Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

13 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Чужі Ю.Г., Кондора Р.Ю.

при секретарі - Марчишаку Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом КП "Міжгірське ВУЖКГ" до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

22 жовтня 2014 року КП "Міжгірське ВУЖКГ" звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про визнання договору укладеним на підставі нормативного акту обов'язкової дії та стягнення суми заборгованості за надані послуги.

Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, який перебуває в управлінні та обслуговуванні підприємства. У січні 2004 року підприємством було укладено із відповідачем ОСОБА_1 договір про постачання води та водовідведення, за умовами якого позивач взяв на себе зобов'язання надавати відповідачу послуги, а відповідач зобов'язався оплачувати надані послуги.

У січні 2005 року підприємство запропонувало відповідачу ОСОБА_1 укласти договір про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, однак останній відмовився від укладення такого із-за непогодження з умовами договору.

Посилаючись на норми ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», пункти «Правил користування приміщеннями житлових будинків», постанову КМУ від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», а також на норми цивільного законодавства, позивач просив визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на основі типового договору між КП "Міжгірське ВУЖКГ" та ОСОБА_1, починаючи з 1 січня 2005 року та стягнути з відповідача на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій з 1 січня 2005 року по жовтень 2014 року в сумі 1942,18 грн., судові витрати по сплаті судового збору і витрати за надання правової допомоги.

Рішенням Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП "Міжгірське ВУЖКГ" заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2010 року до жовтня 2014 року та за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2005 року до 01.10.2014 року на загальну суму 1942,18 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн. та за надання правової допомоги 730,80 грн..

В решті вимог відмовлено за спливом строків позовної давності.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням представник ОСОБА_2 в інтересах відповідача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необгрунтованість судового рішення, неповне встановлення обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та закрити провадження у справі.

Межі доводів апеляційної скарги - позивачем пропущено строк позовної давності та не надано належних доказів на підтвердження позовних вимог. Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки доказам про те, що мешканці будинку самостійно його обслуговують та утримують, отже, позивач безпідставно вимагає стягнення коштів за надання послуг, які ним не надавалися.

Рішення суду в частині відмови в позові у визнанні договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі Типового договору між КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_1 укладеним з 1 січня 2005 року не оскаржено.

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлений. Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України справу розглянуто у відсутності представника позивача.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Задовольняючи частково позов КП «Міжгірське ВУЖКГ» про стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з квітня 2010 року по жовтень 2014 року й за комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з 1 січня 2005 року до 1 жовтня 2010 року на загальну суму 1942 грн., суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не відмовився від послуг позивача щодо утримання будинку і прибудинкової території, що підтверджується квитанціями про оплату ним з квітня 2013 року послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

З таким висновком суду не можна повністю погодитись, виходячи з наступного

Матеріалами справи та судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1.

1 січня 2004 року між та КП "Міжгірське ВУЖКГ" та ОСОБА_1 було укладено договір № 504 на надання послуг з водопостачання та водовідведення (а.с. 21-22), у відповідності до вимог якого ОСОБА_1 взяв на себе зобов'язання своєчасно щомісяця оплачувати надані йому підприємством послуги.

Згідно п. 1 Договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 3 січня 2005 року, укладеного між власником будинку Міжгірською селищною радою та Міжгірським ВУЖКГ, виконавцем послуг з утримання житлового будинку № АДРЕСА_1 і прибудинкової території, надання житлово-комунальних послуг будинку та проведення розрахунків з квартиронаймачами і власниками житлових приміщень є позивач - Комунальне підприємство «Міжгірське ВУЖКГ» (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, договір балансоутримувача квартири АДРЕСА_1 про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території між сторонами укладений не був.

Зважаючи на те, що між сторонами відсутні договірні відносини, які б визначали зміст та обсяг зобов'язань між ними, вирішення спірних питань, які виникли, необхідно проводити згідно з чинним законодавством, яке їх регулює.

Позивач обрав спосіб захисту свого порушеного цивільного права шляхом пред'явлення позову до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території за період з 1 січня 2005 року по жовтень 2014 року в сумі 1942 грн. 18 коп..

Згідно взаєморозрахунку з абонентом ОСОБА_1, особовий рахунок № НОМЕР_1, з 1 січня 2005 року по 30 вересня 2014 року за відповідачем рахується заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території 1942 грн. 18 коп.(а.с.113-122).

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З 1 січня 2005 р. набрав чинності Закон України "Про житлово-комунальні послуги" у пункті 5 частини 2 статті 20 якого визначено обов'язки споживача, серед яких вказано, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги встановлені договором або законом.

Крім того, пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо кореспондує визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Суд першої інстанції відмовив позивачу в задоволенні вимоги про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_1 укладеним з 1 січня 2005 року за спливом строку позовної давності.

Рішення суду в цій частині не оскаржено і відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України законність та обгрунтованість такого апеляційний суд не перевіряє.

Враховуючи наведене вище колегія суддів вважає, що підстав для задоволення заявленого позову про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових території за період з 1 січня 2005 року по жовтень 2014 року в сумі 1942 грн. 18 коп. немає, оскільки суд першої інстанції відмовив в позові про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між КП «Міжгірське ВУЖКГ» та ОСОБА_1 укладеним з 1 квітня 2005 року. Рішення суду в цій частині набуло законної сили і у зв'язку з обранням позивачем такого способу захисту порушених прав та інтересів відсутні підстави вважати, що в порушення ст. 901 ЦК України відповідач не виконує своїх обов'язків по оплаті послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції й ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального права. В даному випадку не застосовано закон який підлягав застосуванню.

Виходячи із вище зазначеного, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові комунального підприємства «Міжгірське ВУЖКГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, водопостачання та водовідведення відмовити.

Також підлягає скасуванню рішеня суду в частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору в сумі 243, 60 грн. та витрат за надання правової допомоги в розмірі 730,80 грн., оскільки рішенням апеляційного суду скасовується рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову та ухвалюється рішення про відмову в позові про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, водопостачання та водовідведення.

Згідно із ч. 1 ст. 88 ЦПК України з КП «Міжгірське ВУЖКГ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені та документально підтверджені витрати по оплаті судового збору в сумі 122,00 грн..

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Міжгірського районного суду від 27 листопада 2014 року в частині задоволення вимоги про стягнення суми заборгованості за надані послуги скасувати.

В позові комунального підприємства «Міжгірське ВУЖКГ» до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, водопостачання та водовідведення відмовити.

В частині стягнення з ОСОБА_1 судового збору та витрат за надання правової допомоги відмовити.

Стягнути з КП «Міжгірське ВУЖКГ» на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору в сумі 122,00 грн..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: