ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 35/158-06 |
Вищий господарський суду України в складі колегії
суддів: | Грейц К.В. –головуючого, Муравйова О.В., Бакуліної С.В., |
розглянувши матеріали касаційного подання | Заступника прокурора Харківської області |
на постанову | від 26.10.2006 |
Харківського апеляційного господарського суду |
у справі господарського суду Харківської області № 35/158-06 |
за позовом 3 особа | Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області Державне управління екології та природних ресурсів Харківської області |
до | Приватної агрофірми “Степ” |
про | стягнення 86660,05 грн. шкоди |
за участю представників: - позивача - відповідача - прокурора | не з’явились не з’явились Баклан Н.Ю. |
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.07.2006 у справі № 35/158-06 (суддя Швед Е.Ю) позовні вимоги Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Богуславської сільської ради про стягнення з приватної агрофірми “Степ” на користь позивача до місцевого бюджету 86660,05 грн. шкоди, заподіяної державі внаслідок незаконної порубки дерев, задоволені повністю.
Рішення мотивовано тим, що порубка дерев проводилась без дозволу органів місцевого самоврядування, акту обстеження земельних насаджень, узгодженого з працівниками управління екології та природних ресурсів у Харківській області, без ордеру на порубку дерев, внаслідок чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду на суму 86660,05 грн., обраховану згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.12.1996 № 1416 “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісовому господарству”.
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду (у складі головуючого судді Слюсарєвої Л.В., суддів Білоконь Н.Д., Токар М.В.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі скаргою відповідача, постановою від 26.10.2006 рішення у справі скасувала, відмовивши в задоволенні позовних вимог.
Постанова мотивована тим, що вирок Борівського районного суду Харківської області від 01.02.2006 не може бути доказом цивільного правопорушення позивача як підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду державі в розмірі 86660,05 грн., оскільки ним не встановлений розмір цієї шкоди, у зв’язку з тим, що цивільний позов прокурора на суму 86660,05 грн. цим вироком залишено без розгляду як непідготовлений. Прокурор, звернувся до господарського суду з позовом в інтересах неналежного органу, оскільки відповідно до підпункту “з” ст. 20 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища” подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, віднесено до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях, однак позивач є органом місцевого самоврядування, а не таким органом. Крім того, порубані дерева знаходились за межами населеного пункту села Богуславка, а також не відносились до лісового фонду, в зв’язку з чим шкода не може вважатись завданою ні Богуславській сільській раді Борівського району Харківської області, ані Борівському лісництву.
Не погоджуючись з постановою у справі, прокурор Харківської області звернувся з касаційним поданням, в якому просить її скасувати як таку, що прийнята внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 15, 47, 68, 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища”, ст. 1172 ЦК України, ст. 35 ГПК України.
Приватна агрофірма “Степ” у відзиві на касаційне подання просить залишити постанову у справі без змін, а касаційне подання –без задоволення.
Представники сторін своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції не скористались.
Склад колегії суддів, якою згідно ухвали від 03.01.2007 прийняте до провадження касаційне подання у справі, змінено розпорядженням В.о. Голови судової палати Вищого господарського суду України від 18.01.2007 №02-12.2/10.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційне подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовувались, зокрема, вироком Борівського районного суду Харківської області від 01.02.2006, яким директор Приватної агрофірми “Степ” Єгупов М.Г. визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 Кримінального кодексу України (службова халатність), а саме в тому, що Єгупов М.Г. неналежним чином виконував свої службові обов'язки, внаслідок недобросовісного ставлення до них, без дозволу органів місцевого самоврядування, акту обстеження земельних насаджень, узгодженого з працівниками управління екології та природних ресурсів у Харківській області, без ордеру на порубку дерев, в квітні 2005 р. дав незаконну вказівку на порубку 114 дерев породи тополь, які знаходились на території с. Богуславка Борівського району Харківської області, внаслідок чого державним інтересам заподіяно матеріальну шкоду на суму 86660,05 грн.
Згідно зі статтею 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Отже, відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, підставами відповідальності за завдану майнову шкоду є склад цивільного правопорушення, а саме: наявність шкоди, протиправні дії (бездіяльність), вина особи, яка завдала шкоду, причинний зв’язок між протиправними діями та завданою шкодою.
Враховуючи, що вироком Борівського районного суду Харківської області від 01.02.2006 доведено, що внаслідок винних дій з незаконної порубки дерев Єгуповим М.Г. заподіяно шкоду державі в розмірі 86660,05 грн., висновок суду апеляційної інстанції, що зазначений вирок не може бути доказом цивільного правопорушення позивача як підстави для відповідальності за завдану майнову шкоду державі в розмірі 86660,05 грн., визнається колегією суддів необґрунтованим, оскільки протирічить нормі ч. 3 ст. 35 ГПК України, згідно якої вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов’язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що за змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави і самостійно визначають, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовують необхідність їх захисту, а також вказують орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно зі статтею 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Прокурор, обґрунтовуючи подання даного позову в інтересах держави в особі Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, посилався на те, що згідно зі статтями 47,68,69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” заподіяні державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства збитки, підлягають відшкодуванню у повному обсязі і стягуються до місцевого бюджету, а відповідно до підпункту “ї” ст. 15 цього Закону місцеві ради здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Однак, заявляючи позов в інтересах Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, Харківський міжрайонний природоохоронний прокурор не звернув уваги, що згідно ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції та не врахував, що відповідно до підпункту “з” ст. 20 цього Закону подання позовів про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, віднесено до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.
Отже, за приписами зазначених норм, Богуславська сільська рада не уповноважена на подання таких позовів, оскільки такою компетенцією держава наділила спеціально створений орган, зокрема, Державне управління екології та природних ресурсів в Харківській області, яким на виконання покладених функцій, передбачених підпунктом “б” ст. 20 Закону, пунктами 4, 5 Положення про Державну екологічну інспекцію і було складено акт № 102 від 08.09.2005 про незаконну порубку дерев. При цьому, відповідно до передостаннього абзацу ст. 20 Закону рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів з питань, що віднесені до його компетенції, є обов’язковими для всіх підприємств, установ та організацій і можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції, Богуславська сільська рада фактично не підтримала пред’явлений в її інтересах позов і не має претензій до відповідача, оскільки порубка дерев проводилась поза межами населеного пункту підвідомчої їй території.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що прокурором позов пред’явлено в інтересах органу, не уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, тобто, неналежного позивача, і вважає, що саме тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
За таких обставин, решта доводів, викладених в постанові суду апеляційної інстанції, не впливають на результат вирішення спору, а інші мотиви касаційного подання не спростовують такого висновку.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.10.2006 у справі № 35/158-06 господарського суду Харківської області залишити без змін.
Касаційне подання заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.
Головуючий К.В.Грейц
Судді О.В.Муравйов
С.В.Бакуліна