УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 214/78901/14-ц Головуючий в 1-й інстанції
Провадження 22ц/774/666/к/15 Попов В.В.
Категорія - 26 (І ) Доповідач - Остапенко В.О.
У Х В А Л А
Іменем України
25 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Остапенко В.О.
суддів - Митрофанової Л.В., Савіної Г.О.,
при секретарі - Трофименко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" на заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я, -
Особи, які беруть участь у розгляді справи:
представник Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" - Подопригора Дар`я Юріївна;
представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3.
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" (далі ПАТ "КЗГО") про стягнення моральної шкоди, посилаючись на те, що 14 червня 2013 року при виконанні трудових обов`язків він отримав виробничу травму, у зв'язку із чим висновком МСЕК від 04.02.2014 року йому було встановлено стійку втрату професійної працездатності в зв'язку з трудовим каліцтвом у розмірі 40% з 04 лютого 2014 року по 01 березня 2015 року та ІІІ група інвалідності.
Вважає, що у зв'язку з отриманими професійними травмами йому спричинено моральну шкоду, розмір якої він визначив у 243 600 грн., та просив суд стягнути цю суму з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "КЗГО" на користь ОСОБА_2 35 000 грн. в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди без утримання податку з доходу фізичних осіб. Стягнуто з ПАТ "КЗГО" на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ "КЗГО" ставить питання про скасування заочного рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Зокрема, судом першої інстанції не взято до уваги, що позивач є застрахованою особою, а тому відповідно до вимог ЗУ "Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" а тому ПАТ "КЗГО" є неналежним відповідачем по справі.
При вирішенні питання про стягнення моральної шкоди суд першої інстанції неправомірно послався на п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року, №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" не зазначивши в чому саме полягає моральна шкода.
Позивачем не надано доказів спричинення йому моральної шкоди .
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 що 14.06.2013 року з позивачем, який працював в сталефасоноливарному цеху заливальником металу ПАТ "КЗГО" на робочому місці стався нещасний випадок, внаслідок чого ним отримано чисельні травми голови та грудної клітини, про що 12.11.2013 року комісією було складено акт розслідування нещасного випадку форми Н-5 (а.с. 19-23) та акт № 4 форми Н-1 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом (а.с. 15-18).
Висновком МСЕК від 04.02.2014 року позивачу первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності по трудовому каліцтву починаючи з 04 лютого 2014 року по 01.03.2015 року (а.с. 13-14).
Суд, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_2 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків і пов'язане з виробництвом, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року " Кечко проти України" у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Як вбачається з актів розслідування нещасного випадку, 14 червня 2013 року причиною нещасного випадку є недосконалість технологічного процесу, його невідповідність вимогам безпеки, порушення п. 1.9 розділу 3 "Правил охорони праці в металургійній промисловості". Порушення п. 2.9 та п. 2.20 Посадової інструкції заступника начальника цеху з виробництва № 118 від 01.10.2012 року.
Крім того, суд, на підставі медичних документів про лікування позивача у зв'язку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як, був порушений звичайний спосіб його життя, він вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, загальний стан здоров'я обмежує його можливості, внаслідок чого він переносить моральні страждання. Внаслідок трудового каліцтва погіршилося здоров`я позивача, після травми він постійно відчуває фізичний біль, пересувається з допомогою палички, змушений постійно носити корсет.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає в залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.
Спростовуються встановленими обставинами та матеріалами справи й доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги, щодо ненадання позивачем висновків медичних установ про заподіяння йому моральних страждань не ґрунтуються на законі та спростовуються вищевикладеними висновками суду.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Криворізький завод гірничого обладнання" відхилити.
Заочне рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 22 грудня 2014року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: (підпис)
Судді: (підписи)