ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
25 січня 2007 р. |
№ 06/2350 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
|
головуючого -судді |
Дерепи В.І. |
|
суддів : |
Грека Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В. |
|
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгівельна компанія” |
|
на ухвалу |
Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.06 |
|
у справі |
№ 06/2350 |
|
господарського суду |
Черкаської області |
|
за позовом |
Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 |
|
до |
Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгівельна компанія” |
|
про |
спонукання до пролонгації договору |
|
за участю представників від: |
|
позивача |
не з'явилися, були належно повідомлені |
|
відповідача |
Худолій В.М. (дов. від 01.02.06), Крусь Ю.І. (дов. від 16.01.07) |
В С Т А Н О В И В :
Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Черкаської області з позовом (з врахуванням уточнення позовних вимог) про визнання укладеним з 02.01.06 строком на один рік договору оренди торгового місця НОМЕР_1, яке знаходиться в магазині “ІНФОРМАЦІЯ_1” та належить відповідачеві на праві власності.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.06.06 (суддя Анісімов І.А.) в позові відмовлено з тих підстав, що договір оренди припинив свою дію, а відповідач письмово заперечує проти продовження орендних правовідносин.
За результатом апеляційного перегляду справи Київський міжобласний апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Поліщука В.Ю., суддів: Зеленіної Н.І., Арикової О.В.) 23.10.06 виніс постанову, якою рішення місцевого господарського суду скасував, позов задовольнив. Постанова мотивована тим, що неповернення відповідачем орендної плати свідчить про його згоду на пролонгацію договору оренди.
Не погоджуючись з постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить дану постанову скасувати, рішення місцевого господарського суду залишити без змін. В обґрунтування викладених у касаційній скарзі вимог скаржник посилається на те, що орендна плата зарахувалася ним в рахунок оплати безпідставного користування нерухомим майном, про що позивач був належно повідомлений; згоди на продовження орендних правовідносин відповідач не давав, навпаки, заперечував проти цього.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 31.12.04 між сторонами укладено договір здачі в оперативну оренду основних засобів НОМЕР_2, згідно якого, позивачем в оренду було прийнято торгове місце НОМЕР_1 на другому поверсі магазину ІНФОРМАЦІЯ_1. Строк оренди (з врахуванням внесених змін) -з 01.01.05 по 01.01.06. Згідно п.6.5 договору в новій редакції, у випадку відсутності заперечень орендодавця протягом місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і тих самих умовах, що були передбачені договором.
Після припинення договору оренди в період з 28.12.05 по 05.04.06 позивачем на рахунок відповідача сплачувалися грошові кошти (по 8800 грн. щомісяця) з призначенням платежу -“орендна плата”.
Листами від 15.11.05, 30.12.05, 13.01.06, 24.02.06, 20.03.06, 17.04.06, 23.05.06 відповідач повідомив позивача про припинення договору оренди та що договір оренди на новий строк укладатися не буде, а також про те, що внесена ним орендна плата є неустойкою у зв'язку з несвоєчасним поверненням орендованого майна.
На підставі аналізу вищезазначених доказів місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що договір оренди не можна вважати продовженим, оскільки орендодавець у встановлений строк заперечив проти пролонгації угоди. Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з такою правовою позицією господарського суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п. 2 ст. 26 та п. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено, а орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Пунктом 2 ст. 291 ГК України передбачено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
Стаття 785 ЦК України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Так, відповідно до статті 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму (оренди), то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором. Аналогічна норма міститься в частині другій статті 17 Закону “Про оренду державного і комунального майна”, відповідно до якої, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Зі змісту зазначених правових норм випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. При цьому такі заперечення мають бути висловлені ним протягом одного місяця після закінчення строку договору. Таким чином, дані правові норми визначають кінцевий термін, коли орендодавець може заявити про своє небажання продовжувати договір оренди, але не обмежують час, коли він може вперше відмовитися від продовження договору оренди. Така відмова від продовження орендних правовідносин має юридичне значення у випадку, коли вона була заявлена до сплину місячного терміну після закінчення терміну дії договору оренди, і є підставою для висновку про припинення договору оренди.
Оскільки листами від 15.11.05, 30.12.05, 13.01.06, 24.02.06, 20.03.06, 17.04.06, 23.05.06 відповідач повідомив позивача про необхідність звільнити орендовані приміщення у зв'язку з закінченням дії договору, то слід зазначити, відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача продовжувати орендні правовідносини з позивачем. За таких обставин висновки, викладені в рішенні є правомірними, а у господарського суду апеляційної інстанції не було правових підстав для скасування законного та обґрунтованого рішення господарського суду Черкаської області. Тому постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.06 підлягає скасуванню, а рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.06 -залишенню без змін.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, п. 6 ч.1 ст. 1119, ст. 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Черкаська виробничо-торгівельна компанія” задовольнити, скасувати постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.06, рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.06 у справі №06/2350 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко