Справа № 2-24/09

Шацький районний суд Волинської області

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м     У к р а ї н и

26 лютого 2009 року                                                                                                                         смт. Шацьк

Шацький районний суд Волинської області у складі

головуючого -                                  судді Жевнєрової Н.В.,

при секретарі -                                 Остапчук Н.В.,

з участю позивача -                                     ОСОБА_3

відповідача -                                    ОСОБА_1

представника відповідача -            ОСОБА_2     

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Шацьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

            ОСОБА_3. звернувся в суд з позовом про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки. Свій позов мотивував тим, що 07.11.2007 року він уклав з ОСОБА_1 договори купівлі-продажу земельної ділянки площею 572 кв.м, що знаходиться поАДРЕСА_1, та житлового будинку загальною площею   74,8 кв.м з літньою кухнею і огорожею, що розташовані на вказаній земельній ділянці. Вказані договори посвідчені нотаріально. Однак позивач вважає їх недійсними з тієї підстави, що вони укладені ним на вкрай невигідних умовах, земельна ділянка на житловий будинок продані за ціною, що не відповідає дійсній вартості майна, оскільки на момент укладення договорів позивач перебував у дуже скрутному матеріальному становищі, мав кредитні зобов'язання перед банківськими установами та фізичними особами. Крім того, позивач розлучився з дружиною, перебував у стані стресу, вживав алкогольні напої. Вказаними обставинами скористалась відповідач. Тому позивач просить визнати вказані договори купівлі-продажу недійсними та поновити його право власності на вказану земельну ділянку і об'єкти нерухомого майна, що розташовані на ній.

            В судовому засіданні позивач ОСОБА_3. позов підтримав із зазначених у заяві підстав, просив позовні вимоги задовольнити повністю.

            Відповідач ОСОБА_1. та її представник ОСОБА_2., кожен зокрема, позовні вимоги не визнали, вважають їх безпідставними, просили у задоволенні позову відмовити.

            Заслухавши пояснення позивача, відповідача та її представника, проаналізувавши обставини справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

            Відповідно до ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

            Згідно з вимогами ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимого або заперечень.

Судом встановлено, що міжОСОБА_3. та ОСОБА_1 07.11.2007 року укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 572 кв.м для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована поАДРЕСА_1 Згідно з п. 2.1 договору сторони домовилися, що вартість предмета договору становить 56 487 грн. Така вартість земельної ділянки визначена сторонами за взаємним погодженням, за відсутності збігу        будь-яких важких обставин. Крім того, сторони засвідчили, що обізнані стосовно рівня ринкових цін на аналогічні земельні ділянки і за їх розсудом визначена у договорі вартість саме цієї земельної ділянки є справедливою і відповідає її дійсній вартості. З п. 5.16 договору убачається, що цей договір складено відповідно до особистого волевиявлення сторін, він відповідає їх дійсним намірам, зміст та суть договору їм зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін, після прочитання тексту договір добровільно сторонами підписаний. Договір посвідчений нотаріусом. (а.с. 7, 8).

Крім того, міжОСОБА_3. та ОСОБА_1 07.11.2007 року укладено договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірною спорудою та будівлею за №8-а, що розташованийАДРЕСА_1 а саме, будинку А-1 загальною площею 74,8 кв.м, літньої кухні Б-1 та огорожі. Згідно з розділом 2 договору продаж вчинено за 70 958 грн., що відповідає вартості житлового будинку відповідно до витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації” 05.11.2007 року. Також сторони підтвердили, що вказана сума встановлена за узгодженням сторін, є остаточною та змінам не підлягає. У п. 5.16 договору зазначено, що договір складено відповідно до особистого волевиявлення сторін, він відповідає їх дійсним намірам, зміст і суть його зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін і ними добровільно підписаний. Договір посвідчений нотаріусом  (а.с. 9, 10).

Отже, зазначені договори купівлі-продажу укладені сторонами на взаємно погоджених умовах, відповідно до особистого волевиявлення сторін та вимог чинного законодавства.

Посилання позивача на укладення вказаних договорів під впливом тяжкої для нього обставини також не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи.

З копії рішення Шацького районного суду Волинської області від 27.09.2007 року вбачається, що за заявою позивача розірвано його шлюб з ОСОБА_4., про що свідчить також свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, видане 24.12.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Шацького районного управління юстиції.

На підтвердження позовних вимог позивачем також надано копію кредитного договору від 09.02.2007 року, укладеного між ВАТ „Державний ощадний банк України” та позивачемОСОБА_3., згідно з яким він отримав кредит в розмірі 23 000 грн.

В судовому засіданні позивач пояснив, що він є пенсіонером органів внутрішніх справ з 2000 року, отримує пенсію і його матеріальне становище протягом цього періоду стабільне. Після розірвання шлюбу він був стресовому стані, почав вживати спиртні напої. Кредит у банку він взяв для того, щоб провести ремонт у будинку, де мав намір проживати після розірвання шлюбу і поділу майна подружжя. Для цієї мети також позичав гроші у фізичних осіб. Однак виконати зобов'язання перед банком і кредиторами не зміг, тому був змушений продати земельну ділянку і нерухомість на невигідних для нього умовах.

Разом з тим, допитаний в судовому засіданні за клопотанням позивача свідокОСОБА_5. суду показав, що позивач весною 2007 року взяв кредит у банку, щоб провести ремонт в будинку, де він проживав з дружиною, та в літніх будинках для відпочиваючих. Він закупив будівельні матеріали і провів частину ремонтних робіт. Однак в листопаді 2007 року у зв'язку з сімейними негараздами позивач почав вживати спиртні напої, не виконував зобов'язання перед банком, позичав гроші у фізичних осіб, тому у нього виникло складне матеріальне становище, що призвело до того, що він продав належну йому земельну ділянку з нерухомим майном, щоб розрахуватися з боргами.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду показала, що позивач весною 2007 року брав кредит у банку для реконструкції літнього будинку, де проживав після розірвання шлюбу, закупив будівельні матеріали, однак ніяких ремонтних робіт не проводив. У зв'язку із непорозуміннями в сім'ї він почав вживати спиртні напої, проводив час з друзями, позичав гроші у фізичних осіб, не погашав кредит у банку. Таким чином, у нього виникло скрутне матеріальне становище і він уклав договір купівлі-продажу належної йому земельної ділянки і житлового будинку на невигідних для нього умовах, щоб розрахуватися з кредиторами.

Показання допитаних свідків є суперечливими та об'єктивно не узгоджуються з поясненнями позивача в судовому засіданні про причини і наслідки його матеріального становища, яке було зумовлене кредитними зобов'язання перед банком та фізичними особами, а також про його психічний стан і спосіб життя перед укладенням договорів купівлі-продажу земельної ділянки та нерухомого майна.

Таким чином, суд вважає, що позивач не надав суду переконливих доказів на підтвердження того, що договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку був укладений ним під впливом тяжкої для нього обставини та на вкрай невигідних умовах, і не довів суду, що за відсутності зазначених ним обставин він взагалі або на зазначених умовах не уклав би договори, тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

На підставі статей 215, 233 ЦК України, керуючись статтями 10, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд

                                                                       в и р і ш и в:

            У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору купівлі-продажу житлового будинку та договору купівлі-продажу земельної ділянки відмовити повністю.

            На рішення суду може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня його проголошення та апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. 

Головуючий                                                                                                                          Н.В.Жевнєрова