Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області у складі:

головуючого: судді Максимчук З.М.,

суддів: Григоренка М.П., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання: Шептицька С.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2015 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) від суми несплачених аліментів за період з 01 вересня 2013 року по 30 листопада 2014 року в сумі 15107,31 гривень.

Вирішено питання про судовий збір.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначає, що вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, неповно з»ясовано обставини, що мають значення для справи, не доведено обставини, які суд вважав встановленими, порушено норми матеріального та процесуального права.

Вказує, що відповідно до п.11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку

__________________________________________________________________________

Справа № 569/16936/14-ц Головуючий у суді 1 інстанції - Харечко С.П.

Провадження № 22-ц/787/442/2015 Суддя-доповідач - Максимчук З.М.

всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Однак судом не наведено доказів вини ОСОБА_1 в утворенні заборгованості із сплати аліментів в розмірах визначених відповідно до довідки державного виконавця, а також доказів тієї обставини, що ОСОБА_1 було відомо про необхідність сплати аліментів у розмірах визначених державним виконавцем за кожен місяць, в якому виникла заборгованість.

Доводить, що суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, у рішенні не наводить мотивів та розрахунків, на основі яких суд дійшов висновку про саме такий розмір пені.

Стверджує, що висновок суду першої інстанції щодо неприйняття до уваги доводів того, що рішенням суду встановлений розмір аліментів у сумі 17 грн., оскільки такий розмір суперечить положенням ч.2 ст.182 СК України, якою встановлено, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суперечить нормам процесуального права.

Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов»язковою підставою для скасування рішення.

Згідно ст. 309 ч.1 п. 3 , 4 підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справ та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 допустив заборгованість по сплаті щомісячних сум платежів у сумі 15107, 31 грн, розмір неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів складає 26821, 90 грн, проте оскільки позивачем не надано суду доказів про отримання відповідачем високих доходів, тому слід зменшити розмір неустойки до 15107,31 грн.

Проте з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, сторони мають доньку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.(а.с. 7).

Рішенням Рокитнівського районного суду Рівненської області від 09.12.2004 р.з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання дочки ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\3 частки заробітку (доходу), але не менше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, починаючи з 23 листопада 2004 року до досягнення дитиною повноліття.

На виконання судового рішення позивачці був виданий виконавчий лист № 2-740 від 09.12.2004 року.

За правилами ст.195 СК України та ст.74 Закону України від 21 квітня 1999 року «Про виконавче провадження» (з подальшими змінами та доповненнями), розмір заборгованості з виплати аліментів визначається державним виконавцем, а за наявності спору питання про розмір такої заборгованості вирішується за заявою заінтересованої особи судом у порядку, встановленому законом.

Згідно наданого відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції розрахунку, заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 становить - 12 937,31 грн. Ця заборгованість виникла у нього в період з 01.09.2013 р. по 30.09.2014 р. внаслідок несплати щомісячних аліментів у визначеному розмірі ( а.с.8).

Доказів , які б свідчили про те, що існує спір з приводу неправильності нарахування суми заборгованості по аліментам матеріали справи не містять, дії державного виконавця відповідач не оскаржував у передбаченому розділом VII ЦПК України порядку.

Суд першої інстанції неправомірно взяв до уваги розрахунок заборгованості по аліментах, наданий відділом державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції, відповідно до якого заборгованість по аліментах у ОСОБА_1 становить - 15 107,31 грн. за період з 01.09.2013 р. по 30.11.2014 р. Так як, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 заявляла позовні вимоги про стягнення неустойки (пені) від суми несплачених аліментів за період з 01.09.2013 року по 30.09.2014 року та не заявляла вимоги про збільшення позовних вимог.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п.8 постанови Пленуму Верховного суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» судам роз»яснено, що ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст.215 ЦПК України, і обов»язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У п.11 зазначеної постанови Пленуму від 18 грудня 2009 року судам роз»яснено, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обгрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч.4 ст. 60 ЦПК України).

Суд першої інстанції наведене не врахував та у своєму рішенні не навів розрахунок неустойки, з якого він виходив при обчисленні її розміру та не перевірив розрахунок, наданий ОСОБА_3 у позовній заяві.

Відповідно до ч.3 ст. 195 Сімейного кодексу України якщо платник аліментів не працював на час виникнення заборгованості і не працює на час визначення її розміру, вона обчислюється виходячи із середньої заробітної плати працівника відповідної кваліфікації або некваліфікованого працівника для даної місцевості.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 надано відпустку по догляду за дитиною віком до трьох років з 14.08.2013 р. по 05.02.2016 р. (.а.с.31).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з огляду на це відповідач на час виникнення заборгованості не працював, а тому державний виконавець правомірно здійснив розрахунок заборгованості по аліментах виходячи із розміру середньомісячної заробітної плати одного штатного працівника по Рівненській області.

В правових позиціях, викладених в Постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року № 6-81 цс 13 р. зазначено, що оскільки зобов»язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватись щомісяця, то при розгляді спорів про стягнення на підставі ч.1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з»ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов»язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов»язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України вказана постанова Верховного Суду України є обов»язковою для всіх судів України.

Відповідно до роз'яснень, викладених в п.22 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" №3 від 15 травня 2006 року передбачена ст.196 Сімейного кодексу України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

Відповідачем як в суді першої інстанції, так і в судовому засіданні апеляційної інстанції не доведено відсутності його вини у простроченні сплати аліментів.

З матеріалів справи видно, що заборгованість зі сплати аліментів утворилась з вересня 2013 року по вересень 2014 року. При цьому згідно довідки про доходи ОСОБА_1, виданої ПАТ «Рівнеобенерго» у лютому 2014 року відповідачем були сплачені аліменти у розмірі 404, 24 грн, що не було враховано судом першої інстанції при винесенні рішення.

Розмір пені (1 відсоток за кожен день прострочення) від суми несплачених аліментів, з врахуванням сукупної кількості днів прострочення, що складає 367 днів всього (з вересня 2013 року по вересень 2014 року включно за мінусом лютого 2014 року), - становитиме:

вересень 2013 р.: 367 д. (30 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*937 грн.*1% = 3438, 79 грн.;

жовтень 2013 р.: 337 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*936,66 грн.*1% = 3156, 54 грн.;

листопад 2013 р.: 306 д. (30 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*936 грн.*1% = 2864,16 грн.;

грудень 2013 р.: 276 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1095 грн.*1% = 3022,2 грн.;

січень 2014 р.: 245 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*875,33 грн.*1% = 2144,56 грн.;

лютий 2014 р.: 0 д. (0 д. прострочення; сплачено 404,24 грн.) = 0 грн.;

березень 2014 р.: 214 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1016 грн.*1% = 2174,24 грн.;

квітень 2014 р.: 183 д. (30 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*959 грн.*1% = 1754,97 грн.;

травень 2014 р.: 153 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*976,66 грн.*1% = 1494,29 грн.;

червень 2014 р.: 122 д. (30 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1060,33 грн.*1% = 1293,60 грн.; липень 2014 р.: 92 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1085 грн.*1% = 998,2 грн.;

серпень 2014 р.: 61 д. (31 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1085 грн.*1% = 661,85 грн.;

вересень 2014 р.: 30 д. (30 д. прострочення; сплачено 0 грн.)*1085 грн.*1% = 325,5 грн.

Всього сума неустойки (пені) за вказаний період складає 23328,9 грн., що на 3493 грн. менше визначеної судом першої інстанції суми згідно розрахунку позивачки.

Частиною 2 ст.196 СК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Оскільки відповідач перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років з 14.08.2013 р. по 05.02.2016 р. та позбавлений можливості працювати та отримувати заробітну плату, то колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір неустойки (пені) з 23328,9 грн до 12000 грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 вказані висновки суду не спростовують.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 316, 317, 319, 323-325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 23 січня 2015 року скасувати в частині стягнення пені та ухвалити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 01 вересня 2013 року по 30 вересня 2014 року в розмірі 12000 грн. 00 коп. (дванадцять тисяч гривень і нуль копійок).

В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: З.М.Максимчук

Судді: М.П.Григоренко

Ю.М. Рожин