Справа № 22-1598-ас/2006 рік                          Головуючий у 1 інстанції Князьков В. В.

Категорія    13                                                      Доповідач Маширо О.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С. суддів Маширо О.П., ІгнатовоїЛ.Є. при секретарі Маслаковій М.Г. розглянувши у відкритому  судовому засіданні  в М.Донецьку цивільну справу  по  апеляції Управління  МВС  України  в  Донецькій  області  на  постанову Ворошилівського районного суду м.Донецька від 26 січня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління МВС України в Донецькій області про призначення пенсії за вислугу років,

установив:

До апеляційного суду звернулось Управління МВС України в Донецькій області з апеляційною скаргою на постанову суду, якою Управління було зобов"язане призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років.

Суд виходив з того, що ОСОБА_1 в період з 25 червня 1965 року по 17 травня 1979 року проходив службу в органах МВС Російської Федерації. Має вислугу 13 років 10 місяців 22 дні.

17 квітня 1991 року йому виповнилось 45 років. На день звернення до суду він мав загальний стаж роботи понад 25 років, у тому числі, вказану вислугу років проходження служби в органах внутрішніх справ.

На думку суду за таких обставин ОСОБА_1 має право на призначення йому пенсії за Законом України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".

В апеляційній скарзі Управління просить скасувати вказану постанову та відмовити позивачеві у задоволенні його вимог, оскільки вважають, що суд невірно відобразив обставини справи, невірно встановив характер спірних правовідносин, тому зробив неправильні висновки.

Відповідач вважає, що пенсію військовослужбовцям, особам начальницького та рядового складу МВС слід призначати за місцем звільнення зі служби. Оскільки позивач проходив службу у Російській Федерації, він не має права на призначення пенсії за вислугу років на Україні.

Крім того, ОСОБА_1 призначена пенсія як державному службовцю, що виключає можливість призначення йому ще й пенсії за вислугу років, оскільки особа має право на отримання пенсії тільки з одного джерела.

До того ж, суд помилково стягнув з Управління на користь позивача судовий збір у сумі 3грн. 40коп., оскільки Управління є бюджетною установою, тому будь-які платежі з бюджету можна здійснювати тільки на підставі бюджетного призначення. Виконання постанови суду про стягнення вказаного судового збору буде бюджетним порушенням.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржувану постанову суду залишити без змін, з таких підстав.

Згідно з вимогами ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На думку апеляційного суду оскаржувана постанова відповідає вимогам закону, тому підстав для її скасування немає.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 25 червня 1965 року по 17 травня 1979 року працював в органах міліції Красноярського краю Російської Федерації. Має вислугу 13 років 10 місяців 22 дні.

17 квітня 1991 року йому виповнилось 45 років, він має загальний трудовий стаж понад 40 років.

У січні 2004 року він уперше звернувся до управління МВС України в Донецькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України „Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", однак позитивної відповіді не одержав (т.1 а.с.8).

До ч.2 ст. 12 вказаного Закону, яка визначає умови призначення пенсій за вислугу років, кілька разів вносились зміни. На день первісного звернення позивача з цим питанням до управління МВС України в Донецькій області у січні 2004 року вказана правова норма діяла в редакції зі змінами, внесеними Законами України від 4 лютого 1994 року №3946-ХП, від 25 березня 1996 року №103/96-ВР, від 4 липня 2002 року №51-1У:"Особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокові' служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених зі служби у зв"язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчинення корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ".

Таким чином, на день звернення позивача до управління МВС України в Донецькій області з питання призначення йому пенсії за вислугу років у січні 2004 року він досяг віку 45 років, мав загальний трудовий стаж понад 40 років, у тому числі, 13 років 10 місяців 22 дні служби в органах внутрішніх справ, тому мав право на призначення пенсії у відповідності до вимог вказаного Закону, оскільки згідно з наведеною правовою нормою, яка діяла на той час, досягнення 45 років на день звільнення зі служби не було обов'язковою вимогою.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційну скаргу слід відхилити як безпідставну, оскаржувану постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст.200 КАС України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу управління МВС України в Донецькій області відхилити.

Постанову Ворошилвського районного суду м.Донецька від 26 січня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Головую

Судді