ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2015 р. Справа № 920/725/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Шутенко І.А.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

апелянта - не з'явився,

кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" - Єременко В.Г. на підставі довіреності №010-01/7781 від 13.11.2013р.,

арбітражний керуючий - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 (вх.№1801 С/2) на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.01.2015р. у справі №920/725/13

за заявою голови ліквідаційної комісії Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс" Іваненко Н.О.

до Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИЛА:

Постановою господарського суду Сумської області від 27.05.2013р. Публічне акціонерне товариство "Сумиоблагротехсервіс" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії Іваненко Н.О.

24.11.2014р. до господарського суду Сумської області звернувся кредитор - ОСОБА_2 до ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 27 343,03 грн. з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.01.2015р. у справі №920/725/13 (суддя Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні заяви кредитора ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Сумиоблагротехсервіс" про визнання кредиторських вимог у розмірі 27 343, 03грн. відмовлено.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду від 20.01.2015р., ОСОБА_2 звернулась до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ОСОБА_2 до боржника у розмірі 27 343, 03грн. з віднесенням їх до першої черги задоволення.

Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 була працівником ПАТ "Сумиоблагротехсервіс", 23.10.2013р. була звільнена з підприємства, перед апелянтом наявна заборгованість по заробітній платі; вважає, що визнання ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" банкрутом не позбавляє її права на одержання середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.03.2015р. у справі №920/725/13 прийнято апеляційну скаргу до провадження. розгляд скарги призначено на 06.04.2015р.

03.04.2015р. від фізичної особи ОСОБА_2 до Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання (вх.№5383) про розгляд справи без участі апелянта, апеляційну скаргу підтримує в повному обсязі.

06.04.2015р. від ліквідатора ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№5478), просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просить судове засідання провести без участі представника ПАТ "Сумиоблагротехсервіс".

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 06.04.2015р. представник кредитора ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" зазначив, що залишає питання щодо розгляду апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Сумської області від 20.01.2015р. на розсуд суду.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що учасники провадження у справі про банкрутство про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, а також, що явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, у відповідності до приписів статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 27 343,03 грн. з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, яка нарахована заявником за шість днів жовтня 2013р. та за період з листопада 2013р. до моменту складання заяви з кредиторськими вимогами (24.11.2014р.).

Згідно доданої до заяви про визнання кредиторських вимог копії трудової книжки (т.9 а.с.218), ОСОБА_2 з 20.08.2012р. перебувала на посаді юрисконсульта ПАТ "Сумиоблагротехсервіс"; 23.10.2013р. була звільнена з роботи за угодою сторін (п. 1 ст. 36 КЗпП України) ліквідатором ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" Іваненко Н.О.

Відповідно до довідки №04-369 від 12.11.2014р. (т.9 а.с.220), заборгованість ПАТ "Сумиоблагротехсервіс" перед ОСОБА_2 становить 2 470, 97грн. за грудень 2012р. та січень 2013р.

Колегія суддів зазначає, що статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 19.01.2013р.) (надалі - Закон про банкрутство) визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи доходів і зборів та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Відповідно до частини 8 статті 23 Закону про банкрутство, поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'являти такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Разом з тим, частина 1 статті 38 Закону про банкрутство визначає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута.

Згідно пункту 29 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 №01-06/606/2013 "Про Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 № 4212-VI)", статтею 38 передбачено наслідки визнання боржника банкрутом. Зокрема, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом у останнього не може виникати додаткових зобов'язань, у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, які безпосередньо пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури; строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав.

Отже, після відкриття ліквідаційної процедури у банкрута не виникає додаткових поточних зобов'язань, у тому числі і обов'язкових платежів. В ліквідаційній процедурі зобов'язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у Законі про банкрутство. Такими випадками є зобов'язання з оплати витрат безпосередньо пов'язаних зі здійсненням ліквідаційної процедури.

Такої правової позиції дотрмується Вищий господарський суд України у постановах від 24.12.2014р. у справі №5021/321/12, від 18.06.2014р. у справі №5019/1100/12.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 звернулась із заявою про визнання кредиторських вимог у розмірі 27 343,03 грн. з виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку з виплати заробітної плати, яка нарахована заявником за шість днів жовтня 2013р. та за період з листопада 2013р. до моменту складання заяви з кредиторськими вимогами (24.11.2014р.), тобто по заборгованості, що виникла після визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора постановою господарського суду Сумської області від 27.05.2013р.

Відповідно до статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор з дня визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури повідомляє працівників про звільнення та здійснює його відповідно до законодавства України про працю.

Згідно статті 28 Закону України "Про оплату праці" у разі банкрутства підприємства чи ліквідації його у судовому порядку зобов'язання перед працівниками такого підприємства щодо заробітної плати, яку вони повинні одержати за працю (роботу, послуги) виконану в період, що передував банкрутству чи ліквідації підприємства, виконуються відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Судова колегія зазначає, що у справах про банкрутство норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним Законом, мають перевагу серед інших нормативно-правових актів.

У зв'язку з цим, відповідні нарахування заявнику можуть здійснюватись лише до моменту прийняття постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття відносно нього ліквідаційної процедури.

Зважаючи наведене, вимоги заявника апеляційної скарги щодо нарахування середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є безпідставними та такими, що суперечать положенням Закону про банкрутство.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду винесена з дотриманням норм матеріального та процесуального права та при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у зв'язку з чим ухвалу господарського суду Сумської області від 20.01.2015р. у справі №920/725/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Сумської області від 20.01.2015р. у справі №920/725/13 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 07.04.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.