Справа 2-599/09

РІШЕННЯ

Іменем України

04 лютого 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Новак А.В. при секретарях Миколайчук Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», третя особа - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього,-

встановив:

Позивачка звернулися до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього, мотивуючи свої вимоги тим, що між ВАТ «Мостобуд» та нею 01.04.2005 року був укладений договір № 124 на оренду житлового приміщення, згідно якого їй було надано жиле приміщення квартиру №АДРЕСА_1 Після закінчення строку дії договору була укладена додаткова угода № 1 до договору № 124 від 01.04.2005 року на оренду житлового приміщення, якою строк дії вказаного договору було продовжено. Посилаючись на рішення Київської міської ради про передачу у володіння та користування ВАТ «Мостобуд» будинків на вулиці Баренбойма у Голосіївському районі м. Києва, вважає, що відповідач не мав право надавати в оренду приміщення в цих будинках. Під час укладання Договору та Угоди відповідач навмисно замовчував існування такої суттєвої обставини, як відсутність у нього права на передачу в користування третім особам приміщень, розташованих у будинку АДРЕСА_1 . Вважає, що договір оренди № 124 від 01.04.2005 року та додаткова угода до нього були вчинені нею під впливом обману з боку відповідача, внаслідок чого відповідач безпідставно отримав право на отримання від позивачів орендної плати, чим порушив інтереси позивачів.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтвердили зазначені в позові обставини, підтримали позовні вимоги та просили суд визнати недійсними з моменту вчинення договір від 01.04.2005 року № 124 про оренду житлового приміщення та додаткову угоду від 13.01.2006 року за № 1 на підставі вчинення юридичною особою правочину, без відповідного дозволу.

2

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Заперечень проти позову не надав.

У відповідності до ст. 169 ЦПК України суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність представника відповідача, на підставі наявних в справі даних про права та взаємовідносини сторін.

Третя особа, що у встановленому порядку повідомлялась про час та місце слухання справи, в суд не забезпечила явку свого представника.

За згаданих обставин у відповідності до ст. 36 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність третьої особи.

Заслухавши позивачку та її представника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову з наступних підстав.

Умови чинності правочину водночас є умовами його дійсності, які у загальному вигляді визначені у ст. 203 ЦК України.

Частиною 3 ст. 215 цього Кодексу передбачено: якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 227 ЦК України закріплена одна із можливих підстав визнання судом правочину недійсним у разі вчинення правочину юридичною особою без відповідного дозволу ліцензії.

Судом встановлено та не заперечується позивачем, що будинки на вулиці Баренбойма, 3,7,9,13,17 у Голосіївському районі м. Києва перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Києва.

Рішенням Київської міської ради № 144/2720 від 17.03.2005 року «Про передачу у володіння та користування відкритому акціонерному товариству «Мостобуд» будинків на вулиці Баренбойма 3, 7, 9, 13, 17 у Голосіївському районі м. Києва», з метою забезпечення будівництва Подільського мостового переходу через річку Дніпро, вказані будинки були передані у володіння та користування ВАТ «Мостобуд» (а.с. 13).

На підставі вказаного рішення, 01 квітня 2005 року між позивачем та відповідачем ВАТ «Мостобуд» був укладений договір № 124 на оренду жилого приміщення, відповідно до умов якого відповідачу на одну особу була надана квартира №АДРЕСА_1по вул. Баренбойма, будинок 13 ум. Києві. Термін дії вказаного договору визначений умовами договору з 01 квітня 2005 року до 31 грудня 2005 року. Згідно додаткової угоди № 1 від 13 січня 2006 року термін дії договору продовжено до 31 грудня 2006 року (а.с. 08-10).

3

Згідно ст. 761 ЦК України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Не приймаючи до уваги та відхиляючи доводи позивача та її представника про те, що відповідач - ВАТ «Мостобуд» не мав права укладати договір оренди, суд виходить з того, що згідно ст. 395 ЦК України право володіння та право користування, які має відповідач на підставі Рішенням Київської міської ради № 144/2720 від 17.03.2005 року, є речовими правами на чуже майно. Зазначені права на чужі речі розуміються як самостійні майнові права.

На підставі викладеного, суд не приймає до уваги надану позивачами копію письмових пояснень ОСОБА_2., наданих заступнику прокурора міста Києва, про відсутність повноважень у ВАТ «Мостобуд» на укладення договорів оренди (а.с. 22).

Із Договору оренди вбачається, що договір укладено 01.04.2005 року між АДРЕСА_1. та ВАТ «Мостобуд» в особі начальника Мостозагону №

2  Редьки. І.С., який діяв на підставі Положення про структурний підрозділ та

Довіреності № 207-юр від 28.04.2005 року.

Суд не має сумнівів щодо добровільного підписання сторонами договору оренди. Суду не було надано доказів про наявність будь-яких заяв позивачки про неналежне виконання відповідачем умов договору. В зв'язку

3  тим, що судом достовірно встановлено, що ВАТ «Мостобуд» мав майнові

права на укладення договору оренди, визнання правочину недійсним на

підставі невідповідності дати вчинення договору з датою видачі довіреності

представнику відповідача на вчинення правочину не ґрунтуються на законі та

спростовуються наявними у справі письмовими доказами.

Договір оренди не є правочином при вчинені якого правочиноздатність юридичної особи обмежується вимогою наявності у неї відповідного дозволу (ліцензії) у диспозиції ст. 227 ЦК України. Тому посилання позивачів на визнання правочину недійсним на підставі вказаної статті також не ґрунтуються на вимогах закону.

Оскільки відповідно до ст. 212, 213 ЦПК України суд при ухваленні рішення ґрунтується на дослідженні наявних в справі доказів та зважаючи на норми ст. ст. 10, 60 ЦПК України, якими обов'язок доказування обставин, які є підставою вимог чи заперечень, покладається саме на сторону, проаналізувавши надані позивачами докази, суд дійшов висновку, що факт введення відповідачем позивачів в оману щодо свого права на вчинення правочину не доведено, наявними матеріалами справи не підтверджується, оспорюваний правочин відповідає вимогам чинності правочину, встановленим ст. 203 ЦК України, отже підстави для задоволення позову відсутні.

На підставі ст. 203, 215, 227, 395 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 15, 58, 60, 88,208-209, 212-215, 224, 294-296 ЦПК України,-

4

вирішив:

в задоволенні позову ОСОБА_1до Відкритого акціонерного товариства «Мостобуд», третя особа - виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього -відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом десяти днів з дня проголошення рішення та апеляційної скарги - протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Зазначені заява та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.