ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 січня 2007 р. | № 20/79 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Самусенко С.С. –головуючого, |
Дунаєвської Н.Г., |
Плюшка І.А., |
розглянувши матеріали касаційної скарги | Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
на рішення та постанову | господарського суду Донецької області від 12 липня 2006 року Донецького апеляційного господарського суду від 31 жовтня 2006 року |
у справі | № 20/79 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” |
до | Комунального підприємства “Тепломережа” |
про | стягнення 5 060 543 грн. 85 коп. |
за участю представників сторін |
від позивача – від відповідача – | Бойко Д.Д. Колесніков Г.О., Вієт О.М. |
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” звернулася до господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства “Тепломережа” про стягнення 3 216 547 грн. 71 коп. боргу за поставлений природний газ, 596 605 грн. 27 коп. пені, 815 223 грн. 05 коп. інфляційних витрат, 3% річних у розмірі 207 009 грн. 48 коп. та 225 158 грн. 34 коп. штрафу, посилаючись на ст.ст. 161, 162, 178, 214 Цивільного кодексу УРСР, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 258, 525, 526, 530, 611, 625 Цивільного кодексу України та неналежне виконання Комунальним підприємством “Тепломережа” договору на постачання природного газу № 06/03-290-ТЕ-6 від 24.01.2003.
Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” відповідною заявою уточнила свої позовні вимоги та просила стягнути з Комунального підприємства “Тепломережа” основний борг відповідно до договору на постачання природного газу № 06/03-290-ТЕ-6 від 24.01.2003 за березень-грудень 2003 року в розмірі 3 198 442 грн. 18 коп., а також 301 037 грн. 38 коп. пені, 887 079 грн. 99 коп. інфляційних витрат, 3 % річних у розмірі 229 687 грн. 61 коп.
Рішенням господарського суду Донецької області від 12.07.2006 у справі №20/79 (суддя Донець О.Є.) позов задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства “Тепломережа” 3 198 442 грн. 18 коп. боргу за фактом поставки Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” природного газу та несплати за нього Комунальним підприємством “Тепломережа”, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено, керуючись ст.153 ЦК УРСР, суд прийшов до висновку, що договір на постачання природного газу № 06/03-290-ТЕ-6 від 24.01.2003 не може вважатись укладеним.
Донецький апеляційний господарський суд постановою від 31.10.2006 №20/79 (колегія суддів: головуючий –Скакун О.А., судді –Колядко Т.М., Мирошниченко С.В.) рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2006 залишив без змін, погодившись з висновками господарського суду Донецької області.
У касаційній скарзі Дочірня компанія “Газ України” НАК “Нафтогаз України” просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 № 20/79 і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, посилаючись на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 525, 526, 628, 638-642 ЦК України, ст.ст. 180-182, 193 ГК України, ст.ст. 4, 33, 43 та 83 ГПК України.
Вищим господарським судом України ухвалою від 25.12.2006 у справі №20/79 порушено касаційне провадження.
Розпорядженням Голови Вищого господарського суду України Демченка С.Ф. від 22.01.2007 у справі № 20/79 змінено та призначено наступний склад колегії суддів: Самусенко С.С. –головуючий (доповідач), судді Дунаєвська Н.Г., Плюшко І.А.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, правильність застосування норм матеріального та процесуального права місцевим та апеляційним господарськими судами, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За встановленими обставинами та дослідженими матеріалами справи господарськими судами попередніх інстанцій 24.01.2003 Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” як постачальником та Комунальним підприємством “Тепломережа” як покупцем підписано договір на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій № 06/03-290-ТЕ-6, відповідно до умов якого постачальник зобов’язався продати покупцю у 2003 році природний газ, а покупець –прийняти його та оплатити.
Суди встановили, що згідно актів прийому-передачі природного газу за 2003 рік Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” був поставлений природний газ у зазначений період, а Комунальним підприємством “Тепломережа” за поставлений природний газ не сплачено 3 198 442 грн. 18 коп. та визнано вказану суму заборгованості.
Тобто, суди попередніх інстанцій фактично встановили повне виконання договору з протоколом розбіжностей та протоколом узгодження розбіжностей постачальником Дочірньою компанією “Газ України” НАК “Нафтогаз України” та часткове виконання покупцем Комунальним підприємством “Тепломережа”.
Враховуючи вказані встановлені судами обставини, колегія суддів Вищого господарського суду встановила обгрунтованим задоволення позовних вимог у даній справі про стягнення 3 198 442 грн. 18 коп. боргу з огляду на ст.161 ЦК УРСР, ст.193 ГК України, ст.526 ЦК України.
З урахуванням вказаного колегія суддів вважає, що судами помилково в даному випадку застосовано статтю 153 ЦК України та визначено вищенаведений договір неукладеним.
Щодо стягнення з Комунального підприємства “Тепломережа” пені, збитків від інфляції та 3 % річних, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
Суд першої інстанції встановив, що протоколом розбіжностей визначено умови щодо ціни на газ та відповідальності покупця за несплату, проти чого сторони під час розгляду справи не заперечили.
Отже, щодо відповідальності покупця, то пункт 7.2 договору, який передбачав сплату пені, протоколом розбіжностей сторонами виключено.
З урахуванням вказаних встановлених судами обставин колегія суддів вважає правомірним відмову в позовних вимогах про стягнення пені з огляду на ст.180 ЦК УРСР, ст.199 ГК України, відповідно - ст.547 ЦК України.
Згідно ст. 214 ЦК УРСР боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Разом з тим, п.2 Прикінцевих положень Закону України від 08.10.1999 №1136-XIV “Про внесення зміни до статті 214 Цивільного кодексу Української РСР” передбачено, що він не поширюється на правовідносини, що виникають з прострочення виконання грошового зобов’язання, пов’язаного з оплатою населенням комунальних послуг.
Крім того, відповідно до ст.5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію” встановлено, що на суму заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, які використовуються для надання населенню комунальних послуг.
Враховуючи, що договір № 06/03-290-ТЕ-6 від 24.01.2003 на постачання природного газу був укладений між сторонами для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про відмову в позовних вимогах про стягнення з Комунального підприємства “Тепломережа” збитків від інфляції та 3 % річних.
Виходячи із встановлених господарськими судами першої та апеляційної інстанцій обставин та досліджених матеріалів справи, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з рішенням місцевого та постановою апеляційного господарських судів про часткове задоволення позовних вимог у даній справі, вважає їх прийнятими на засадах законності, справедливості, добросовісності та розумності.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз України” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 12.07.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 31.10.2006 № 20/79 залишити без змін
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Н. Дунаєвська
І. Плюшко