Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

У Х В А Л А

01 квітня 2015 року Справа № П/811/237/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Побочій О.В.,

позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - Кривошеї А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кіровограді адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Кіровоградській області

про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою виконання постанови суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до УМВС України в Кіровоградській області (далі - відповідач), у якій просить зобов'язати УМВС України в Кіровоградській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в зв'язку із затримкою виконання відповідачем постанови суду по справі №2а-4727/10/1170 від 21 березня 2011 року за період з 21 березня 2011 року по 31 жовтня 2014 року.

Під час судового розгляду справи представником відповідача було подано до суду клопотання про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду та залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1(а.с.70-71).

Так, відповідач зазначає, що предметом адміністративного позову є затримка виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 рок, а тому перебіг строку для звернення до суду з відповідним позовом у розпочався 25 травня 2011 року - з дня, коли позивач, звернувшись до відділу примусового виконання рішень ГУЮ у Кіровоградській області, дізнався про відмову у примусовому виконанні судового рішення.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав вказане клопотання.

Позивач проти заявленого відповідачем клопотання заперечив та вказав, що про існування визначених Кодексом адміністративного судочинства України строків звернення до адміністративного суду йому не відомо, натомість положення Кодексу законів про працю України не обмежують позивача строками звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для задоволення клопотання представника відповідача, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Водночас, таке право не є абсолютним: воно може бути обмежено, у тому числі, строками на звернення до суду.

Так, згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Зокрема, частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За змістом частини першої статті 103 Кодексу адміністративного судочинства України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому юридичним фактом, з яким закон пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду є те, що особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд наголошує, що у даному випадку відсутні підстави для застосування іншого строку на звернення до адміністративного суду, ніж того, який встановлений приписами частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, і вважає юридично помилковими посилання ОСОБА_1 на те, що Кодекс законів про працю України не обмежує позивача у строках на звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання постанови суду про поновлення на роботі.

Так, статтею 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмежень будь-яким строком

Водночас, правовідносини, врегульовані статтею 233 Кодексу законів про працю України, стосуються виключно порушення законодавства про оплату праці, і тільки за наявності порушення саме законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Конституційний Суд України у Рішенні у справі від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 вказав, що обсяг заробітної плати найманого працівника становлять винагорода за виконану роботу, про що йдеться у статті 94 Кодексу законів про працю України і статті 1 Закону України „Про оплату праці", та гарантовані державою виплати, передбачені у статті 12 Закону України „Про оплату праці".

Крім того, єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні наголосив, що положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у системному зв'язку з положеннями статей1, 12 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року №108/95-ВР зі змінами необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат (пункт 1 резолютивної частини вищезазначеного Рішення).

Натомість у справі яка розглядається, спір виник не у зв'язку із порушенням вимог законодавства про оплату праці, а обумовлений затримкою виконання судового рішення про поновлення на роботі. Відповідно, предметом позову є не вимога про стягнення невиплаченої заробітної плати, а вимога про нарахування та виплату сум, право на які, як зазначає позивач, виникло у зв'язку із порушенням строків виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Отже, спірні правовідносини не охоплюються сферою правового регулювання частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, а тому при зверненні до суду слід застосовувати саме строки звернення, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21 березня 2011 року у справі №2а-4727/10/1170 ОСОБА_1 поновлено на посаді інспектора з організації дорожнього руху Відділу державної автомобільної інспекції з обслуговування м. Олександрії та Олександрійського району при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України і Кіровоградській області з 08 грудня 2010 року (а.с. 20-25).

Постанову суду в частині, зокрема, поновлення позивача на посаді звернуто до негайного виконання.

На виконання вказаної постанови 14 квітня 2011 року Кіровоградським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист (а.с.62).

25 травня 2011 року державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу ДВС ГУ юстиції у Кіровоградської області було винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом по адміністративній справі №2а-4727/10/1170, виданим 14 квітня 2014 року, та направлено на адресу ОСОБА_1 (а.с.65).

Разом з тим суд критично оцінює посилання представника відповідача на те, що перебіг строку для звернення до суду із позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі слід відраховувати з дня, коли позивач дізнався про відмову у примусовому порядку виконання постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду - з 25 травня 2011 року.

Натомість суд наголошує, що фактичне виконання постанови відбулося 31 жовтня 2014 року, коли Наказом УМВС України в Кіровоградській області № 384 о/с ОСОБА_1 було поновлено на посаді інспектора з організації дорожнього руху відділення ДАІ з обслуговування м. Олександрія та Олександрійського району при УМВС України в області з 08 грудня 2010 року (а.с.39).

При цьому позивач не заперечив своєчасного ознайомлення з Наказом, виданню якого передувало звернення ОСОБА_1 із заявою про поновлення його на посаді 27 жовтня 2014 року (а.с. 60).

Відтак, саме після поновлення позивача на займаній посаді 31 жовтня 2014 року ОСОБА_1 міг та повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів щодо невиплати йому відповідачем середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду від 21 березня 2011 року та міг достеменно обрахувати період такої затримки.

За наведених судом обставин місячний строк звернення до адміністративного суду з даним позовом, встановлений частиною третьою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, минув 01 грудня 2014 року.

Натомість, як вбачається зі штампу відділення поштового зв'язку на конверті, позов було подано до суду 27 січня 2015 року; Кіровоградським окружним адміністративним судом адміністративний позов одержано 29 січня 2015 року (а.с. 2,12).

Разом з тим, позивачем не надано суду клопотання про поновлення строку звернення до суду та обґрунтування поважності причин пропуску строку, визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що необізнаність позивача про строки звернення до суду не є поважною причиною для поновлення таких строків, оскільки зазначені обставини не є такими, що не залежать від волевиявлення особи, а відтак, не створювали істотних перешкод чи труднощів для своєчасного звернення позивача до суду з відповідними позовними вимогами.

ОСОБА_1 не надано також жодних пояснень та доказів, які б вказували на існування об'єктивних та незалежних від волі позивача обставин, що зумовили пропуск ним строку звернення до суду, а судом таких обставин та причин не встановлено.

Згідно з пунктом 9 частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України, пропуск встановленого законом строку звернення з позовною заявою до адміністративного суду є підставою для залишення такого позову без розгляду, якщо суд не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника відповідача щодо застосування строків наслідків пропущення строку звернення до суду підлягає задоволенню, а адміністративний позов - залишенню без розгляду.

Керуючись статтями 86, 99, 100, 155, 159-160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача - задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою виконання постанови суду - залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили у порядку та строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали, складеної у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини шостої статті 103, частин третьої, сьомої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалу суду у повному обсязі складено 06 квітня 2015 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук