ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 р. | № 26/207/06 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого |
Катеринчук Л.Й. |
Ткаченко Н.Г. |
розглянувши касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства «Завод «Південгідромаш» |
на рішення та постанову | господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 |
у справі господарського суду | № 26/207/06 Запорізької області |
за позовом | Товариства з обмеженою відповідальністю «Партнер» |
до | Відкритого акціонерного товариства «Завод «Південгідромаш» |
третя особа, яка не заявляє стороні позивача | самостійних вимог на предмет спору на Державна виконавча служба у м. Бердянську |
про | стягнення суми |
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача | Почуєв В.А. (дов. №55 від 07.11.2005) |
від відповідача | не з’явились |
від третьої особи | не з’явились |
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 у справі № 26/207/06 (суддя Зубкова Т.П.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Завод «Південгідромаш»на користь ТОВ «Партнер»9003 грн. 94 коп. втрат від інфляції, 2660,65грн. –3 % річних. Судові витрати покладено на відповідача. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданій апеляційній скарзі ВАТ «Завод «Південгідромаш», просив скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 у зв’язку з порушенням і неправильним застосуванням норм процесуального права та неповним з’ясуванням обставин справи та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову ТОВ «Партнер»до ВАТ «Завод «Південгідромаш»про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат відмовити у повному обсязі.
Постановою запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 апеляційну скаргу ВАТ «Завод «Південгідромаш»залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 залишено без змін.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ВАТ «Завод «Південгідромаш»звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило зазначені судові акти скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, а зокрема, пункту 1 статті 202 Господарського кодексу України, пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст.ст. 258, 617, 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Відповідно до пункту 3 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є акти цивільного законодавства.
Згідно з вимогами статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також - три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Аналогічні норми містять статті 161, 162 Цивільного кодексу УРСР.
Захист цивільних прав здійснюється, в тому числі, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках, передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів, передбачених законодавством. Отже, стягнення річних та втрат від інфляції засобом захисту цивільних прав у відповідності до статті 214 Цивільного кодексу УРСР (стаття 625 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»(надалі - Закон) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань, тощо.
Пунктом 1 статті 202 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов'язання припиняються: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Запорізької області від 22.11.2002 у справі №1/4/166 з ВАТ «Завод «Південгідромаш»на користь ТОВ «Партнер»було стягнуто 40856,06 грн., які складалися з 27225,60 грн. основного боргу за контрактом № 436 від 16.02.1999, 10182,36 грн. втрат від інфляції, 2926,75 грн. - 3% річних, 403,35 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 27.02.2003 рішення суду від 22.11.2002 у справі № 1/4/166 було змінено: з ВАТ «Завод «Південгідромаш»на користь ТОВ «Партнер»було стягнуто 38396,77 грн., які складалися з 37407,96 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції (з яких сума основного боргу складала 27225,60 грн.) за контрактом № 436 від 16.02.1999, 608,65 грн. - 3% річних та 380,16 грн. державного мита, в решті позову відмовлено.
19.03.2003 господарським судом Запорізької області на виконання постанови апеляційного суду від 27.02.2003 у справі № 1/4/166 було видано відповідний наказ.
Заявою № 19 від 16.04.2003 ТОВ «Партнер»звернулося до ДВС Бердянського районного управління юстиції в Запорізькій області про відкриття виконавчого провадження.
У зв’язку з тим, що станом на теперішній час рішення суду не виконано, ТОВ «Партнер»звернулося до господарського суду Запорізької області про стягнення з ВАТ «Завод «Південгідромаш»16162,65 грн., які складаються з 12555,74 грн. втрат від інфляції (за період з квітня 2003 по березень 2006) та 3606,91 грн. –3% річних (за період з 27.02.2003 по 17.04.2006) у зв’язку з невиконанням рішення суду.
Письмовою заявою від 19.07.2006 позивач збільшив позовні вимоги в частині стягнення 3% річних, просив стягнути з відповідача 16479,80 грн. , які складаються з 12555,74 грн. втрат від інфляції за період з квітня 2003 по березень 2006 та 3924,06 грн. –3% річних за період з 27.02.2003 по 27.07.2006.
Відповідно до статті 1 вищенаведеного Закону під терміном «грошове зобов'язання»розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Заборгованість за поставлену продукцію, яка була предметом спору у справі № 1/4/166, є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні статті 1 Закону.
Відповідно до цієї статті грошове зобов'язання складається також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору з інших, крім цивільно-правового договору, підстав, що передбачені цивільним законодавством.
Такі підстави передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних від простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з правомірністю висновків апеляційного суду про часткове стягнення 3 % річних в межах строків позовної давності та з врахуванням перебування справи на судовому розгляді за період з 25.04.2003 по 27.07.2006, оскільки, як свідчать матеріали справи позивач звернувся з позовом до суду 25.04.2006 про що свідчить відтиск поштового штемпеля на конверті (т.1 а.с.18).
Доводи касатора про неправомірність нарахування річних та інфляційних збитків в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки зазначені нарахування не є за своєю правовою природою неустойкою (штрафом, пенею) чи іншими санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань, нарахування яких забороняється відповідно частини 4 статті 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому їх слід вважати складовою частиною основного боргу, а нарахування 3% річних по грошових розрахунках є визначеною законом платою боржника за користування грошовими коштами кредитора.
Передбачене законом право позивача вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
З такими висновками погодився Верховний суд України у Постанові № 06/212 від 16.05.2006.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України, діючи в межах повноважень суду касаційної інстанції згідно приписів ст.ст.111-5, 111-7 ГПК України, погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 та постанови Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 в даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115,,1117,1119,11111 ГПК України Вищий господарський суд України –
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Завод «Південгідромаш»залишити без задоволення.
2. Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 26.10.2006 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.07.2006 залишити без змін.
Головуючий Б. Поляков
Судді Л. Катеринчук
Н. Ткаченко