Справа № 357/1100/15-ц
2/357/1153/15
Категорія 52
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 квітня 2015 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді Буцмак Ю. Є., при секретарі Кузьменко Т. Г., за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Способіна С.В., Левандовської Н.А., третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія»), третя особа виконуючий обов'язки генерального директора Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») ОСОБА_4 про зобов'язання надати відпустку, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди,
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом, посилаючись на те, що з 16.11.2011 р. він перебуває в трудових відносинах з Державним підприємством «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія» далі (ДП «Київоблстандартметрологія»). За наказом № 40-к від 10.09.2013 р. його було переведено на посаду заступника начальника відділу сертифікації, вказану посаду він обіймає на даний час. Відповідно до графіку відпусток працівників відділу сертифікації на 2014 рік, погодженого головою профкому та начальником ВКЗДПП ДП «Київоблстандартметрологія» і затвердженого генеральним директором підприємства, його відпустка в 2014 р. була визначена на липень - тривалістю 21 календарний день та на грудень 15 календарних днів. Згідно із зазначеним графіком відпусток 10.12.2014 р. він подав заяву на ім'я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4 з проханням надати йому відпустку за 2013 рік на 20 календарних днів та додаткову відпустку з 15.12.2014 р. Зазначене в заяві прохання було обумовлене тим, що протягом 2014 р. він перебував у відпустці всього 11 календарних днів з 08.01.2014 р. по 11.01.2014 р. ( наказ від 30.12.2013 р № 91-л) та з 05.05.2014 р. по 12.05.2014 р. ( наказ від 22.04.2014 року № 31-л). Основна щорічна відпустка за 2014 рік згідно графіку в липні 2014 року ним використана не була. За резолюцією начальника відділу кадрів від 10.12.2014 р. на його заяві про надання відпустки від 10.12.2014 р. залишок невідбутної його відпустки становить 20 календарних днів (з яких 14 днів - основної і 6 днів - додаткової відпустки). Крім того, згідно з додатком № 9 до Колективного договору він має право на додаткову відпустку за 2014 рік тривалістю 7 календарних днів. Одночасно із заявою про надання відпустки, 10.12.2014 р. він подав відповідачеві заяву з проханням надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення, передбачену п. 3.26-а Колективного договору. Однак, 11.12.2014 р. в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4 відмовив йому у наданні відпустки згідно з графіком на підставі його заяви від 10.12.2014 р., мотивуючи це виробничою необхідністю, пов'язаною з виконанням наказу № 72-АГ та перевіркою справ в Київському секторі. Такі дії відповідача він вважає незаконними. В своїй резолюції в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4, обґрунтовуючи необхідність перенесення його відпустки, послався на виробничу необхідність, а саме - виконання наказу № 72-АГ та проведення перевірки стану справ в Київському секторі. Однак, згідно зазначеного наказу № 72-АГ від 03.12.2014 р. комісійна перевірка (внутрішній аудит) групи серифікації продукції відділу з оцінки відповідності (сертифікації) продукції проводилась в термін з 03 по 12 грудня 2014 р. Разом з тим, він просив надати йому відпустку з 15.12.2014 р. - вже після вказаної перевірки. Він не надав відповідачеві ні усної, ні письмової згоди на перенесення його відпустки на інший період, ніж було визначено в графіку. Відсутнє погодження профкому на таке перенесення. Всі ці обставини вказують на грубе порушення відповідачем його трудових прав, і як наслідок, до спричинення його моральних страждань. Протягом всього 2014 р. він був у відпустці лише 11 календарних днів, свою відпустку в грудні 2014 р. він планував заздалегідь, він з родиною мав намір виїхати на відпочинок за межі Київської області. Руйнування цих планів було стресом для всієї його родини. Особливі душевні страждання та пригнічення у нього викликали почуття його безправності та вседозволеності керівництва підприємства. Станом на кінець січня 2015 р. йому так і не було надано «перенесену» відпустку, що змусило його звертатись за захистом своїх порушених прав з цим позовом до суду. Він оцінює завдану йому відповідачем моральну шкоду в розмірі 10000 грн. Відповідач порушив його право на відпочинок, йому не було виплачено матеріальну допомогу на оздоровлення згідно поданої 10.12.2014 р. заяви. Його оклад становить 3950 грн., а тому відповідач повинен був виплатити йому матеріальну допомогу у вказаному розмірі. На його службову записку від 12.01.2015 р. з проханням повідомити про можливість отримання матеріальної допомоги за 2014 р., головний бухгалтер підприємства роз'яснила, що матеріальна допомога на оздоровлення надається у відповідності до наданої заяви та при умові перебування працівника у відпустці, а оскільки наказ на відпустку до бухгалтерії не надходив - матеріальна допомога, котра надається на оздоровлення один раз на рік, за 2014 рік ним втрачена. Однак він перебував в 2014 р. у відпустці 11 календарних днів та не отримував тоді матеріальної допомоги на оздоровлення. В грудні 2014 року відповідачем не було видано наказу про надання йому відпустки згідно з графіком, що є порушенням трудового законодавства та потягло за собою наступне порушення - невиплату йому матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 рік. Позивач просить зобов'язати Державне підприємство «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» надати йому відпустку згідно графіку відпусток працівників відділу сертифікації за 2014 рік та його заяви від 10.12.2014 року; стягнути з Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» на його користь матеріальну допомогу на оздоровлення за 2014 рік у розмірі його посадового окладу в сумі 3950 грн.; стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в сумі 10000 грн.
Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав в повному обсязі та просить її задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, надав до суду заперечення проти позову.
Третя особа в суді заперечує проти задоволення позовної заяви.
Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, заперечення проти позову з додатками, доповнення до заперечення проти позову з додатками, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає що позов підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст.ст. 58-60,10 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Статтею 45 Конституції України гарантовано: кожен хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням … оплачуваної щорічної відпустки.
Згідно зі ст.ст. 10,13,18,74,79,80,221,238 КЗпП України, ст.ст. 10,12 Закону України «Про відпустки» колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів. Зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.; режиму роботи, тривалості робочого часу і відпочинку. Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємства, установи, організації незалежно від того, чи є вони членами професійної спілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, так і для працівників підприємства, установи, організації. Громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим комітетом), і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово попередити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну. Щорічна відпустка за ініціативою власника або уповноваженого ним органу, як виняток, може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) у разі, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства, установи, організації, та за умови, що частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів буде використана в поточному робочому році. У разі перенесення щорічної відпустки новий термін її надання встановлюється за згодою між працівником або уповноваженим ним органом. Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватись одночасно з щорічною основною відпусткою або окремо від неї. Власник або уповноваженим ним орган зобов'язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам. Щорічні основна та додаткові відпустки надаються працівникові з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року. Трудові спори розглядаються: районними, районними в місті, міськими чи міськрайонними судами. При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.
Судом досліджені:
Копія трудової книжки ОСОБА_1;
Копія графіку відпусток працівників відділу сертифікації на 2014 рік, відповідно до якого ОСОБА_1 має 21 к. дн. в липні та 15 к. дн. в грудні;
Заява ОСОБА_1 від 10.12.2014 р. про надання йому відпустки за 2013 рік на 20 календаних днів та додаткову відпустку з 15.12.2014 р. на ім'я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4;
Заява ОСОБА_1 від 10.12.2014 р. про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення на ім'я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4;
Наказ ДП «Київоблстандартметрологія» від 03 грудня 2014 р. № 72-АГ про створення робочої комісії для проведення перевірки (внутрішній аудит) групи сертифікації продукції відділу з оцінки відповідності (сертифікації) в термін з 03 по 12 грудня 2014 р.;
Заява ОСОБА_1 від 29.12.2014 р. про надання йому роз'яснення з приводу відмови в наданні додаткової відпустки за 2014 рік та основної відпустки за 2013 рік на ім'я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4;
Пояснювальна записка заступника начальника відділу з оцінки відповідності (сертифікації) ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_1 інспектора з кадрів ОСОБА_5 від 05.01.2015 р.;
Службова записка ОСОБА_1 від 12.01.2015 р. про повідомлення його про можливість отримання матеріальної допомоги за 2014 рік на ім'я головного бухгалтеру ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_6;
Службова записка головного бухгалтера ОСОБА_7 від 12.01.2015 р. про те, що наказ на відпустку до бухгалтерії не надходив. Матеріальна допомога на оздоровлення надається один раз на рік, тому за 2014 р. вона втрачена;
Довідка ДП «Київоблстандартметрологія» від 21 січня 2015 р. № 05 видана ОСОБА_1 в тому, шо він дійсно працює в ДП «Київоблстандартметрологія» з 16.11.2011 року та був призначений на посаду заступника начальника відділу із сертифікації з посадовим окладом 3950 грн. ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. використав щорічну відпустку у кількості 11 календарних днів з 08.01.2014 р. по 11.01.2014 р., з 05.05.2014 р. по 12.05.2014 р.;
Копія відповіді Територіальної державної інспекції з питань праці у Київській області щодо розглянутого звернення ОСОБА_1 щодо надання роз'яснення з питання додержання Закону України «Про відпустки»;
Заперечення відповідача проти позову, з додатками;
Копія акту перевірки стану справ Київського сектору (група сертифікації ДТЗ) від 17.12.2014 р., акту перевірки наявності та комплектності справ підприємств відділу оцінки відповідності (сертифікації) по сертифікації харчовій продукції та сертифікації послуг з тимчасового розміщення (проживання) і послуг громадського харчування від 15.12.2014 року з додатком;
Листок непрацездатності ОСОБА_1 про звільнення від роботи з 15.12.14 р. по 26.12.2014 р. включно;
Табель обліку робочого часу за грудень 2014 рік;
Заява ОСОБА_1 від 19.02.2015 р. про надання йому відпустки з 23.02.2015 р. на 6 календарних днів згідно графіка відпусток за 2015 рік ім'я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4;
Копія наказу ДП «Київоблстандартметрологія» від 20.02.2014 року про надання частини щорічної основної відпустки ОСОБА_1 за період роботи з 16.11.2012 р. по 16.11.2013 р. на 06 календарних днів, з 23 по 28 лютого 2015 р.;
Колективний договір між адміністрацією ДП «Київоблстандартметрологія», особі Генерального директора ОСОБА_8, з однієї сторони та профспілковим комітетом в особі голови профспілкового комітету ОСОБА_9, з другої сторони. Реєстровий номер 138 від 26.12.2013 року та доповнення до колективного договору на 2013-2015 роки;
Доповнення відповідача до заперечення проти позову без номера і дати, з додатками;
Свідок ОСОБА_10 пояснив, що він на підприємстві працює заступником генерального директора. Необхідність перенесення відпустки позивача була викликана необхідністю перевірки у групі сертифікації, якою керував позивач. Чому позивач не був ознайомлений з наказом про проведення перевірки, до початку перевірки, не був залучений до самої перевірки, не ознайомлений з її результатами, він сказати не може. Він наклав резолюцію на заяві позивача через те, що позивач приніс йому заяву. На який конкретно термін була перенесена відпустка позивачу він сказати точно не може. Перевірка разом з викладенням результатів перевірки були готові 17.12.2014 р. Позивачу відпустка за його заявою та матеріальна допомога за 2014 р. не надана;
Свідок ОСОБА_11 пояснила, що вона працює начальником відділу кадрів на підприємстві. Позивач звернувся до відділу кадрів із заявою про надання відпустки. Вона наклала свою резолюцію про те, що він має право на відпустку (основну і додаткову). У послідуючому їй стало відомо, що за резолюціє заступника генерального директора, в.о. генерального директора, позивачу була перенесена відпустка з дати 15.12.2014 р., з якої просив позивач, на невизначену точну дату. Вона зверталась до в.о. генерального директора з пропозицією визначити точно дату до якої переноситься, з якої має бути надана відпустка ОСОБА_1, однак така дата в.о. генерального директора так і не була встановлена. Дату так ніхто і не поставив. Вона пояснювала, що заява ОСОБА_1 від 10.12.2014 р. про відпустку із 15.12.2014 р. дійсна, однак в.о. генерального директора так і не визначився із датою, на яку переносить відпустку позивачу. Вважає упередженим рішення в.о. генерального директора про перенесення ОСОБА_1 відпустки з 15.12.2014 р., на інший час, без визначення конкретної дати, що, вважає, фактично було відмовою у надані відпустки ОСОБА_1, через те, що наказ про надання відпустки ОСОБА_1 через це не був виданий, відпустка йому не була надана, він втратив матеріальну допомогу на оздоровлення за 2014 р. у розмірі посадового окладу. Протягом 3 років це єдиний випадок коли працівнику відмовили фактично у відпустці і працівник втратив матеріальну допомогу. Вважає дії заступника генерального директора, в.о. генерального директора упередженими відносно ОСОБА_1, згідно його заяв про надання відпустки, матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 р. ОСОБА_1 від відпустки не відмовлявся. Навпаки він просив розглянути його заяву та надати йому відпустку, виплатити матеріальну допомогу за 2014 р. згідно колективного договору;
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона працює головним бухгалтером на підприємстві. Стосовно надання матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам підприємства може пояснити наступне. Надання матеріальної допомоги на оздоровлення працівнику у розмірі не більше посадового окладу надається щорічно у разі надання відпустки згідно до колективного договору. Про надання відпустки і надання матеріальної допомоги видається наказ. У зв'язку з тим, що був відсутній наказ про надання відпустки ОСОБА_1, матеріальна допомога на оздоровлення йому за 2014 р. не була надана, він її фактично втратив.
Судом встановлено, що позивач працює у ДП «Київоблстандартметрологія» з 16.11.2011 р., з 11.09.2013 р. (наказ № 40-к від 10.09.2013 р.) обіймає посаду заступника начальника відділу сертифікації. Згідно довідки ДП «Київоблстандартметрологія» від 21.01.2015 р. № 05 посадовий оклад ОСОБА_1 3950 грн.
Графіком відпусток відділу сертифікації на 2014 р. визначено надання ОСОБА_1 відпустки у липні 21 календарний день, у грудні 15 календарних днів.
ОСОБА_1 у період з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. використав щорічну відпустку за 2014 р. у кількості 11 календарних днів: з 05.05.2014 р. по 12.05.2014 р. - наказ від 22.04.2014 р. № 31-л.
10.12.2014 р. позивач подав на ім»я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» заяву з проханням надати йому відпустку за 2013 р. на 20 календарних днів та додаткову відпустку з 15.12.2014 р., та заяву з проханням надати йому матеріальну допомогу на оздоровлення. Заяви були зареєстровані за № 220,221 від 11.12.2014 р.
У судовому засіданні позивач пояснив, що він просив надати йому матеріальну допомогу за 2014 р.
На заяві ОСОБА_1 про надання відпустки, адресовану в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» були накладені резолюції: 10.12.214 р. начальником ВК залишок у кількості 20 к.д., з них 6 додаткових; 11.12.14 р. заступником генерального директора ОСОБА_10: у зв'язку з виробничою необхідністю, виконанням наказу № 72-АГ та проведенням перевірки стану справ в Київському секторі, вважаю необхідним перенести відпустку; 11.12.214 р. в.о. генерального директора ОСОБА_4: ВК надати відпустку після закінчення перевірки стану справ в Київському секторі.
На заяві ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги в.о. генерального директора ОСОБА_4 накладена резолюція: бух. Надати згідно колдоговору.
Судом встановлено, що за вказаними заявами, ОСОБА_1 не була надана відпустка (основна і додаткова) з 15.12.2014 р. та не виплачена матеріальна допомога за 2014 р.
В.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4, накладеною резолюцією переніс на невизначений конкретною датою час надання ОСОБА_1 відпустки (основної і додаткової) згідно його заяви від 10.12.2014 р.
Згідно листка непрацездатності виданого 15.12.2014 р. ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні з 15.12.2014 р. по 26.12.2014 р. До роботи приступив 29.12.2014 р.
29.12.2014 р. ОСОБА_1 звернувся із заявою до в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» з проханням надати йому роз'яснення з приводу відмови в надані додаткової відпустки за 2014 р. та основної відпустки за 2013 р.
На його заяві в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4 наклав резолюцію: ВК надати роз'яснення.
05.01.2015 р. інспектор з кадрів ОСОБА_5 надала ОСОБА_1 відповідь - пояснювальною запискою про те, що відповідно до ст. 41 КУпАП ненадання щорічної відпустки у зазначені законом строки розглядається як порушення трудового законодавства, за яке передбачена адміністративна відповідальність для посадових осіб роботодавця. Статтею 172 КК України передбачено кримінальну відповідальність посадової особи, винної у грубому порушені законодавства про працю.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що в.о. генерального директора була перенесена дата надання ОСОБА_1 відпустки із 15.12.2014 р., про яку просив у своїй заяві ОСОБА_1 Однак на коли саме, з якої дати слід надати відпустку ОСОБА_1 зазначено не було. Вона після перенесення в.о. генерального директора відпустки ОСОБА_1 зверталася до в.о. генерального директора, щоб була зазначена дата перенесення відпустки ОСОБА_1, щоб можна було надати йому відпустку. Однак дата в.о. генерального директора так і не була визначена. Наказ про відпустку ОСОБА_1 із цієї причини не був виданий. ОСОБА_12 не була надана відпустка згідно його заяви від 10.12.2014 р., йому не виплачена матеріальна допомога за 2014 р., він її фактично втратив.
Суд враховуючи встановлені обставини, вважає, що в.о. генерального директора ОСОБА_4 фактично відмовив ОСОБА_1 у надані відпустки (основної і додаткової), адже своєю резолюцією на заяві ОСОБА_1 від 10.12.2014 р.: «ВК надати відпустку після закінчення перевірки стану справ в Київському секторі», не погодив перенесення відпустки із ОСОБА_1, не визначив конкретну дату з якої має бути надана відпустка ОСОБА_1, незважаючи на закінчення 17.12.2014 р. перевірки стану справ в Київському секторі, виходу на роботу ОСОБА_1 29.12.2014 р., після перебування на лікарняному, звернення до нього з цього приводу ОСОБА_1 (заява від 29.12.2014 р.), начальника ВК ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_11
У зв'язку із не наданням ОСОБА_1 відпустки згідно його заяви від 10.12.2014 р., не виданням наказу про відпустку, не було видано наказ про надання ОСОБА_1 матеріальної допомоги на оздоровлення з ФЗП за 2014 р. у розмірі не більше одного окладу, що передбачено п.3.26.а Колективного договору між адміністрацією ДП «Київоблстандартметрологія» та профспілковим комітетом цього підприємства.
Не надання в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4, заступнику начальника відділу сертифікації ОСОБА_1, згідно його заяви від 10.12.2014 р. відпустки, останній фактично був позбавлений також матеріальної допомоги на оздоровлення за 2014 р., у розмірі не більше одного окладу, а саме коштів у розмірі 3950 грн.
Суд вважає вказаними діями в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4 були порушені трудові права позивача, гарантовані ст. 45 Конституції України, передбачені ст.ст. 10,13,18,74,79,80,221,238 КЗпП України, ст.ст. 10,12 Закону України «Про відпустки» .
При цьому суду ОСОБА_1 пояснив, що свої заяви від 10.12.2014 р. про надання відпустки і матеріальної допомоги він не відкликав, відпустка про яку він просив у вказаній заяві йому не надана до теперішнього часу, матеріальна допомога йому не виплачена, новий термін/період надання йому відпустки в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4, з ним не погоджував, в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія» ОСОБА_4 не встановлювався.
Суд відхиляє доводи відповідача, третьої особи, що позивач не мав право на матеріальну допомогу на оздоровлення за 2014 р., т.я. у своїй заяві від 10.12.2014 р. не зазначив за який період/ рік він її просить виплатити, за 2013 р. він її отримав, ОСОБА_1 поданою заявою від 10.12.2014 р., намагався отримати повторно матеріальну допомогу за 2013 р., тому, що вони спростовуються наступним: надання щорічно працівникам матеріальної допомоги на оздоровлення за кожний рік передбачена п. 3.26.а Колективного договору між адміністрацією ДП «Київоблстандартметрологія» та профспілковим комітетом цього підприємства, за 2014 р. ОСОБА_1 вказану матеріальну допомогу не отримав, про надання матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 подав заяву від 10.12.2014 р., у судовому засіданні позивач пояснив, що при подачі заяви від 10.12.2014 р. він бажав отримати матеріальну допомогу на оздоровлення саме за 2014 р., показами свідків ОСОБА_11., ОСОБА_7
Суд при цьому зазначає, що за наданою представником відповідача разом із доповненням до заперечення проти позову без номера і дати, копією заяви ОСОБА_1 від 27.08.2013 р. на ім»я т.в.о генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія», що має зміст: «Прошу Вас надати мені матеріальну допомогу на оздоровлення», ОСОБА_1 була надана за 2013 р. матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 2800 грн., а згідно заяви ОСОБА_1 від 10.12.2014 р., на ім»я в.о. генерального директора ДП «Київоблстандартметрологія», що має зміст: ««Прошу Вас надати мені матеріальну допомогу на оздоровлення», ОСОБА_1 не була надана за 2014 р. матеріальна допомога на оздоровлення в розмірі 3950 грн.
Суд констатує, що заяви ОСОБА_1 про надання матеріальної допомоги на оздоровлення від 27.08.2013 р. та від 10.12.2014 р. мають один і той же текст, є тотожними.
За таких обставин суд вважає позов в частині зобов'язання ДП «Київоблстандартметрологія» надати йому відпустку (основну і додаткову) згідно поданої ним заяви від 10.12.2014 р., стягнення на його користь з ДП «Київоблстандартметрологія» матеріальної допомоги до відпустки на оздоровлення за 2014 р., згідно поданої ним заяви від 10.12.2014 р. у розмірі посадового окладу в розмірі 3950 грн., підлягає задоволенню.
Що стосується стягнення із ДП «Київоблстандартметрологія» на користь позивача моральної шкоди в розмірі 10000 грн., суд вважає, в цій частині, позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Згідно з п. 5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зазначає, що позивач не надав належні, допустимі докази (не доказав) завдання йому моральної шкоди. Позивач не доказав, що відповідачем йому завдані моральні чи фізичні страждання, втрати немайнового характеру, настали вимушені зміни у його (позивача) життєвих і виробничих стосунках, зв'язках, вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя, відбулося зниження його престижу, ділової репутації, необхідні зусилля для відновлення його попереднього стану.
Згідно зі ст.ст. 1-4 ЦПК України, ст.ст. 3,16 ЦК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та Закону України «Про міжнародне приватне право». Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси, у спосіб, визначений законами України. Загальними засадами цивільного законодавства є: 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таке ухвалене рішення за позовом ОСОБА_1 , суд вважає, буде законним, розумним та справедливим, таким, що відповідає загальним засадам цивільного законодавства, обраним судом способом захисту прав та інтересів позивача.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Позивач звільнений відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору.
Відповідно до ч.3 ст. 208, ч.1,2 ст. 209, ч.2,3 ст. 213 ЦПК України судовий розгляд закінчується ухваленням рішення суду. Суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду ухвалюється, оформлюється і підписується в нарадчій кімнаті суддею. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин.
Враховуючи викладене, на підставі ст. 45 Конституції України, ст.ст. 10,13,18,74,79,80,221,238 КЗпП України, ст.ст. 10,12 Закону України «Про відпустки», ст.ст. 3,16 ЦК України, керуючись ст.ст. 1-4,10,11,58-60,88,208,209,212-215 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія»), третя особа виконуючий обов'язки генерального директора Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») ОСОБА_4 про зобов'язання надати відпустку, стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та моральної шкоди, задовольнити частково.
Зобов»язати Державне підприємство «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») надати ОСОБА_1 щорічні відпустки (основну і додаткову), згідно його заяви від 10.12.2014 р., у термін встановлений за згодою між ОСОБА_1 і керівником Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») (чи особою яка виконує його обов'язки).
Стягнути із Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу до відпустки на оздоровлення за 2014 р., згідно поданої ним заяви від 10.12.2014 р., у розмірі посадового окладу в сумі 3950 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути із Державного підприємства «Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації» (ДП «Київоблстандартметрологія») на користь держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ю. Є. Буцмак
Білоцерківського міськрайонного суду
Київської області