АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 534/795/14-ц Номер провадження 22-ц/786/96/15Головуючий у 1-й інстанції Куц Т.О. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2015 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Хіль Л.М., Мартєва С.Ю.

при секретарі Колодюк О.П.

за участі апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3 та його представника адвоката Свястіної М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 вересня 2014 року

по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики,-

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом та, остаточно визначившись у позовних вимогах відповідно до заяви від 17 червня 2014 року (а.с. 32), просив стягнути з ОСОБА_5 на його користь суму боргу за договором позики від 30 березня 2011 року в сумі 188 793 грн , суму боргу за договором позики від 29 грудня 2011 року в сумі 271 188 грн, відсотки за користування грошовими коштами за договором від 30 березня 2011 року в сумі 42 119 грн, відсотки за користування коштами за договором від 29 грудня 2011 року в сумі 46 247 грн, судовий збір в сумі 3 654 та витрати на правову допомогу в сумі 600 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що 30 березня 2011 року ОСОБА_5 отримав у нього в борг 15 000 доларів США , які зобов'язався повернути до 01 вересня 2011 р, про що була написана розписка .

29 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу 21 750 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути до 01 червня 2012 року, про що було складено розписку.

На час звернення до суду із позовом ОСОБА_5 свої договірні зобов'язання належним чином не виконав.

Заочним рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики від 30 березня 2011 року в сумі 188 793 грн, суму боргу за договором позики від 29 грудня 2011 року в сумі 271 188 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 відсотки за користування грошовими коштами за договором від 30 березня 2011 року в сумі 42 119 грн, відсотки за користування коштами за договором від 29 грудня 2011 року в сумі 46 247 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 3 654 та витрати на правову допомогу в сумі 600 грн.

Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2, яка участі у розгляді справи не приймала, просила скасувати його і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні

Судове рішення ухвалене у справі відповідає вказаним вимогам.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 30 березня 2011 року ОСОБА_5 отримав у ОСОБА_3 в борг 15 000 доларів США , які зобов'язався повернути до 01 вересня 2011 р, про що була написана розписка (а.с. 92).

29 грудня 2011 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено договір позики, згідно якого він передав відповідачу 21 750 доларів США, які позичальник зобов'язався повернути до 01 червня 2012 року, про, що було складено розписку (а.с. 93).

У встановлений термін в порушення своїх зобов'язань ОСОБА_5 позику не повернув.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не виконав свої зобов'язання з повернення грошових коштів за договорами позики, а тому заборгованість, що виникла підлягає стягненню на користь позичальника.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Відсутність згоди апелянта як дружини відповідача на укладення договорів позики, на що вона вказує в обґрунтування помилковості рішення суду першої інстанції, спростовуються нормами чинного законодавства.

Згідно ст. 65 Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Стаття 65 СК України регулює відносини, які стосуються розпорядження майном, що є в спільній сумісній власності подружжя, і не стосуються права одного із подружжя на укладення цивільно-правових угод щодо набуття майна, зокрема на отримання позики, оскільки сам по собі договір позики є угодою про отримання у власність грошових коштів.

Доводи апелянта щодо неналежного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання не спростовують правильності висновків місцевого суду.

Так, ОСОБА_5 не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, проте, як вбачається з матеріалів справи він не проживає за місцем своєї реєстрації та його місцезнаходження чи місцеперебування не відомі (а.с. 70).

Відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Неналежне повідомлення відповідача про час та місце судового засідання не призвело до неправильного вирішення справи, а тому не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення.

Окрім цього, місцевим судом ухвалено заочне рішення, яке згідно зі ст. 228 ЦПК України, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Посилання апелянта на те, що рішення суду ґрунтується на невідомих розписках є неспроможним, оскільки судом першої інстанції долучено до матеріалів справи оригінали розписок про отримання ОСОБА_5 грошових коштів від ОСОБА_3, які ніким не ос порені. Колегія суддів не вбачає підстав для сумнівів у їх автентичності.

Інших доводів, які б спростовували правильність висновків місцевого суду, апелянтом надано не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ч.1 ст. 308, 314, 315, ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Заочне рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 14 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя: О.Ю. Кузнєцова

Судді: Л.М. Хіль

С.Ю. Мартєв

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО: