Справа № 752/3149/15-ц

Провадження по справі № 2-з/752/66/15

У Х В А Л А

03.04.2015 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Ткачук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову,

встановив:

24.02.2015 року до провадження судді передано позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики.

Одночасно з позовом про стягнення заборгованості за договором позики, представник позивача ОСОБА_1 подав заяву про його забезпечення.

В обґрунтування заявлених вимог про забезпечення позову посилався на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та машиномісця у підземному автопаркінгу у будинку АДРЕСА_1 та має намір його реалізувати. Просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, гараж НОМЕР_3 (машиномісце в підземному автопаркінгу) в будинку АДРЕСА_1, а також заборонити ОСОБА_3 вселяти третіх осіб в квартиру АДРЕСА_1 та реєструвати їх місце проживання в цій квартирі.

Зазначена заява про забезпечення позову призначена до розгляду у судовому засіданні для необхідності перевірки у судовому засіданні даних щодо особи відповідача, а також його прав власності на зазначене позивачем майно.

У судовому засіданні позивач та його представник зазначену заяву підтримали. Вказали, що відповідач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_2, що відповідає даним присвоєного останньому ідентифікаційного номеру НОМЕР_1. Також за даними інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна, ОСОБА_3 належать на праві приватної власності: квартира АДРЕСА_1 та машиномісце у підземному автопаркінгу у будинку АДРЕСА_1. Вказали суду, що зазначені довідки отримали з програмних засобів ведення Державного реєстру прав за допомогою мережі Інтернет на підставі Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Просили накласти арешт на: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3; гараж НОМЕР_3 (машиномісце в підземному автопаркінгу) в будинку АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3; заборонити ОСОБА_3 вселяти третіх осіб в квартиру АДРЕСА_1 та реєструвати їх місце проживання в цій квартирі.

Відповідач у судовому засіданні відсутній, направлений судовий виклик за адресою зареєстрованого у встановленому законом порядку його місця проживання повернуто до суду з відміткою відділу зв»язку про закінчення терміну зберігання, що за правилами п. 5 ст. 74 ЦПК України є підставою для висновку суду про належне повідомлення сторони.

За правилами ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Питання щодо забезпечення позову може вирішуватися судом на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов, обґрунтування виду забезпечення позову, який належить застосувати. Відповідно до змісту ч. 3 ст. 152 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути спів мірними із заявленими вимогами.

Пленумом Верховного Суду України в постанові № 9 від 22.12.2006 року звернуто увагу на те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з»ясувати дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Як видно зі змісту позовної заяви та встановлено у судовому засіданні, позивачем заявлено спір щодо стягнення заборгованості за договором позики.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, представник позивача ОСОБА_1 просить його забезпечити шляхом накладення арешту: на квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_3; на гараж НОМЕР_3 (машиномісце в підземному автопаркінгу) в будинку АДРЕСА_1, який належить на праві приватної власності ОСОБА_3; заборони ОСОБА_3 вселяти третіх осіб в квартиру АДРЕСА_1 та реєструвати їх місце проживання в цій квартирі.

Право власності відповідача встановлено позивачем на підставі даних отриманих з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна щодо об»єкта нерухомого майна у порядку передбаченому ч. 1, 2, 5 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», інформація про зареєстровані права та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, є відкритою та загальнодоступною; для фізичних та юридичних осіб інформація з Державного реєстру прав надається виключно за об»єктом нерухомого майна в електронній формі через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав, чи в паперовій формі шляхом подання заяви особисто або пересиланням поштою відправлення органами державної реєстрації прав та нотаріусам, визначеному Кабінетом Міністрів України; інформація про зареєстровані права та їх обтяження, отримана в електронній чи паперовій формі за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, є офіційною та використовується відповідно до законодавства, а тому у суду є підстави таку інформацію вважати достовірною.

Наразі за встановлених судом обставин, що між сторонами у справі дійсно існує спір щодо стягнення заборгованості за договором позики, то зазначений заявником спосіб забезпечення позову у виді арешту квартири є таким, що створить умови для виконання судового рішення ухваленого за заявленими позовними вимогами, з огляду на наступне.

За даними наданого позивачем оголошення про продаж квартири в будинку АДРЕСА_1, останнє не містить достовірних даних, що оголошення стосується квартири відповідача - АДРЕСА_1, однак містить інформацію , що ринкова вартість аналогічного нерухомого майна становить 200 000, 00 дол. США.

З огляду на те, що ціна заявленого позову складає 176 900, 00 дол. США, відповідно, на думку суду, для його забезпечення є спів мірним накладення арешту тільки на нерухоме майно у виді квартири АДРЕСА_1.

Щодо вимог про забезпечення позову у виді заборонити ОСОБА_3 вселяти третіх осіб в квартиру АДРЕСА_1 та реєструвати їх місце проживання в цій квартирі, то вони не можуть бути задоволені судом, оскільки у такий спосіб буде порушені право відповідача як власника на використання за призначенням належного на праві власності нерухомого майна.

Відтак, заявлені вимоги ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення заявленого ним до ОСОБА_3 позову про стягнення заборгованості за договором позики, підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 151 - 153 ЦПК України, суд -

ухвалив:

заяву ОСОБА_1 від імені та в інтересах ОСОБА_2 про забезпечення позову, задовольнити частково.

Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1.

Стягувач - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований та проживає за адресою - АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2.

Боржник - ОСОБА_3, - ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрований та проживає за адресою - АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1.

Ухвала може бути пред»явлена до виконання протягом року з дня постановлення.

Ухвала підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п»яти днів з дня проголошення або отримання її копії, особами, що не були присутніми в судовому засіданні.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя Плахотнюк К.Г.