Справа № 133/3780/14-к

Провадження №11-кп/772/305/2015

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Воронюк В. А.

Доповідач : Гончарук М. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ОКРЕМА ДУМКА

до ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 31.03.2015 року

в межах кримінального провадження внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014020170000573 від 26 жовтня 2014 року по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

31 березня 2015 рокум. Вінниця

Суддя Апеляційного суду Вінницької області Гончарука М.М. встановив , що вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. На підставі ст.75 КК України звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Вироком суду першої інстанції встановлено, що 26 жовтня 2014 року, близько 18:30 години, ОСОБА_2, в порушення вимог п, 2.9 (а) Правил дорожнього руху України,( далі ПДР ) відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння», перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, рухаючись в м. Козятин Вінницької області по вул. Довженка, напроти території ВАТ «Козятинський м'ясокомбінат» на технічно,справному автомобілі НОМЕР_1, під час виконання маневру обгону попутного легкового автомобіля, в порушення вимог ПДР України, а саме: п. 10.1 ПДР відповідно до якого «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», п. 12.2 ПДР, відповідно до якого «в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги» та п. 14.2 (в), відповідно до якого «перед початком обгону водій повинен переконатись в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані», не переконався в тому, що зустрічна смуга руху вільна та під час виконання маневру обгону, допустив зіткнення з мопедом «Хонда Діо» д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка рухалась в зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді сполученої травми: закритої черепно-мозкової травми, тупої травми грудної клітки (перелом грудини, перелом хребта в шийному та грудному відділах), закритої тупої травми живота (розриви печінки та селезінки, гемоперитонеум - 100 мл.), відкритого перелому кісток тазу, відкритого перелому правого стегна та правої гомілки, закритих переломів лівого стегна та лівої гомілки, забійної рани в лобовій ділянці, садна на обличчі, садна в ділянці тулуба та нижніх кінцівок, синців на правій кисті, на задній поверхні грудної клітки зліва, на правому колінному суглобі та правій гомілці, на лівому стегні, від яких загинула на місці події. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 137 від 27.11.2014, смерть ОСОБА_5 настала від сполученої травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок з множинними переломами та ушкодженнями внутрішніх органів. За ознаками небезпеки для життя в момент заподіяння, вказана травма є тяжким тілесним ушкодженням. Між вказаною сполученою травмою та смертю ОСОБА_5 прямий причинний зв'язок. Відповідно до висновку судово-авто-технічної експертизи № 553-а від 24.11.2014, в ситуації яка склалась, можливість попередити зіткнення у водія автомобіля ВАЗ-21099 ОСОБА_2 полягала у виконанні ним вимог п.п. 10.1, 14.2. (в) Правил дорожнього руху України.

Дїі ОСОБА_2 кваліфіковані за ст. 286 ч. 2 КК України тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою яка керує транспортним засобом, кваліфікуючою ознакою якого є спричинення смерті потерпілого.

На підставі ч. 3 ст. 375 КПК України вважаю за необхідне викласти окрему думку.

Вважаю, що вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року по кримінальному провадженні № 12014020170000573 від 26 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 286 КК України підлягає скасуванню через неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м'якості на підставі ст.ст. 413, 414 КПК України.

Так, при ухваленні вироку судом першої інстанції взагалі не взято до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, оскільки обвинувачений ОСОБА_2 скоїв правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачень міру покарання від 3 до 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами до трьох років.

Також судом не враховано, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_2 вчинив перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, тобто в порушення вимог п, 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння». У відповідності до висновку експерта № 2432 від 07.11.2014 було встановлено, що у крові ОСОБА_2 наявний етиловий спирт у концентрації 1,4 %о, (а.м.86-87). Дана обставина характеризує особу засудженого ОСОБА_2 з негативної сторони, як особу, яка вживши алкогольні напої, достовірно знаючи що ПДР України забороняють керувати транспортним засобом в стані сп'яніння, свідомо сідає за кермо автомобіля і йому байдуже, що він такою своєю поведінкою наражає інших учасників дорожнього руху на небезпеку і як наслідок позбавляє потерпілу ОСОБА_5 самого дорогого, життя, (а.с.60-62).

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, призначаючи обвинуваченому покарання. суд повинен встановити ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Як вбачається з вироку, при призначенні ОСОБА_2 покарання cуд не виконав вимоги вказаного Закону та проігнорував ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого і призначив покарання, яке є несправедливим внаслідок м'якості, суперечить меті призначення покарання, порушує принципи моралі в суспільстві.

Зазначене свідчить не тільки про велику суспільну небезпеку вчиненого кримінального правопорушення, але й про підвищену суспільну небезпеку особи винного, до якої необхідно застосувати сувору міру покарання, пов'язану з позбавленнях: волі.

Враховуючи наведене, вважаю, що призначене ОСОБА_2 покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі із звільненням від відбування основного покарання з випробуванням, є надмірно м'яким, несправедливим і таким, що суперечить загальним принципам призначення покарання, вимогам ст. 50 КК України та роз'ясненням постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання».

У зв'язку з вищевикладеним вважаю, що апеляційну скаргу старшого прокурора Козятинської міжрайпрокуратури Вінницької області Кузьмінського П.В. необхідно задовольнити в повному обсязі, вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30.01.2015 року по кримінальному провадженні № 12014020170000573 від 26 жовтня 2014 року - скасувати та вважати ОСОБА_2 винним у вчиненні кримінального праворушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України призначивши йому покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Суддя Апеляційного суду

Вінницької області М.М. Гончарук