РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2027/8487/12

19.03.2013 м. Харків

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Марченка О.М.

при секретарі - Насировій М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики, суд -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_2 487446, 77 грн. суми боргу за договором позики, з яких: 86 942,08 грн. - сума основного боргу, 8367,88 - сума 3% річних, 26136,81 - сума процентів за користування позикою, 366000,00 грн. - сума нарахованих штрафів за прострочення боржником виконання зобов'язання.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що 26 січня 2009 року між ОСОБА_3, третьою особою по справі, та відповідачкою, ОСОБА_2, було укладено договір позики, (посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 147), за яким відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 10880 доларів США і зобов'язалася повернути їх не пізніше 26 січня 2010 року.

В подальшому, 17.02.2011, між третьою особою, ОСОБА_3, та позивачем, ОСОБА_1, було укладено договір відступлення права вимоги, позивач набув належне третій особі право вимоги за Договором позики від 26.01.2009 та, відповідно, набув всіх прав та обов'язків первісного кредитора в обсягах та на умовах, визначеному договором.

Встановлений договором позики термін виконання по поверненню боргу скінчився 26.01.2011, проте свій обов'язок по поверненню валютних цінностей відповідачка не виконала, проценти за користування позикою за період з 26.01.2011 не сплатила, а, отже у виникло право на стягнення 3 % річних та штрафу.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився про місце та ча слухання спрви був повідомлениц належним чингм, надав заяву в якій просив слухати справу за його відсутності на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Відповідачка ОСОБА_2 заперечень проти позову суду не надала, свою позицію з приводу позовних вимог не висловила, про судові засідання повідомлялася належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями з відмітками про вручення (а.с.40,44), явочними листами з розпискою ОСОБА_2 про повідомлення про час та дату наступного судового засідання (а.с. 47,53,64), заявами ОСОБА_2 про перенесення судового засідання (а.с.77).

Суд, дослідивши вищевказані заяви ОСОБА_2 від 25.02.2013 та 18.03.2013 про перенесення розгляду справи у зв'язку із хворобою її адвоката доходить висновку, що вказана обставина не позбавляла відповідачку права особисто прибути в судове засідання та/або звернутися за допомогою до іншого адвоката чи фахівця в області права. Також суд вважає, що вказані обставини свідчать про зловживання відповідачкою своїми процесуальними правами та спрямовані на затягування розгляду справи. Отже, зважаючи на приписи ст. 157 ЦПК України щодо обов'язку суду розглянути справу у протягом розумного строку, суд вважає, що ухвалення рішення по справі за відсутності належним чином повідомленої відповідачки не порушує її право на правову допомогу.

Представник третьої особи за довіреністю ОСОБА_5, у судовому засіданні 17.12.2012 просив позовну заяву задовольнити.

Вислухавши позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 26 січня 2009 року між ОСОБА_3, третьою особою по справі, та відповідачкою, ОСОБА_2, було укладено договір позики, (посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Широковою В.А. та зареєстрований в реєстрі за № 147), за яким відповідачка отримала грошові кошти в розмірі 10880 доларів США і зобов'язалася повернути їх не пізніше 26 січня 2010 року. (а.с.7)

Відповідно до п. 1 договору позикодавець (третя особа) передав у власність позичальника (відповідачка), а позичальник - прийняв валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 10880 доларів США (далі - предмет позики), в порядку та на умовах, встановлених в договорі позики.

Позичальник зобов'язався повернути предмет позики не пізніше 26.01.2010.

В п. 4 договору позики, позичальник стверджує, що зазначені в договорі валютні цінності були ним отримані від позикодавця до підписання цього договору.

Відповідно до вимог ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.

Статтею 1047 ЦК України передбачена письмова форма укладення договору позики.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 було оскаржено до суду вказаний договір позики. Відповідно до заочного рішення Московського районного суду міста Харкова від 26.05.2010 (а.с.15-16), зокрема, договір позики від 26.01.2009 було визнано недійсним, проте відповідно до рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08.02.2011 (а.с.19-21) заочне рішення Московського районного суду міста Харкова від 26.05.2010 було скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 щодо визнання, зокрема, договору позики недійсним - відмовлено.

Таким чином, судом встановлено факт того, що договір позики було укладено та належним чином виконано з боку третьої особі ОСОБА_3, як позикодавця, шляхом передання відповідачці предмету позики в натурі.

В подальшому, 17.02.2011, між третьою особою, ОСОБА_3, та позивачем, ОСОБА_1, було укладено договір відступлення права вимоги (а.с.8), за яким позивач набув належне третій особі право вимоги за Договором позики від 26.01.2009 та, відповідно, набув всіх прав та обов'язків первісного кредитора в обсягах та на умовах, визначеному договором.

Вказана обставина підтверджується також актом узгодження вартості відступленого права вимоги та взаємних розрахунків шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.02.2011. та розпискою ОСОБА_3 про отримання від ОСОБА_1 400 000 грн.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Встановлені ст. 513 ЦК України вимоги щодо форми правочину заміни кредитора в зобов'язанні (в даному випадку мається на увазі укладення договору у письмовій формі), позивачем та третьою особою дотримані.

Таким чином, судом встановлено, що 17.02.2011 року позивач, ОСОБА_1, набув права вимагати від відповідачки, ОСОБА_2 виконання договору позики від 26.01.2009 в повному обсязі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Однак, судом на підставі матеріалів справи, встановлено, що відповідачка, ОСОБА_2 всупереч наведеному, умови договору позики від 26.01.2009 щодо повернення предмету позики та сплати процентів за користування предметом позики не виконала.

Причини невиконання таких зобов'язань правового значення для справи не мають.

Таким чином, досліджені у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність законних підстав для стягнення з відповідачки на користь позивача суми боргу за договором позики.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Таким чином, незважаючи на відсутність в договорі позики від 26.01.2009 положень щодо сплати відповідачкою процентів за користування предметом позики, суд доходить до висновку. що вимога позивача про стягнення з відповідачки процентів в розмірі 26 136, 81 грн. є обґрунтованою.

Позивачем було заявлено вимогу про стягнення на його користь 366000,00 грн. штрафу за період з 18.05.2011 по 18.05.2012.

З цього приводу в п. 5 договору позики передбачено, що за прострочення будь-якого строку (п.1 договору) виконання зобов'язання позичальник повинен сплатити на користь позикодавця штраф в розмірі 1000 грн., за кожен день прострочення, починаючи з шостого дня прострочення.

Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Таким чином, судом встановлено, що сторони погодили вид та розмір неустойки за прострочення виконання зобов'язань за договором позики, який є обов'язковим для виконання позичальником (відповідачкою).

Суд перевіривши розрахунок штрафу, нарахованого за період з 18.05.2011 року по 18.05.2012 року (1 000 грн. /366 днів = 366000, 00 грн.), наданий позивачем, погоджується із вказаною сумою, та вважає її обґрунтованою.

Позивачем було також заявлено вимогу про стягнення на його користь з відповідачки 3 % річних в розмірі 8 367,88 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з огляду на невиконання відповідачкою свого зобов'язання щодо повернення предмету позики в розмірах та строки, встановлені в договорі позики, суд доходить висновку про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення на його користь 3% річних з суми боргу.

Суд перевіривши розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 04.03.2009 по 18.05.2012 року ((1 * (3% *86942, 08 грн.)/365) * 3 = 8367, 88 грн.), наданий позивачем, погоджується із вказаною сумою, та вважає її обґрунтованою.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3219,00 грн., що документально підтверджується квитанцією, долученою до матеріалів цивільної справи (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 1, 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, ст.ст. 513-514, 549 625,629, 1046-1048 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 26 січня 2009 року в розмірі 487446, 77 (чотириста вісімдесят сім тисяч чотириста сорок шість гривень 77 коп.), з яких: 86 942,08 (вісімдесят шість тисяч дев'ятсот сорок дві гривні 08 коп) - сума основного боргу, 8367,88 (вісім тисяч триста шістдесят сім гривень 88 коп) - сума 3% річних, 26136,81 (двадцять шість тисяч сто тридцять шість гривень 81 коп.) - сума процентів за користування позикою, 366000,00 (триста шістдесят шість тисяч гривень 00 коп.) - сума нарахованих штрафів за прострочення боржником виконання зобов'язання.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3219,00 (три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги через Московський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Марченко