ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 січня 2007 р. | № 20/288 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Грейц К.В., |
суддів : | Бакуліної С.В., Рогач Л.І. |
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги | Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельна компанія “Атлант” |
на постанову | від 26.10.2006 року Донецького апеляційного господарського суду |
у справі | № 20/288 |
господарського суду | Донецької області |
за позовом | ТОВ “Виробничо-торгівельна компанія “Атлант” |
до | Акціонерного товариства закритого типу “Фірма “Меблі” |
про | стягнення 257 805,74 грн. |
в судовому засіданні взяли участь представники : |
від позивача: | Білик О.А. –директор |
від відповідача: | Цимбаліста Л.В. (довіреність від 16.01.2007р. № 14/08) |
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Донець О.Є.) від 21.08.2006 року по справі № 20/288 позов задоволено; стягнуто з АТ “Фірма “Меблі” на користь ТОВ “Виробничо-торгівельна компанія “Атлант” 237 201,00 грн. - суму заборгованості, 3 677,58 грн. –суму пені, 13 936,28 грн. –суму інфляції, 2 578,06 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду (головуючий суддя –Мирошниченко С.В., судді –Колядко Т.М., Скакун О.А.) від 26.10.2006 року по справі № 20/288 рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2006 року скасовано; в позові відмовлено.
В касаційній скарзі “Виробничо-торгівельна компанія “Атлант” просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.875, 877 ЦК України, ст.ст.43, 33, 43 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника позивача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні місцевого господарського суду та в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 30 квітня 2005 року Товариством з обмеженою відповідальністю “Фокстрот-Донецьк” (Замовник-1), відповідачем (Замовник-2) та позивачем (Підрядник) укладено договір підряду № 1 (далі - Договір), згідно із умовами якого Підрядник зобов’язався виконати та здати Замовникам у встановлений строк роботи з ремонту торгівельної площі, підвалу та фасаду магазину № 38 “Дом меблів” (далі Договір).
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми заборгованості по вищезазначеному договору підряду, пені та інфляційних втрат за порушення строків оплати за договором. Позиція позивача полягає у тому, що відповідач порушує взяті на себе за договором підряду зобов’язання у вигляді прийняття та оплати фактично виконаних робіт. При цьому ТОВ “Фокстрот-Донецьк“ (Замовник-1) повністю виконані зобов’язання за Договором, а саме підписані довідки про вартість виконаних підрядних робіт та витрат форми КБ-3в, акти виконаних робіт форми КБ-2в та здійснена оплата в процентному відношенні, як те передбачено договором. Відповідач не з’явився на приймання робіт та на підписання актів КБ-2в та КБ-3в а також не перерахував передоплати, не здійснив оплати, не здійснював технічного нагляду за веденням робіт, відмовився від узгодження замовниками розцінок, видів і обсягів робіт, відображених у договорі підряду, та відмовився від розрахунку договірної вартості.
Відповідач заперечуючи проти позову в повному обсязі посилається на те, що обов’язку по оплаті виконаних робіт у нього не виникло у зв’язку з непідписанням ним актів виконаних робіт а також довідок форми КБ-2в за травень-жовтень 2005 року, які надсилав йому позивач (а.с.42). Свою таку позицію позивач пояснює тим, що по-перше, акти представлені позивачем суперечать типовим формам, затвердженим наказом Держкомстату України №237/5 від 21.06.2002 року; по-друге, норми списання матеріалів взяті довільно; по-третє, транспортні витрати взяті на роботи і матеріали; вчетверте, поняття “накладні витрати” з 2001 року відмінено. Крім того, відповідач посилався на відсутність проектної документації та кошторису на виконання робіт за Договором, що за позицією останнього свідчить, що сторонами не досягнуто згоди про види, обсяг та вартість підрядних будівельних робіт, отже Договір є неукладеним.
Задовольняючи позов, місцевий господарський суд виходив із того, що замовниками погоджено розрахунок вартості матеріалів і робіт з ремонту магазину в сумі 771 615,00 грн., що відповідає сумі, зазначеній в п.2.1 Договору. Обсяг виконаних робіт та їх вартість позивачем обґрунтовано наданими суду довідками про вартість виконаних підрядних робіт та витрат, підписаних підрядником та Замовником-1, основні права та обов’язки якого за Договором аналогічні правам та обов’язкам відповідача. У матеріалах справи відсутні докази того, що під час виконання робіт Замовником-2 були заявлені належним чином Підряднику будь-які претензії стосовно обсягів та якості робіт, складання замовниками дефектного акту тощо, а також докази сплати відповідачем робіт за Договором. Разом з тим, в матеріалах справи наявні копії листів Підрядника
№ 70 від 18.08.2005р., № 106 від 30.11.2005р., № 134 від 30.01.2006р., № 139 від 09.02.2006р. із відміткою відповідача про отримання стосовно невиконання відповідачем договірних зобов’язань з підписання актів та сплати виконаних робіт. Доказів того, що відповідачем на ці листи надано відповідь суду не надано. Позов задоволено на підставі положень Договору та ст.ст.624, 625, 837, 843, 846, 849, 850, 953, 857 ЦК України, ст.ст.193, 216 ГК України.
Апеляційний суд , відмовляючи в позові, послався на приписи ст.ст.875, 877 ЦК України та відзначив, що підрядник не передав замовникам проектно-кошторисної документації за відсутності якої останні не могли приступати до здійснення ремонтно-будівельних робіт. Розрахунок вартості матеріалів та робіт по ремонту магазину не може вважатись проектною документацією. Технічне завдання, яке мається в матеріалах справи, підписане лише Замовником-1 та не відповідає вимогам ст.877 ЦК України. Крім того, в матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт. Судом витребовувались у позивача акти виконаних робіт, підписані ним з Замовником-1, однак вони позивачем не були надані. Таким чином позивачем не доведено, що акти відповідачем не підписувались і про це в них зроблена відмітка. Оскільки відповідач не приймав роботи від позивача, а останній не вжив законні заходи для зобов’язання прийняти роботи, відсутні підстави для стягнення грошей за неприйняті роботи.
З наведеним висновками судів не можна погодитися в повній мірі.
Колегія суддів відзначає, що місцевий господарський суд безпідставно не розповсюдив на правовідносини сторін положення параграфу третього Глави 61 Цивільного кодексу України - “Будівельний підряд”, оскільки виконувані позивачем по договору з замовниками ремонтні роботі в магазині “Будинок меблі” є іншими роботами, нерозривно пов’язаними з місцезнаходженням об’єкта (ч.2 ст.875 ЦК України).
Так, згідно ч.4 ст.882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Оскільки позивач посилався на факт складання та направлення відповідачу актів виконаних робіт, останній не заперечує цієї обставини, зазначаючи, що ним не здійснено оплати виконаних робіт, тому що він не підписав направлені йому акти, суди мали витребувати та дослідити ці акти. Зазначення апеляційного суду про витребування у позивача актів виконаних робіт не підтверджується матеріалами справи, оскільки на стадії апеляційного перегляду судом в порушення приписів процесуального закону (ст.811 ГПК України) не складались протоколи судових засідань в яких таке могло б бути відображено, також акти не витребовувались ухвалами.
Касаційна інстанція зазначає, що ч.4 ст.882 ЦК України констатує право підрядника використовувати в якості доказу виконаних робіт підписаний тільки ним акт за умови, що інша сторона відмовилась від підписання. Відсутність відмітки про відмову замовника підписати акти виконаних робіт, за доведеності того, що акти направлялись для прийняття робіт та підпису, не робить ці акти такими, що не підпадають під дію вищенаведеної норми, оскільки відповідач не заперечує, що він відмовився підписати направлені йому акти виконаних робіт, отже таку відмітку на власному примірнику позивач має право зробити в будь-який час, тому що закон дає йому право на таку дію саме у випадку відмови іншої сторони підписати акт.
Істотне значення має також і те, що відповідач в семиденний строк після надіслання йому актів не заявив про наявні в роботі недоліки (п.6.3 Договору), не запропонував усунути їх підряднику, не заявив і про відмову від прийняття з підстав неможливості використання виконаних робіт (ч.6 ст.882 ЦК України). За таких обставин суд не може визнати акти недійсними, оскільки до пред’явлення позивачем позову, відповідач, порушуючи умови Договору і закону, не заявляв про мотиви відмови підписати акти, що робить такі акти дійсними на дату їх складання.
Доводи апеляційного суду про відсутність проектно-кошторисної документації до Договору є помилковими, оскільки в матеріалах справи наявний розрахунок вартості матеріалів і робіт по ремонту магазину, затверджений обома замовниками, який фактично визначає обсяг і зміст ремонтних робіт в магазині “Будинок меблі”, а також є технічне завдання, яке підписане Замовником-1 і підрядником. Те, що відповідач не підписав технічного завдання не є підставою для висновку про відсутність у позивача обсягу робіт по ремонту магазину, замовленого двома замовниками на спільному об’єкті.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим порушенням ст.43 ГПК України та виключає можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п. 3 ч. 1 ст. 1119, ч.1 ст. 11110, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України , Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Виробничо-торгівельна компанія “Атлант” від 24.11.2006 року № 256 на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року у справі № 20/288 задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 року та рішення Господарського суду Донецької області від 21.08.2006 року у справі № 20/288 –скасувати.
Справу № 20/288 направити до Господарського суду Донецької області на новий розгляд.
Головуючий-суддя | К.Грейц |
С у д д і | С.Бакуліна Л.Рогач |