У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Боймиструка С.В., Буцяка З.І.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про звільнення майна з під арешту .

в с т а н о в и л а :

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2014 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне, ОСОБА_2, третя особа відділ державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про звільнення майна з-під арешту задоволено.

Знято арешти з нерухомого майна-двокімнатної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 42,4 кв.м та є власністю ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №474256 від 08.05.2007 року накладені постановами державних виконавців відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 11.11.2009 року, 13.11.2009 року, 23.01.2013 року , 19.03.2013 р., 15.04.2013 року, 17.03.2014 року.

Вирішено питання про судовий збір.

В поданій на рішення апеляційній скарзі відповідач Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне,, вказує на його незаконність, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права, а висновки суду не відмовідають обставинам справи.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні виомги, щодо зняття арешту із спірної квартири накладеного постановами відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивач як іпотекодержатель має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, а накладені арешти на предмет іпотеки унеможливлює виконання рішення суду.

На підтвердження такого висновку в рішенні наведенні відповідні мотиви та докази з якими погоджується і апеляційний суд.

Доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права не заслуговують на увагу з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції, відповідно до витягу з Державного реєстру обтяжень нерухомого майна вищий пріоритет на заставлене майно має ПАТ «Приватбанк», оскільки право застави виникло 08.05.2007 року, а тому у державної виконавчої служби не було правових підстав для накладення арешту на заставлене майно на користь відповідачів, які в т.ч. і управління Пенсійного фонду України в м.Рівне не є заставодержателем, оскільки право застави після винесення судом рішень про стягнення з боржника коштів не виникало.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено Законом, зареєстроване обтяження має вищи пріоритет перед незареєстрованими обтяженнями. Пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації, за винятками, встановленими цим Законом. Обтяжувачі, які зареєстрували обтяження одного і того ж рухомого майна одночасно, мають рівні права на задоволення своїх вимог. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження.

Відповідно до Інструкції «Про проведення виконавчих дій» № 74/5 від 15 грудня 1999 року та ч. 3 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставне майно може бути звернено у разі виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. Про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.

При реалізації цієї норми слід мати на увазі, що за положеннями ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом, та відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», за якою у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 8 ст. 3 Закону України «Про іпотеку» пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Отже, звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-іпотекодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки.

Таким чином, задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного по суті й обґрунтованого висновку, про те, що примусове звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, якою забезпечено виконання зобов'язань за відповідними договорами, укладеними між ОСОБА_2 та ПАТ «Приватбанк», не може бути здійснено державним виконавцем без урахування положень ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» та ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку».

Такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рівне відхилити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 вересня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: