Справа № 22-8691/2006 рік Категорія    27

Головуючий у 1 інстанції Моцний В. В. Доповідач Маширо О.П.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Краснощокової Н. С.

суддів Маширо О.П., ІгнатовоїЛ.Є.

при секретарі Маслаковій М.Г.

за участю сторін та представника позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу по апеляції ОСОБА_1 на рішення Старобешівського районного суду від 19 липня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди,

установив:

До апеляційного звернувся ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення суду, яким були частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2: суд зобов"язав відповідача ОСОБА_1 спростувати відомості, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача та стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_1 своєму письмовому зверненні від ЗО січня 2004 року на ім"я народного депутата Бойка B.C., в усних зверненнях до посадових осіб та до органів міліції і прокуратури поширював щодо ОСОБА_2 неправдиву інформацію, яка порочить його честь, гідність та ділову репутацію.

Проведені перевірки не підтвердили відомості, які викладав ОСОБА_1щодо позивача, тому суд дійшов висновку про можливість задоволення позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду, оскільки суд не повністю дослідив надані докази, тому ухвалив необгрунтоване рішення.

Суд не врахував, що він як громадянин України має право згідно з Конституцією звертатись у відповідні організації та повідомляти про відомі йому факти зловживань, що він і робив по відношенню до ОСОБА_2. Він не тільки направив разом з іншими особами звернення з цього приводу до народного депутата Бойка B.C., а й звертався до різних правоохоронних органів. Проте факти зловживань та розкрадань з боку ОСОБА_2 до цього часу прокуратурою не перевірені, законне рішення не прийняте, тому суд також не мав права приймати своє рішення. Крім того, на цей час скасована постанова про відмову у відкритті кримінальної справи відносно ОСОБА_2 та провадиться додаткова перевірка.

Заслухавши пояснення сторін та представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог, з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд виходив з того, що ЗО січня 2004 року ОСОБА_1на ім"я голови правління ВАТ „ММК ім.Ілліча" М.Маріуполя направив лист, у якому вказав, що ОСОБА_2 є крадієм, злочинцем, людиною подвійної моралі, грубіяном, за останні 4 роки він думає тільки про особисту наживу.

Крім того, у лютому 2004 року під час зустрічі керівництва ВАТ „ММК ім.Ілліча" з керівництвом СТОВ „Червона Україна" ОСОБА_1публічно називав ОСОБА_2 непорядною людиною, злочинцем, крадієм.

Проведеною прокуратурою перевіркою вказані відомості не підтверджені, тому суд визнав такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію відомості, викладені ОСОБА_1 у листі на адресу народного депутата Бойка та відомості, наведені ОСОБА_1 на зустрічі керівників у лютому 2004 року.

Суд також зобов"язав ОСОБА_1 спростувати наведені ним відомості щодо ОСОБА_2 на зборах працівників агроцеху №51 ММК ім.Ілліча ( колишнє СТОВ „Червона Україна").

Проте суд першої інстанції не врахував, що згідно з роз"ясненнями Верховного Суду України, які містяться у п.З Постанови № 7 від 28 вересня 1990 року з подальшими змінами під поширення відомостей слід розуміти опублікування їх у пресі, передачу по радіо, телебаченню, з використанням інших засобів масової інформації, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, а також в іншій формі невизначеному числу осіб або хоча б одній людині.

Поширенням відомостей також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь, гідність чи ділову репутацію громадянина або організації.

ОСОБА_1 числі інших осіб дійсно 30 січня 2004 року звернувся з листом до голови правління ВАТ „ММК ім.Ілліча" Бойка B.C., де вказував на негативні якості та риси ОСОБА_2, а також допущені на його думку зловживання і просив Бойка B.C. як народного депутата Верховної Ради України через правоохоронні органи провести відповідну перевірку. ОСОБА_1 листі також вказував, що його звернення безпосередньо до обласної прокуратури та обласного управління внутрішніх справ позитивних результатів не дали, перевірка належним чином проведена не була.

В апеляційному суді, а також в апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказував, що, звертаючись до народного депутата, він мав на увазі, що звернення народного депутата до правоохоронних органів буде мати більшу вагу, а ніж його листи, тому він разом з іншими особами виклав відомі їм факти щодо ОСОБА_2 у листі до народного депутата.

Йому як колишньому працівнику товариства достеменно відомо про порушення та зловживання з боку ОСОБА_2, які він виклав у листах до правоохоронних органів та до народного депутата. Однак з невідомих йому причин правоохоронні органи неналежним чином, проверхньо здійснювали перевірки, тому не виявили ніяких порушень. Більш того, листи, з якими він звертався до відповідних інстанцій, згодом опинялись у самого ОСОБА_2.

Тобто, звернувшись з листом до народного депутата, а потім виступивши у його присутності та присутності керівників району, ОСОБА_1розраховував на їхню допомогу у перевірці тих порушень та зловживань з боку ОСОБА_2, які йому були відомі та на які він неодноразово вказував.

На підтвердження своїх доводів ОСОБА_1 також пояснив, що постанова про відмову у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за вказаними ним фактами  була скасована прокуратурою і до цього часу здійснюється перевірка, тобто справа не закрита, тому на його думку суд не мав ухвалювати своє рішення.

Така позиція ОСОБА_1 заслуговує на увагу, оскільки ОСОБА_1як громадянин України згідно зі ст.40 Конституції України має право звертатись до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів з письмовими зверненнями або особисто, тому за таких обставин не можна погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність факту поширення у даному випадку ОСОБА_1 відомостей, які порочать честь, гідність та ділову репутацію позивача.

До того ж, постановою прокурора Старобешівського району від 26 грудня 2005 року дійсно була скасована постанова слідчого прокуратури про відмову у відкритті кримінальної справи за фактами зловживань з боку посадових осіб СТОВ „Червона Україна" за заявою ОСОБА_1, до цього часу провадиться додаткова перевірка, тому дійсно висновки суду першої інстанції про недоведеність викладених ОСОБА_1 фактів є дещо передчасним (а.с.65).

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 309, 313, 316 ЦПК України, апеляційний суд

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Старобешівського районного суду від 19 липня 2006 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити у задоволенні його позову про захист честі, гідності та ділової репутації і відшкодування моральної шкоди.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.

Головуюча

Судді