264/264/15-к

1-кп/264/78/2015

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01.04.2015 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя під головуванням судді Литвиненко Н.В., суддів Пустовойт Т.В., Харитонової Г.Л., при секретарі Мостовій М.Ю., за участю прокурора Єфімцевої О.А., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Маріуполі кримінальне провадження, внесене до ЄДРДР за номером: 12014050800003338 від 06.12.2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Маріуполі Донецької області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, має малолітню дитину - ОСОБА_3, 2010 року народження, працюючого двірником в ЖКП «Житло-Центр», раніше судимого: - 20.04.1999 року Жовтневим районним судом м. Маріуполя за ст.ст.17 ч.2, 81 ч.3, 140 ч.2, 208-3 ч.3, 42 ч. 2 КК України до 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна; - 09.08.1999 року Іллічівським районним судом м.Маріуполя за ст.ст.140 ч.3, 42 ч. 3 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі; звільнений ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 19.12.2001 згідно ст.53 КК України умовно-достроково на невідбутний строк 2 роки 4 місяці 1 день; - 29.01.2003 року Приморським районним судом м. Маріуполя за ст.ст.185 ч.3, 304, 70 КК України до 4 років позбавлення волі; звільнений на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Донецька від 06.10.2005р. умовно - достроково на невідбутий строк 11 місяців 23 дні; - 20.03.2007р. Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.ст.185 ч.3, 69 ч.1 КК України до 2 років позбавлення волі; ухвалою Кіровського районного суду від 13.12.2007 року на підставі ст.82 КК України невідбуту частину покарання замінено на обмеження волі; - 10.11.2008 року Орджонікідзевським районним судом м.Маріуполя за ст.152 ч.1, ст.71 ч.1 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; на підставі постанови Калінінського районного суду м.Горлівки від 28.05.2010 року звільнений умовно-достроково на 11 місяців 23 дні; - 13.04.2011 року Жовтневим районним судом м.Маріуполя за ст.185 ч.3, ст.186 ч.3, ст.70 ч.1, ст.71 ч.1 КК України до 4 роки 6 місяців позбавлення волі; на підставі ухвали Кіровського районного суду м.Донецька згідно ст.82 КК України позбавлення волі замінено на виправні роботи строком 1 рік 5 місяців з виплатою в дохід держави 20% доходу; - 09.12.2014 року Іллічівським райсудом м.Маріуполя за ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі; - 15.01.2015 року Орджонікідзевським райсудом м.Маріуполя за ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України до 3 років 4 місяців позбавлення волі, який зареєстрований та мешкає у АДРЕСА_1,

у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ст. 128 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

05 грудня 2014 року, приблизно о 23 годині ОСОБА_2, діючи умисно, повторно, керуючись корисливим мотивом, з метою таємного викрадення чужого майна, через незакрите вікно проник до будинку АДРЕСА_2 та почав лазити у шафі, але в цей час був застигнутий власницею будинку ОСОБА_4, яка з метою присікання його злочинних дій намагалася вдарити його сковородою, але ОСОБА_2 схопивши з шафи поліетиленовий пакунок, відкрито заволодів майном потерпілої ОСОБА_4 та вибігаючи з кімнати, відштовхнув останню від себе, не маючи наміру на застосування насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої та не усвідомлюючи наслідків які могли б настати від його дій, з місця скоєння злочину втік. В результаті відкритого викрадення майна ОСОБА_2 заволодів наступним майном, а саме: паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_4, посвідченням ветерана праці на ім'я ОСОБА_4, посвідченням ветерана праці на ім'я ОСОБА_5, посвідченням учасника війни на ім'я ОСОБА_4, посвідченням до медалі «Ветеран праці» на ім'я ОСОБА_6, медичною довідкою (сертифікатом) на ім'я ОСОБА_6, які не представляють матеріальну цінность.

Крім того, 05.12.2014 року приблизно о 23:00 год. ОСОБА_2 знаходячись у будинку АДРЕСА_2, вибігаючи з місця скоєння злочину, відштовхнув ОСОБА_4 від себе, не маючи наміру на застосування насильства яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілої та не усвідомлюючи наслідків які могли б настати від його дій, не передбачаючи можливості настання зазначеної шкоди для здоров'я іншої особи, хоча повинен був і міг їх передбачити, діючи з більшою обачністю до потерпілої похилого віку, від чого ОСОБА_4 впала та вдарилася о підлогу. В результаті необережних дій з боку ОСОБА_2 внаслідок падіння ОСОБА_4 їй були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому зовнішнього (плечового) кінця ключиці без зміщення, які відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, як не небезпечні для життя під час їх утворення, але такі, що потягли розлад здоров'я на строк більш ніж 21 день. Локалізація та характер тілесних ушкоджень не виключає можливості його утворення, як при ударі тупим предметом в область лівої ключиці, так і при падінні з висоти власного росту на горизонтальну поверхню на ліву половину тулуба, як при доданні тілу додаткового прискорення, так і без такого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у скоєнні злочинів, передбачених ч.3 ст. 186, ст. 128 КК України визнав повністю та пояснив, що скоїв ці злочини при встановлених судом обставинах, факти, встановлені по справі не оспорює, у скоєному щиро розкаявся. Підтвердив, що 05 грудня 2014 року він через вікно заліз до потерпілої в будинок АДРЕСА_2 з метою викрадення її майна, а коли був викритий потерпілою на місті злочину, то раптом схопив пакет з речами та намагався втекти, при цьому відштовхнувши від себе потерпілу, яка впала на підлогу. В подальшому вкрадені документи він викинув на смітник, оскільки для нього вони не були цінними. В судовому засіданні просив у потерпілої пробачення, у скоєному розкаявся.

Окрім визнання обвинуваченим своєї вини в скоєнні інкримінованих йому злочинів, вина обвинуваченого ОСОБА_2 підтверджується наданими суду та дослідженими у судовому засідання доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 05.12.2014 року, вона знаходилась вдома, приблизно о 22:45 годині вона лягла спати на диван. О 23:00 годині побачила, що у вікно хтось світить, підійшовши ближче побачила чоловіка, який вже знаходився в кімнаті, для присікання його злочинних дій спробувала його виштовхнути, але він відштовхнув її, від чого вона впала на підлогу та вдарилася о пилосос, потім піднялася, пішла на кухню, взяла сковороду з метою захистити себе, коли повернулася назад до кімнати, то хлопець стояв ногами на столі і щось шукав на шафі, тоді вона підійшла до нього і хотіла його вдарити сковородою, але він вдарив її ногою в плече, від чого вона знов впала. Після цього вона піднялася з підлоги, пішла у коридор, щоб увімкнути світло, але в цей момент хлопець зістрибнув зі столу і штовхнув її руками, від чого вона втратила рівновагу і знову впала на підлогу обличчям вниз. Піднявшись, підійшла до телефону щоб викликати міліцію, але в цей момент до неї підбіг хлопець і знову штовхнув її руками від чого вона впала, а хлопець втік. Тобто всього вона падала декілька разів на підлогу та билася о різні предмети, в який саме момент в неї зламалася рука пояснити не змогла, лише наступного дня їй стало погано та вона звернулася до лікаря.

Місце події було оглянуто 05 грудня 2014 року працівниками міліції, про що складено протокол огляду.

З протоколу огляду смітника в будинку АДРЕСА_3 від 06 грудня 2014 року вбачається, що там були знайдені документи, які викрав ОСОБА_2 у потерпілої, які в подальшому були повернуті їй на зберігання, про що в матеріалах справи є відповідна розписка.

Протоколом огляду предмету від 06 грудня 2014 року підтверджується факт знаходження у обвинуваченого ліхтарика чорного кольору, яким він користувався під час скоєння злочину в будинку потерпілої. Тим же документом ліхтарик було вилучено.

Відповідно до висновку судової трасологічної експертизи № 865 від 26 грудня 2014 року слід підошви взуття, вилучений під час огляду місця події міг бути залишений взуттям на ліву ногу, добровільно виданого ОСОБА_2

Протоколом проведення слідчого експерименту від 08 грудня 2014 року за участю потерпілої підтверджуються її пояснення з приводу скоєного злочину.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №6 від 16.01.2015 року ОСОБА_4 було спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження як не небезпечне для життя під час його утворення, але таке, що потягло розлад здоров'я на строк більш ніж 21 день, а саме: закритий перелом зовнішнього (плечового) кінця ключиці без зміщення, яке утворилось від однократної дії тупого предмету. Локалізація та характер тілесних ушкоджень не виключає можливості його утворення, як при ударі тупим предметом в область лівої ключиці, так і при падінні з висоти власного росту на горизонтальну поверхню на ліву половину тулуба, як при доданні тілу додаткового прискорення, так і без такого.

Відповідно до ст.94 КПК України аналізуючи та оцінюючи досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними, допустимими, достовірними і приходить до висновку, що їх сукупність, з точки зору достатності та взаємозв'язку свідчать про винність обвинуваченого у вчиненні ним інкримінованих йому злочинів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого доведена повністю, а його дії, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчинений повторно, поєднаний з проникненням у житло, а також необережні дії, які спричинили потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, правильно кваліфіковані за ч.3 ст.186 та ст. 128 КК України, відповідно.

При призначенні ОСОБА_2 покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, особу винного та обставини які пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено, що обвинувачений скоїв тяжкий злочин, раніше неодноразово судимий за скоєння умисних злочинів, має не зняті та не погашені судимості.

Суд враховує, як обставину, яка обтяжує покарання обвинуваченого - рецидив злочинів та вчинення злочину по відношенню до особи похилого віку, як обставину, яка пом'якшує покарання суд враховує щире каяття.

ОСОБА_2 працював до затримання, мав родину та утримував малолітню дитину 2010 року народження, характеризується дільничим інспектором негативно за місцем проживання, заподіяну потерпілій шкоду відшкодував, в зв'язку із чим вона не мала до нього претензій матеріального та морального характеру.

Враховуючи всі ці обставини в їх сукупності, позицію потерпілої, яка не наполягала на суворій мірі покарання, в зв'язку із тим, що обвинувачений має малолітню дитину, приніс потерпілій публічні вибачення, відшкодував їй шкоду, суд вважає доцільним призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі на певний строк, при цьому підстав для застосування до обвинуваченого положень ст.69, 75 КК України суд не знаходить.

Суд вважає необхідним залишити обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком чинності та відрахування строку відбуття покарання з 09 грудня 2014 року, тобто з часу його взяття під варту за попереднім вироком Іллічівського райсуду м.Маріуполя від 09 грудня 2014 року.

При призначенні ОСОБА_2 остаточного покарання суд також враховує останню судимість за вироком Орджонікідзевського райсуду м.Маріуполя від 15 січня 2015 року за ст.185 ч.3, 70 ч.4 КК України у вигляді 3 років 4 місяців позбавлення волі, на підставі чого застосовує положення ст.70 ч.4 КК України, оскільки до постановлення вироку суду від 15 січня 2015 року він вчинив інший злочин.

Згідно ст.100 КПК України речові докази - кросівки, суд повертає їх власникам, а викрадені у потерпілої документи, що знаходяться у неї на зберіганні суд залишає їй, два ліхтарика підлягають знищенню.

Керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст.186 та ст.128 КК України і призначити йому покарання за ч.3 ст.186 КК України у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років, за ст.128 КК України у вигляді обмеження волі строком на один рік.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі строком п'ять років.

На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Орджонікідзевського райсуду м.Маріуполя від 15 січня 2015 року більш суворим, призначеним за цим вироком та остаточно призначити покарання у вигляді позбавлення волі строком на п'ять років з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Строк покарання ОСОБА_2 відраховувати з 09 грудня 2014 року.

Речові докази - кросівки, які належали ОСОБА_2 та ОСОБА_7 - повернути їх власникам, два ліхтарика - знищити, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4, посвідчення ветерана праці, посвідчення учасника війни, які належать та знаходяться на зберіганні у потерпілої ОСОБА_4 - залишити їх власниці, посвідчення до медалі «Ветеран праці» та медичну довідку (сертифікат) на ім'я ОСОБА_6 - повернути ОСОБА_4

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Головуючий суддя : Литвиненко Н. В.

Суддя : Пустовойт Т.В.

Суддя : Харитонова Г.Л.