2014 року адміністративний позов в частині вимог за період з березня 1995 року по 10 травня 2014року включно залишено без розгляду.

Постановою Надвірянського районного суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірною відмову відповідача в перерахунку пенсії з врахуванням пільгового стажу позивача. Зобов'язано відповідача зарахувати позивачу в пільговому обчисленні період роботи з 15 лютого 1986 року по 16 липня 1994 року , як трудовий стаж, вироблений в районах Крайньої Півночі, зарахувавши один рік роботи за один рік шість місяців. Зобов`язано відповідача зробити перерахунок пенсії позивачу з врахуванням пільгового стажу з 01 травня 2014 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, зазначену постанову оскаржило управління Пенсійного фонду України в Надвірянському районі, яке просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Надвірянського районного суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 року та в задоволенні адміністративного позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з неправильним застосуванням норм матеріального права та суттєвим порушенням норм процесуального права з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Сторони в судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Відповідно до п. 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-ІV (далі Закон № 1058) періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі» (далі Указ від 10 лютого 1960 року), постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10 лютого 1960 року N 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10 лютого 1960 року «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26 вересня 1967 року (v1908400-67) «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі»

За приписами наведеної норми (в редакції Закону N 32-V від 26.07.2006) пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачка працювала поваром ОРС п/о «Ноябрьскнефтегаз» з 15.02.1986 року по 16.07.1994 року в районах Крайньої Півночі , що підтверджується даними з її трудової книжки про період роботи в районах Крайньої Півночі.

П.5 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), передбачено пільгове обчислення страхового стажу проводиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору чи довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами. Тобто, наявність письмового трудового договору не є виключною і єдиною підставою для пільгового обчислення страхового стажу і вказана норма надає особі можливість надавати вказані документу за її вибором.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачка має право на пільгове обчислення стажу у півтора розміру за період її роботи з 15.02.1986 року по 16.07.1994 року, оскільки з наданих документів вбачається, що вона працюючи в районі Крайньої Півночі та в місцевості прирівняній до районів Крайньої Півночі, користувалась пільгами по Указу ПВР СРСР.

При цьому, колегія суддів вважає правомірним та обовязковим застосування до спірних правовідносин шестимісячний строку звернення до адміністративного суду, згідно вимог ч. 2 ст. 99 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів та задоволення позовних вимог з 10.05.2014 року.

У відповідності до ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції правильно встановлені фактичні обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст.205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Надвірянському районі Івано-Франківської області - залишити без задоволення, а постанову Надвірянського районного суду Івано-Франківської області від 17.12.2014 року в справі № 348/2687/14-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Р.М. Гулид

Судді: С.М. Кузьмич

В.З. Улицький