05.03.2015 Єдиний унікальний номер 205/10018/14-ц

ЗАОЧНЕ РІ Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді - Залімської Н.В.,

при секретарі - Олексієнко О.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство № 34» Дніпропетровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 02 грудня 2014 року звернулася до суду з позовом, в якому вказала, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12.05.1997 року. 25 серпня 2014 року її квартиру було залито з вини відповідачки, яка є власницею квартири АДРЕСА_2, яка розташована поверхом вище, в результаті чого частина стелі та стіни кімнати та кухні були залиті водою. Разом з відповідачкою проживає ОСОБА_3, який на момент залиття знаходився вдома. 25 серпня 2014 року комісією в складі головного інженера КП «ЖЕП 34» та майстрів тех. дільниці був складений акт про залиття квартири позивача, на підставі якого комісія зафіксувала та підтвердила, що залиття трапилося у зв`язку з халатним відношенням власника квартири № 48 до сантехнічних пристроїв (протікання крану на радіаторі ц/о). При візуальному огляді встановлено, що кімната та кухня залиті водою. Проте, не зважаючи на те, що 25 серпня 2014 року відповідачем було затоплено водою квартиру, вже 15 вересня 2014 року відповідач знову затопила квартиру позивача, в результаті чого стеля та стіни на кухні знову були залиті водою, стіни покриті мокрими рудими плямами, руді потоки води від стелі до підлоги. Так, 15 версеня 2014 року комісією КП «ЖЕП-34» повторно був складений акт, в якому комісія встановила, зафіксувала та підтвердила той факт, що залиття трапилось знову у зв`язку з халатним відношенням власника квартири № 48 до технічних пристроїв (протікання крану на трубі холодного водопостачання по розводці).Відповідачка добровільно відшкодувати шкоду не бажає попри неодноразові звернення. З метою визначення розміру заподіяної шкоди між позивачем та ТОВ «Дніпроелектротехсервіс МК» був укладений договір. Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на поточний ремонт квартири АДРЕСА_1, загальна вартість послуг ремонту квартири складає 5599 грн. Таким чином, внаслідок винних дій відповідачки та халатного ставлення до свого житла позивачу завдано шкоду на загальну суму 6099 грн., яка складається з відшкодування витрат на ремонт в розмірі 5599 грн. та витрат на злив води із підвісної стелі у розмірі 500 грн., яку і просила стягнути з відповідача та моральну шкоду в розмірі 2000 грн.

Від позивача надійшла письмова заява з проханням слухати справу у її відсутність, позовну заяву підтримала та просила задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки суду не повідомив, ніяких письмових заяв не надходило.

З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням статті 224 ЦПК України.

Треті особи у судове засідання не з'явилися, про день і час проведення слухання справи повідомлялися належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 є співвласницею квартири АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 12.05.1997 року (а.с.6).

В квартирі АДРЕСА_1 зареєстровано місце проживання ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 (а.с.9).

З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 25 серпня 2014 року інженером та майстрами «ЖЕП -34» був складений акт про проведення огляду квартири АДРЕСА_1, згідно якого встановлено, що залиття квартири сталося через халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 з сантехнічними приборами (протікання крану на радіаторі ц/о) (а.с.7).

Із матеріалів справи вбачається, що 15 вересня 2014 року сталося повторне залиття квартири позивача ОСОБА_1 Згідно з актом від 15.09.2014 року, складеним інженером та майстрами «ЖЕП -34». Відповідно до вищевказаного Акту було встановлено джерело та причини залиття, а саме залиття виникло через халатне відношення мешканців квартири АДРЕСА_2 з сантехнічними приборами (протікання крану на трубі холодного водопостачання по розводці) (а.с.8).

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року за № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами та доповненнями), заподіяна шкода підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіла, за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причиний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Тобто, за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст.ст.1164, 1166 ЦК України) передбачає презумпцію вини правопорушника (презумпція заподіювача шкоди) коли не позивач повинен доказувати наявність вини відповідача у заподіяні шкоди, а навпаки, на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов'язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.18 Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, власники квартир зобов'язані використовувати приміщення житлових будинків за призначенням, забезпечувати збереження жилих і підсобних приміщень квартир та технічного обладнання будинків, дотримуватися правил пожежної безпеки. При появі несправностей у квартирі вживати заходів до їх усунення власними силами або силами підприємства по обслуговуванню житла.

З аналізу наведених норм матеріального закону вбачається, що тягар утримання санітарно-технічних комунікацій у житловому приміщенні покладається на власника квартири або наймача такого житлового приміщення, однак відповідач свого обов'язку не виконала, що призвело до залиття квартири позивача.

Відповідно до локального кошторису № 2-1-1 на поточний ремонт квартири АДРЕСА_1, загальна вартість послуг ремонту квартири складає 5599 грн. (а.с.11-17).

Крім того, позивач понесла збитки на злив води із підвісної стелі у розмірі 500 грн., що підтверджується товарним чеком № 352 (а.с.10).

На підставі викладеного, оцінюючи вищеназвані докази у їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним факт заподіяння відповідачем шкоди майну позивача, оскільки залиття квартири АДРЕСА_1 відбулося з квартири відповідача через невиконання останньою обов'язку щодо утримання санітарно-технічних комунікацій квартири у належному стані.

Отже, згідно п.3 ч.2 ст.11 ЦК України між сторонами внаслідок заподіяння шкоди виникли відповідні цивільні права та обов'язки. Відповідно до ч. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь -які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Відповідно до вимог ст. 59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які надані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до ч. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є : 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, з огляду на вищенаведені вимоги матеріального закону, та встановлені судом фактичні обставини справи, суд доходить висновку про обґрунтованість позовної вимоги позивача стосовно стягнення матеріальної шкоди та вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заподіяну внаслідок залиття квартири матеріальну шкоду в розмірі 6099,00 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Згідно п.17-1 постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» потерпілий, тобто особа, якій заподіяно моральну шкоду внаслідок незаконних дій, має право пред'явити позов про її відшкодування. Пунктом 3 цієї ж постанови встановлено, що під моральною (немайновою) шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Окрім цього, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 31.03. 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди « (зі змінами та доповненнями) було роз'яснено, що заподіяна моральна (немайнова) шкода відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб в розмірі відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Пунктом 7 постанови від 31 березня 1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами) передбачено, що за змістом норм законодавства, які регулюють ці правовідносини, заподіяна моральна шкода відшкодовується особі, права якої були порушені неправомірними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Вирішуючи питання про розмір грошового відшкодування моральної шкоди на користь позивача, суд, враховуючи характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних, душевних, психічних і фізичних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення), приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди ґрунтуються на законі та підтверджуються належними та допустимими доказами по справі.

Проте, з огляду на зміст делікатних правовідносин, що виникли між сторонами по даній справі, характеру пошкодження майна, беручи до уваги інші обставини справи, суд визнає заявлений розмір моральної шкоди у розмірі 2 000 грн. завищеним та надмірним, у зв'язку з чим, виходячи з принципів розумності та справедливості, вважає позовні вимоги про стягнення моральної шкоди задовольнити частково в розмірі 200 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд також виходив з того, що відповідач мала можливість реалізувати своє процесуальне право щодо подання доказів та надання пояснень по суті справи, небажання відповідача надавати суду докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі у судових засіданнях, дало суду право при заочному розгляді справи обмежитись доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Також відповідно до ст. 88 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. 23, 1167, 1172, 1192, 224-226 ЦК України, ч.2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги, п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України 1985 року за № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» (зі змінами та доповненнями), -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційне підприємство № 34» Дніпропетровської міської ради про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок залиття квартири, в розмірі 6099,00 грн. (шість тисяч дев'яносто дев'ять гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої залиттям квартири, 200,00 грн. (двісті гривень).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. Якщо було подано апеляційну скаргу рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Н.В. Залімська