ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 квітня 2015 р. Справа № 902/1720/14

Господарський суд Вінницької області у складі судді Стефанів Т. В.,

при секретарі судового засідання Незамай Д. Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 902/1720/14

за позовом:Антимонопольного комітету України,

вул. Урицького, 45, м. Київ, 03035,

до: Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут",

вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22400

про стягнення штрафу та пені в розмірі 68 000, 00 грн

за участю представників:

позивача: Драпак Ю. П., довіреність №300-122/09-11433 від 19.12.2014р.;

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ :

В провадженні господарського суду Вінницької області (суддя Даценко М. В.) знаходилась справа № 902/1720/14 за позовом Антимонопольного комітету України про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" 44 710, 00 грн, в тому рахунку: 34 000, 00 грн штрафу та 10 710, 00 пені.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 10.12.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/1720/14 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні 22.01.2015 р.

Ухвалою суду від 22.01.2015 р. розгляд справи відкладено до 03.02.2015 р.

Розпорядженням від 03.02.2015 р., у зв'язку з перебуванням судді Даценка М. В. у щорічній відпустці, справу № 902/1720/14 передано судді Стефанів Т. В., яка ухвалою від 03.02.2015 р. прийняла зазначену справу до свого провадження з призначенням її до розгляду в судовому засіданні 24.02.2015 р.

Ухвалою від 24.02.2015 р. судом відкладено розгляд справи № 902/1720/14 на 12 березня 2015 р.

Разом з тим судове засідання 12.03.2015 р. не відбулось у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.

З урахуванням наведеного, ухвалою від 16.03.2015 р. суд призначив справу № 902/1720/14 до розгляду в судовому засіданні 01.04.2015 р.

В судове засідання 01.04.2015 року з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 01.04.2015 р. не з'явився, пояснення по суті справи не надав. Про дату, місце та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином ухвалою суду від 16.03.2015 р., яка надіслана на його адресу рекомендованим листом та до суду не повернулась.

За таких обставин, судом вчинено усі можливі дії для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, у зв'язку з цим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст.75 ГПК України.

При розгляді справи по суті представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 300-20-3/04-470 від 20.01.2015 р. (вх. № 06-52/582/15 від 22.01.2015 р.), просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладенні у позові та заяві, зокрема просить сягнути з відповідача 34 000, 00 грн штрафу та 34 000, 00 грн пені.

Згідно з ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Подана позивачем заява № 300-20-3/04-470 від 20.01.2015 р. (вх. № 06-52/582/15 від 22.01.2015 р.) про збільшення розміру позовних вимог щодо стягнення з відповідача 34 000, 00 грн штрафу та 34 000, 00 грн пені судом приймається, оскільки в даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії позивача стосовно збільшення позовних вимог не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому суд враховує положення п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік збільшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі збільшення позовних вимог, якщо заяву прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, в даному випадку - це є сума 68 000, 00 грн.

Суд розглядає справу з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи вимоги чинного законодавства, в тому числі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, судом встановлено наступне.

Антимонопольний комітет України (надалі - Комітет), розглянувши матеріали справи № 24-26.13/159-13 про порушення Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" ідентифікаційний код - 30807701) (надалі - ВАТ «Вінніфрут») законодавства про захист економічної конкуренції, прийняв рішення від 02.09.2014 р. № 454-р (надалі - Рішення), яким визнано, що ВАТ «Вінніфрут» вчинило порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (надалі - Закон) у вигляді неподання інформації Комітету у встановлений у вимозі державного уповноваженого Комітету від 09.09.2013 № 24-29/08-8812 строк.

За зазначені порушення на ВАТ «Вінніфрут» накладено штрафи на загальну суму 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Згідно зі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" копію рішення № 454-р від 02.09.2014 р. із супровідним листом Комітету від 09.09.2014 № 24-26.13/04-8167 було надіслано відповідачу за адресою: вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, та отримано ВАТ «Вінніфрут» 12.09.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0303508153506 (а. с. 6-10).

Дане рішення відповідач у встановленому Законом порядку не оскаржував, що стверджується наявними матеріалами справи та поясненнями представника позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Комітету, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Строк сплати штрафу, накладеного рішенням Комітету № 454-р від 02.09.2014 р., закінчився 12.11.2014 р.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом п'яти днів з дня сплати штрафу, суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до територіального відділення Комітету документи, що підтверджують сплату штрафу.

Відповідач не надсилав до Антимонопольного комітету України доказів сплати штрафів або доказів звернення до господарського суду щодо оскарження рішення Комітету у двомісячний строк з дня його одержання у відповідності до ч.1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно із ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Позивачем на підставі ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявлено, з урахуванням поданих заяви про збільшення позовних вимог, до стягнення 34 000 грн пені за несвоєчасну сплату штрафу, виходячи з того, що сума штрафу склала 34 000 грн, термін його сплати закінчився 12.11.2014 року, нарахування пені здійснено за період з 13.11.2014 року по 18.01.2015 року, розмір пені за 1 день прострочення сплати штрафу склав 510, 00 грн., загальний розмір пені за 67 днів прострочення сплати штрафу складає 34 170 грн., але розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку про наявність підстав для його задоволення з огляду на наступне.

Статтею 3 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» встановлено, що одним із основних завдань Антимонопольного комітету України, є здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції та запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно зі ст. 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за результатами розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.

Рішенням Антимонопольного комітету України від 02.09.2014 р. № 454-р на ВАТ «Вінніфрут» за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено штраф у розмірі 34 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 57 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", рішення, прийняті адміністративною колегією територіального відділення Антимонопольного комітету України, державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, адміністративною колегією Антимонопольного комітету України у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у заявах, справах про узгоджені дії, можуть бути перевірені за заявою осіб, які брали участь у справі, або за власною ініціативою у порядку, встановленому Антимонопольним комітетом України. Заява про перевірку рішення може бути подана до Антимонопольного комітету України у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 60 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ЗУ "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно з ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. Нарахування пені зупиняється на час розгляду органом Антимонопольного комітету України заяви особи, на яку накладено штраф, про перевірку чи перегляд рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно з ч. 7 ст. 56 цього Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету (ч. 9 ст. 56 Закону "Про захист економічної конкуренції").

Відповідач рішення № 454-р від 02.09.2014 р. у визначеному законодавством порядку не оскаржив, накладений на нього штраф не сплатив. У зв"язку з цим, у відповідності до ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" йому нараховано пеню за прострочення сплати штрафу, розмір якої, виходячи з вищенаведеного та абзацу 1 ч. 5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", становить 34 000,00 грн.

Ухвалою від 31 жовтня 2011 р. господарським судом Вінницької області порушено провадження у справі № 10/44/2011/5003 про банкрутство ВАТ "Вінніфрут" (ідентифікаційний код - 30807701), та окрім іншого введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника - Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (код ЄДРПОУ 30807701, адреса: 24000, м. Калинівка, Вінницька область, вул. Фрунзе, 45,).

Разом з тим на сплату сум штрафних санкцій, застосованих органом Антимонопольного комітету України на підставі Закону України "Про захист економічної конкуренції", не поширюється мораторій, передбачений Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", на чому зокрема наголошено у Оглядовому листі Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. № 01-06/2304/14 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням конкурентного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих у касаційному порядку ВГСУ)".

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам, матеріалам справи та законодавству, суд дійшов висновку, що вони підлягають задоволенню.

Частиною 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

В п.3 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.08.2011 року № 01-06/1175/2011 вказано, що розмір ставки судового збору (станом на 1 січня календарного року) у кожному конкретному випадку визначається виходячи з того розміру МЗП, який було встановлено законом на момент сплати судового збору (станом на 1 січня календарного року).

Станом на 1 січня 2015 року, розмір мінімальної заробітної плати становить 1 218,00 грн.

Частинами 1-3 ст. 49 ГПК України визначено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про необхідність стягнення судового збору з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 82, 84, 115, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22400, код 30807701) на користь Державного бюджету України (стягувач: Антимонопольний комітет України, 03035, вул. Урицького, 45, м. Київ, код 00032767) на рахунок УК у Солом'янському районі м. Києва, код ЄДРПОУ 38050812, Банк одержувача - ГУ ДФСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 31118106700010, код класифікації доходів 21081100 (символ звітності 106) 34 000, 00 грн (тридцять чотири тисячі грн 00 коп.) штрафу та 34 000, 00 грн (тридцять чотири тисячі грн 00 коп.) пені.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька обл., 22400, код 30807701) до Державного бюджету України 1 360, 00 грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 06 квітня 2015 р.

Суддя Стефанів Т.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу вул. Фрунзе, 45, м. Калинівка, Калинівський район, Вінницька область, 22400.