23 січня 2007 року колегія суддів Судової палати у цивільних

справах Верховного Суду України в складі:

                    Левченка Є.Ф.,  Романюка Я.М.,  Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Перша Одеська державна нотаріальна контора, про визнання заповіту недійсним,  та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 і ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,  усунення перешкод у праві користування житлом і виселення,  за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області   від 23 серпня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2005 р. ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2. про визнання  заповіту недійсним.

У вересні 2005 р.  ОСОБА_2.  пред'явила  в суді зустрічний позов до ОСОБА_1 і  ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, усунення перешкод у праві користування житлом і виселення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23.08.2006 р., зустрічний позов  задоволено, а в первісному позові відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 -  ОСОБА_3. просить судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення первісного позову, посилаючись на неповне з'ясування судами фактичних обставин справи, неналежну оцінку зібраних доказів, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для перегляду судових рішень відсутні, виходячи з наступного.

Відмовляючи в первісному позові та задовольняючи зустрічний позов, місцевий  суд  виходив з того,  що  складений  спадкодавцем  заповіт  на  ім'я ОСОБА_2. було посвідчено державним нотаріусом з дотриманням вимог закону, доводи представника ОСОБА_1 щодо недійсності заповіту не підтверджені зібраними доказами, а тому порушене право ОСОБА_2., яка фактично вступила в управління спадковим майном (являючись власником спірної квартири на підставі договору дарування, оспореного в іншій цивільній справі), підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд  погодився з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням судами норм матеріального та процесуального права, а також відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Наведені у касаційній скарзі доводи висновок судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у  х  в  а  л  и  л  а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 квітня 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області   від 23 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду України :