ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 2/219/05 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого | Поляков Б.М. |
суддів: | Катеринчук Л.Й. Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Закритого акціонерного товариства «Чорноморагробуд» |
на ухвалу | господарського суду Миколаївської області від 21.03.2006 |
у справі господарського суду | № 2/219/05 Миколаївської області |
за заявою | Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Миколаївського обласного управління |
до | Приватного підприємства «Адоніс-Юг» |
про | визнання банкрутом |
ліквідатор | Друмирецький В.Б. |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від заявника касаційної скарги | не з’явились |
від заявника | не з’явились |
від боржника | не з’явились |
В С Т А Н О В И В :
Ухвалою господарського суду Миколаївської області за заявою Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»в особі Миколаївського обласного управління за ознаками п.1 ст. 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(далі: “Закону”) порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Адоніс-Юг»(далі: “Боржник”).
Постановою господарського суду Миколаївської області від 25.11.2005 боржника визнано банкрутом , відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Друмирецького В.Б.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.03.2006 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс, провадження у справі припинено, Приватне підприємство «Адоніс-Юг»ліквідовано.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ЗАТ «Чорноморагробуд»звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило її скасувати, направити справу на новий розгляд, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, статті 52 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 5 статті 52 Закону ліквідатор письмово повідомляє про визнання господарським судом відсутнього боржника банкрутом усіх відомих йому кредиторів відсутнього боржника, які в місячний строк з дня одержання повідомлення можуть направити ліквідатору заяви з вимогами до банкрута.
Як вбачається із матеріалів справи, ліквідатором ПП «Адоніс-Юг» Друмирецьким В.Б. було надіслано запит №15/лк від 19.01.2006 до Державної виконавчої служби у Заводському районі міста Миколаєва (а.с.90) щодо надання інформації про наявність на виконанні виконавчих документів про стягнення коштів з боржника. Відповіді Державної виконавчої служби у Заводському районі міста Миколаєва матеріали справи не містять.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджується наявність інших кредиторів, що вбачається із акту державного виконавця Лопушанського О.І. Заводського відділу ДВС Миколаївського МУЮ від 02.09.2005 (а.с.13-14) про відсутність боржника за адресою місцезнаходження, прийнятого у зведеному виконавчому провадженні декількох кредиторів боржника, серед яких зазначено й скаржника у справі. Отже, у ліквідатора була можливість встановити зазначених кредиторів боржника ознайомившись з матеріалами справи. Але доказів повідомлення цих кредиторів, включаючи ЗАТ «Чорноморагробуд», матеріалами справи не підтверджується. Відтак, ліквідатором в порушення приписів ч.5 статті 52 Закону не вжито належних заходів по виявленню кредиторів боржника.
Згідно абзацу 7 частини 1 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.
Як вбачається із матеріалів справи, ухвала господарського суду Миколаївської області від 21.03.2006 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу виносилася без повідомлення та виклику будь-яких представників сторін (а.с.100-101), що є безумовною підставою скасування такого судового акта відповідно до п.3 частини 2 статті 111-10 ГПК України.
Ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (вчинення належних дій по виявленню активів та пасивів боржника, встановленню правового статусу боржника, як юридичної особи, встановленню відсутності керівних органів боржника за адресою їх місцезнаходження у випадку ведення спрощеної процедури банкрутства, доведення неможливості відновлення платоспроможності боржника внаслідок вжитих ліквідатором заходів та необхідність його ліквідації), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 №11).
Зважаючи на викладене, оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам закону до судового рішення, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Судом не прийнято до уваги, що відповідно до вимог ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців” , який набув чинності з 01.07.2004 року в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.18 названого Закону , якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру , не були до нього внесені , вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою.
Названий Закон також визначає порядок внесення до Єдиного державного реєстру записів про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, які здійснюються державним реєстратором (п.7 ст.19 Закону).
Виходячи з вимог ч.2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При новому розгляді справи в ліквідаційній процедурі суду слід врахувати приписи статей 17-18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, частини 2 статті 34 ГПК України і з врахуванням наведених норм права зробити висновки про можливість здійснення провадження у справі про банкрутство в ході ліквідаційної процедури в порядку статті 52 Закону чи доцільність застосування загальних правил ведення ліквідаційної процедури згідно приписів статей 22-34 Закону.
У зв’язку з наведеним, ухвалу суду першої інстанції 21.03.2006 слід скасувати, направивши справу для розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду на стадії ліквідаційної процедури.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Чорноморагробуд»задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 21.03.2006 скасувати, справу №2/219/05 направити до господарського суду Миколаївської області для розгляду на стадії ліквідаційної процедури в іншому складі суду.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко