25 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

 Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання угоди недійсною, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 6 липня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2004 р. ОСОБА_1. звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3. про визнання договору купівлі-продажу частки будинку АДРЕСА_1 недійсною.

Під час розгляду справи ОСОБА_1. змінила підстави позову та просила визнати  цей договір недійсним, посилаючись на те, що його було укладено як мниму угоду, без наміру відчуження будинку, з метою укриття будинку від кредиторів, оскільки в серпні 2003 р. відносно неї почалося кримінальне переслідування з наступним пред'явленням обвинувачення у грудні 2003 р.

Рішенням Ленінського районного суду міста Севастополя від 13.03.2006 р. позов задоволено: визнано укладений 11.12.2003 р. між ОСОБА_1. та     ОСОБА_3 договір купівлі-продажу 29/50 часток будинку АДРЕСА_1 недійсним з підстав ч. 1 ст. 58 ЦК УРСР, що діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 6.07.2006 р. рішення місцевого суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.

У касаційній скарзі представник позивачки просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду рішення апеляційного суду відсутні, виходячи з наступного.

Скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний суд  виходив з того, що позивачкою не доведено факту укладення спірного договору без наміру створити  юридичні наслідки.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок суду апеляційної інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336  ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 6 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :