КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"07" квітня 2015 р. Справа №44/380-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Копитової О.С.

розглянувши апеляційну скаргу Цвека Владислава Яновича

на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.09.2013

у справі № 44/380-б (суддя: Чеберяк П.П.)

за заявою Державного підприємства "Науково-дослідний і проектний інститут містобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у справі № 44/380-б задоволено повністю позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик" до Товарної біржі "Центральна українська біржа" про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик" права власності на об'єкт незавершеного будівництва - житловий комплекс з підземними паркінгами і об'єктами соціально-побутового та офісного призначення по проспекту Науки 66-70, Голосіївський район м. Києва, процент готовності якого складає 3,99 %; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловик" право власності на об'єкт незавершеного будівництва готовністю 3,99 відсотків: житловий комплекс з підземними паркінгами і об'єктами соціально-побутового та офісного призначення по проспекту Науки 66-70, Голосіївського району м. Києва.

Не погоджуючись з зазначеною ухвалою суду першої інстанції, Цвек Владислав Янович подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 10.03.2015 № 600, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у справі № 44/380-б та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловик".

Зазначена скарга подана до місцевого господарського суду 11.03.2015 (як доказ вказаного на титульній сторінці апеляційної скарги міститься штамп канцелярії суду першої інстанції).

Оскільки скаржником було пропущено строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції від 06.09.2013 у даній справі, останнім разом з апеляційною скаргою подано клопотання від 10.03.2015 № 059 про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Розглянувши апеляційну скаргу Цвека Владислава Яновича та додані до неї матеріали, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Частиною 2 статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Конституцією України встановлено основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до ст. 93 ГПК України, апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Згідно зі ст. 53 ГПК України суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Виходячи із змісту вказаної статті, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Отже, відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується, виходячи із поважності причин пропуску строку та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом законодавчо встановленого терміну.

ГПК України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, отже у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску процесуального строку оцінити доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинні містити роз'яснення причин пропуску і підстав, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, що міститься в даній апеляційній скарзі, не містить належного обґрунтування поважності причин пропуску цього строку, та відсутні докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у певний строк у заявника не було можливості.

Так, як вбачається з матеріалів справи, строк для подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у даній справі закінчився 12.09.2013, тоді як дана апеляційна скарга подана до суду першої інстанції лише 11.03.2015 (як доказ вказаного на титульній сторінці апеляційної скарги міститься штамп канцелярії суду першої інстанції), тобто зі значним пропуском встановленого законом строку.

Апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що оскаржувана ухвала була винесена без участі апелянта та в грудні 2014 року останній звернувся до суду із заявою для видачі копії ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у справі № 44/380-б, що вбачається з матеріалів даної справи, пославшись при цьому на ч. 4 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Закону України „Про доступ до інформації", в яких зазначається про те, що особи, які не брали участі у справі мають право ознайомитись із судовим рішенням та можуть звернутися до апарату відповідного суду з письмовою заявою про виготовлення копії судового рішення апаратом суду. Лише 02.03.2015 представник Цвека В.Я. отримав копію зазначеного рішення.

Вказані в апеляційній скарзі обставини та причини пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у даній справі не можуть бути визнані судом поважними.

Судова колегія, дослідивши вказане клопотання про поновлення процесуального строку та заяву апелянта про видачу копії судового рішення від 24.12.2014 № 222, поданого до суду першої інстанції встановила, що скаржником чітко зазначено, що вже у грудні 2014 року йому було відомо про існування оскаржуваної ухвали, проте майже за два місяці він не здійснив жодних дій для її отримання, як того просив у суду першої інстанції. У поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та у матеріалах справи відсутні будь-які відомості стосовно того, що судом першої інстанції було відмовлено у видачі оскаржуваної ухвали протягом цих двох місяців або ж у ознайомленні Цвека В.Я. або його представника зі змістом оскаржуваної ухвали. Разом з тим, апелянтом не подано ні доказів, ні пояснень стосовно поважності вказаних вище причин, які б призвели до того, що апелянт не зміг отримати оскаржувану ухвалу протягом зазначеного строку.

Крім іншого, судова колегія звернула увагу і на ту обставину, що апелянт вже після отримання оскаржуваної ухвали 02.03.2015, лише 11.03.2015 звернувся до суду першої інстанції з апеляційною скаргою, знову ж таки не обґрунтувавши тривалість цього строку в десять днів.

Так, до даної апеляційної скарги Цвека В.Я. не надано доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у даній справі та з апеляційної скарги не вбачається, що в даному випадку мали місце обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій апелянтом, принаймні, після 24.12.2014, та наявності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання скарги протягом відповідного терміну, коли він мав можливість ознайомитись із оскаржуваною ухвалою та отримати її копію в суді.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність доказів поважності причин пропуску строків на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у даній справі та правових підстав для задоволення клопотання Цвека В.Я. про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї ухвали, тому судова колегія відхиляє вказане клопотання.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку, або таке клопотання відхилено.

За таких обставин, апеляційну скаргу подано із пропуском строку на апеляційне оскарження, без поважних причин пропуску цього строку, що є підставою для повернення останньої без розгляду відповідно до п. 4 ст. 97 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 53, 86, п. 4 ч. 1 ст. 97 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Цвеку Владиславу Яновичу у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження ухвали господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у справі № 44/380-б.

2. Апеляційну скаргу Цвека Владислава Яновича від 10.03.2015 № 060 на ухвалу господарського суду м. Києва від 06.09.2013 у справі № 44/380-б (з доданими до неї матеріалами на 26-ти арк.) повернути заявнику без розгляду.

3. Матеріали справи № 44/380-б повернути до господарського суду м. Києва.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

О.С. Копитова