У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 11 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 24 листопада 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2006 року.

            Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 1 ст. 122 КК України на 2 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів йому остаточно визначено покарання 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

ОСОБА_3,

раніше двічі судимого, останній раз 22 січня

2001 р. за ст. 81, ч. 2 ст. 17 ч.2 ст. 81 КК України

на 3 роки позбавлення волі, звільненого

19 вересня 2003 р. у зв'язку з відбуттям

покарання,

засуджено за ч. 4 ст. 296 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно в доход держави 480 грн. 06 коп. та судові витрати 117 грн. 30 коп.

Ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 26 травня 2006 року вирок змінено: перекваліфіковано дії ОСОБА_3 з ч. 4 на ч. 2 ст. 296 КК України та призначено покарання 3 роки позбавлення волі, а також постановлено судові витрати та кошти в доход держави, що підлягають стягненню, стягнути з ОСОБА_1  

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 визнано винними та засуджено за те, що вони 18 травня 2004 року на ринку у м. Лисичанську групою осіб вчинили хуліганські дії щодо ОСОБА_4 та ОСОБА_5, що супроводжувалося особливої зухвалістю, при цьому ОСОБА_1 застосовував балончик зі сльозогінним газом, яким бризнув в обличчя потерпілим, а ОСОБА_3 наніс їм удари молотком, який узяв із вітрини.

Внаслідок злочинних дій засуджених потерпілим спричинено легкі тілесні ушкодження, а ОСОБА_1 заподіяв ОСОБА_4 умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_2 просить скасувати постановлені щодо засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 судові рішення в частині їх засудження за ч. 2 та ч. 4 ст. 296 КК України та виправдати їх за вказаними статтями. Вказує на однобічність та неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, у зв'язку з чим неправильно застосовано кримінальний закон та неправильно кваліфіковано дії засуджених. Зокрема, посилається на те, що конфлікт спровокували потерпілі ОСОБА_4,ОСОБА_5, а тому в їх діях хуліганський мотив відсутній. 

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 викладає аналогічні доводи та прохання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Посилання у касаційних скаргах засудженого та захисника на однобічність       і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої й апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, викладених судом.

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у вчиненні зазначених злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

Доводи у скаргах засудженого та захисника про те, що потерпілий ОСОБА_4 та його дружина спровокували бійку, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

Так, допитані в судовому засіданні потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5  показали, що коли на ринку ОСОБА_4 проходив між контейнером та палаткою ОСОБА_1, ОСОБА_3 вони почали його ображати, переслідувати до автомобілю, ОСОБА_3 вдарив декілька разів молотком по голові та спині, ОСОБА_1 бризкав йому та ОСОБА_5 в очі з балончику сльозогінним газом, при цьому в палатку до них потерпілий не вривався, засуджених не бив і товар не розкидав. 

Ці їх показання узгоджуються з показаннями свідків - очевидців події ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про те, що бійки у палатці ОСОБА_1, ОСОБА_2 не було і товар скинутий не був, ОСОБА_1, ОСОБА_3 бігли за ОСОБА_4 до автомобілю, ОСОБА_1 бризкав з балончику сльозогінним газом, а ОСОБА_3 вдарив декілька разів потерпілих молотком. 

Згідно з даними висновку судово-медичних експертиз у потерпілого ОСОБА_4 було виявлено забій правого передпліччя та забійна рана голови, які віднесені до легких тілесних ушкоджень, та хімічний опік очей, який віднесено до тілесного ушкодження середньої тяжкості, а у ОСОБА_5  - легке тілесне ушкодження у вигляді хімічного опіку очей.

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, даними протоколу відтворення обстановки та обставин події, протоколів виїмки речей, висновком хімічної експертизи та іншими матеріалами справи.

Дії засуджених  ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 122 КК України, ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.

Порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень, перевіркою матеріалів справи не виявлено.

Призначене засудженим покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України.

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 відмовити.

С у д д і :

Верещак В.М.                         Лавренюк М.Ю.                          Мороз М.А.