25 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

               Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2  до ОСОБА_3, треті особи Київське міське управління юстиції, Тростинська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання заповіту недійсним, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду  м. Києва  від 24 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду  міста Києва від 5 червня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду України з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду  м. Києва від 24.03.2006 р., залишене без змін  ухвалою Апеляційного суду міста Києва  від 5.06.2006 р., яким позов задоволено: заповіт від імені ОСОБА_4., складений 11.04.2002 р. на користь ОСОБА_3., визнано недійсним.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_3 посилається на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, невірну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заповіт від імені спадкодавця, в порушення вимог ст. 541 ЦК УРСР 1963 року, було підписано не батьком позивачів - ОСОБА_4., а іншою особою.     

Апеляційний суд  погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду  м. Києва  від 24 березня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду  міста Києва від 5 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :