Справа № 22-10666 Головуючий в 1 інстанції Горощук О.В.
Категорія 26 Доповідач Шевченко В.Ю.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Гурової О.М. суддів Шевченко В.Ю., Могутової Н.Г. при секретарі Миснянко М.П.
з участю представника позивача - адвоката
ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Слов"янського міськрайсуду від 25 вересня 2006р. за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, виконавчого комітету Слов"янської міської Ради, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом на частку квартири, про визначення порядку користування квартирою, про усунення перешкод у користуванні житлом, про вселення в квартиру та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на 1\12 частку квартири, усунення від права спадкування та визнання права власності на 1\4 частку квартири,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою на рішення Слов"янського міськрайсуду від 25 вересня 2006р., яким були задоволені позовні вимоги ОСОБА_3 до неї та виконавчого комітету Слов"янської міської Ради, ОСОБА_4 про встановлення факту прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом на частку квартири, про визначення порядку користування квартирою, про усунення перешкод у користуванні житлом, про вселення в квартиру. Встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини за законом після смерті її баби ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. За позивачкою ОСОБА_3 визнано право власності в порядку спадкування за законом на 4\12 частки квартири АДРЕСА_1. Визначено порядок користування кв.АДРЕСА_1, виділено у користування ОСОБА_2 жилу кімнату 2 площею 10,8 кв м та стінну шафу 3 площею 0,7кв м; ОСОБА_4- жилу кімнату 5 площею 10,3 кв м та стінну шафу 4 площею 0,9 кв м; ОСОБА_3 - жилу кімнату 6 площею 13,2 кв м з балконом площею 9,4 кв м; кухню площею 6 кв м, санвузол площею 2,8 кв м залишено у загальному користуванні співвласників. ОСОБА_2 зобов"язано не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні спірною квартирою. ОСОБА_3 вселено у вказану квартиру. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4, про припинення права власності на частку ,у спільному майні та визнання права власності на 1\12 частку квартири, усунення від права спадкування та визнання права власності на 1\4 частку квартири, відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду, справу повернути на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом неправильно застосовані вимоги ст..529 ЦК України ( в ред. 1963р.) та не застосовані вимоги п.5 Прикінцевих та Перехідних положень і ст.ст. 1264,1268 ЦК України ( в ред. 2004р.), які повинні бути застосовані до виниклих правовідносин по дані справі. Висновок суду відносно того, що ОСОБА_3 фактично прийняла спадщину після смерті своєї бабусі ОСОБА_5 не відповідає фактичним обставинам справи і не підтверджено будь-якими безспірними доказами. На думку апелянта судом безпідставно не прийняті до уваги її доводи відносно того, що ОСОБА_3 ніколи не користувалась належної їй 1\12 частини спірної квартири, ні несла витрат по оплаті комунальних платежів, ця частка є незначної, а тому були законні підстави для припинення права ОСОБА_3 на частку у спільному майні. Крім того, суд розглянув не всі заявлені позовні вимоги, а саме вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 право власності на 1\3 частку квартири.
В засіданні апеляційного суду представник позивача - адвокат ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини. Квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.1993р. належала на праві спільної власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Після смерті ОСОБА_6, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилась спадщина, яка складається з 1\4 частки кв.АДРЕСА_1. Спадкоємцями після його смерті були його донька ОСОБА_3, дружина - ОСОБА_2 та його мати - ОСОБА_5 У встановлений строк ОСОБА_3 та ОСОБА_2 звернулись до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та 22 вересня 2004р. отримали свідоцтво про право на спадщину за законом. ОСОБА_5 заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала, але фактично прийняла спадщину, оскільки постійно проживала у вказаній квартирі на момент відкриття спадщини.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла і після її смерті залишилась спадкова маса, яка складається з 1\3 частки спірної квартири. ОСОБА_3, як єдиний спадкоємець після смерті її баби ОСОБА_5, не подавала заяву в нотаріальну контору про прийняття спадщини, однак прийняла спадщину фактично, оскільки забрала із квартири сімейні фотографії, іншим майном розпорядитися не змогла, оскільки ОСОБА_2 перешкоджала їй у користуванні спірною квартирою. Згідно витягу із реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.02.2006р. за померлими ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 21.12.1993р., рахуються 1\4 та 1\12 частки спірної квартири відповідно.
Виходячи з зазначених обставин, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_3, отримавши свідоцтво після смерті її батька ОСОБА_6, прийняла не частку спадщини після його смерті, а всю спадщину та за нею необхідно визнати право власності на 4\12 частки спірної квартири, вселити ОСОБА_3 у зазначену квартиру, визначивши порядок користування вказаним жилим приміщенням, зобов"язавши ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні квартирою. Суд також дійшов до висновку щодо безпідставності заявлених ОСОБА_2 позовних вимог про усунення ОСОБА_3 від права спадкування та визнання права власності на 1\12 та на 1\4 частку спірної квартири та вирішив відмовити в задоволенні зустрічного позову в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню за наступних підстав.
Згідно ч.І ст. 169 ЦПК України суд відкладає розгляд справи у разі неявки в судове засідання однієї із сторін або будь-кого з інших осіб, які беруть участь у справі, про яких нема відомостей, що їм вручені судові повістки. Відповідно до вимог ч.4ст.169 ЦПК України якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів (постановляє заочне рішення).
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою суду від 28 серпня 2006р. у якості відповідача за основним позовом та у якості третьої особи на стороні позивача за зустрічним позовом було притягнуто ОСОБА_4, яка є співвласником спірної квартири.
Вирішуючи питання по суті, суд постановив рішення у її відсутності. Відомостей про те, що ОСОБА_4 була повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, в матеріалах справи немає.
В рішенні суд послався на те, що ОСОБА_2 була представником ОСОБА_4 на підставі доручення. Однак, як вбачається із матеріалів справи, повноваження представника ОСОБА_4 - ОСОБА_2 не було підтверджено належним чином відповідно до вимог ст.42 ЦПК України. Довіреність, яка є в матеріалах справи, не дає повноважень ОСОБА_2 на представництво ОСОБА_4 в суді (а.с.55).
Таким чином, суд вирішив питання щодо прав та обов"язків особи, яка не була у встановленому законом порядку повідомлена про судовий розгляд справи.
Вказані обставини свідчать про те, що висновок суду, викладений у рішенні від 25 вересня 2006р., не ґрунтується на всебічному, повному і об"єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно До вимог п.Зч.Іст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд. При новому розгляді справи суду треба перевірити доводи позивача, заперечення відповідачів, постановити рішення з урахуванням встановлених обставин справи.
Керуючись ст.ст.304,п.5ч.1ст.307,п.3ч.1ст.311,ст.313,315 ЦПК України, апеляційний суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Слов"янського міськрайсуду від 25 вересня 2006р. скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.