У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Рожина Ю.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання - Шептицька С.С.,

з участю позивача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» на заочне рішення Костопільського районного суду від 13 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» про захист порушеного права споживача фінансових послуг, визнання кредитного договору № 92 К-08 від 25.02.2008 року недійсним в зв'язку з укладенням його під впливом обману з боку банку та застосування наслідків недійсності кредитного договору № 92К-08 від 25.02.2008 р.,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Костопільського районного суду від 13 листопада 2014 року позов задоволено частково:

- визнано порушеним право ОСОБА_2 як споживача фінансових послуг; визнано недійсним кредитний договір № 92 К-08 від 25.02.2008 року, укладений між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2, у зв'язку з укладенням його під впливом обману з боку банку із застосуванням наслідків недійсності правочину;

- зобов'язано ОСОБА_2 повернути ПАТ «Брокбізнесбанк» отримані за кредитним договором № 92 К-08 від 25.02.2008 року кошти в сумі 419 550 грн. та відсотки за користування кредитом;

- зобов'язано ПАТ «Брокбізнесбанк», повернені ОСОБА_2 суми щомісячних платежів тіла кредиту та відсотків за користування кредитом(43 938,83 грн), комісію (7 544,70 грн.), та сплачену пеню, а всього 51 483, 53 гр, зарахувати в рахунок повернення коштів за кредитним договором № 92 К-08 від 25.02.2008 року.

Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим за неповного з'ясування обставин та поверхового дослідження доказів, ПАТ «Брокбізнесбанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі заперечує укладення кредитного договору з позивачем внаслідок обману з боку Банку та пояснює, що всі істотні умови договору були закріплені в його тексті, з яким відповідач ознайомився, що підтвердив своїм особистим підписом. Вказує, що висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи, який суд поклав у основу рішення, було враховано разову банківську комісію за відкриття та ведення кредитного рахунку, яка за своєю сутністю не є відсотком за користування кредитними коштами. Звертає увагу суду на те, що Банком було надано повідомлення про сплив позовної давності щодо вимог ОСОБА_2 разом із запереченнями на позовну заяву, яким не було надано процесуальної оцінки. Покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ______________________________________________________________________________________________________________________

Справа 564/406/14-ц Головуючий у 1 інстанції - Олійник П.В.

Провадження № 22-ц 787/619/2015 Доповідач - Ковальчук Н.М.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Згідно ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено: 25 лютого 2008 року між АБ «Брокбізнесбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 92 К-08, згідно якого Банк надав позивачу кредит на споживчі цілі в розмірі 419 150,00 грн. на строк з 25.02.2008 року по 15.02.2015 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 17,5 % річних(а.с.28-30).

15.08.2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду № 1, згідно якої збільшено відсоткову ставку за кредитним договором з 17,5 % до 20 % річних. В додатковій угоді зазначено, що інші умови кредитного договору залишаються без змін(а.с.31).

Відповідно до виписки з особового рахунку позичальника на час розгляду справи залишок по тілу кредиту складає: 397 654 грн, заборгованість по прострочених відсотках 27 631,71 грн, заборгованість по нарахованих відсотках 7 028,52 грн, заборгованість по простроченому тілу кредиту 16 122,71 грн(а.с.92).

Акціонерний банк «Брокбізнесбанк» перейменовано на ПАТ «Брокбізнесбанк».

В лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визнання кредитного договору недійсним, таким, що укладений під впливом умисних дії банку в результаті яких він, як позичальник, введений в оману, а саме: при укладенні договору Банк приховав повну та об'єктивну інформацію про всі умови кредитування, не виклав новий графік погашення кредиту у відповідності до додаткової угоди, якою продовжено строк повернення кредиту до 15 лютого 2018 року; безпідставно поклав на позичальника обов»язок сплатити комісію за відкриття та ведення особового рахунку; банком не оприлюднена в письмовій формі інформація про економічні та правові вимоги виникнення іпотечного боргу до його укладення; Банк при укладенні договору ознайомив позичальника лише з тією інформацією, яка була фактично викладена в змісті кредитного договору і не ознайомив позичальника з Умовами кредитування; до змісту договору банк не включив детальний розпис сукупної вартості кредиту.

Під час провадження справи в суді ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги та просив зобов»язати Львівську філію ПАТ «Брокбізнесбанк» повернути йому в натурі все те, що було отримано банком на виконання кредитного договору.

Ухвалюючи рішення про визнання кредитного договору недійсним у зв»язку з укладенням його під впливом обману з боку банку та застосовуючи наслідки недійсності кредитного договору, поклавши при цьому зобов»язання на позичальника повернути тіло кредиту та відсотки за користування кредитом, суд першої інстанції виходив із того, що дані, вказані в додатках до кредитного договору, та базові умови кредитування, на які погоджувався позичальник, містять значні розбіжності на користь банку, а тому, є всі підстави вважати, що банк, який готував кредитний договір та додатки до нього, свідомо вводив позичальника в оману з метою неправомірного отримання завищених сум винагороди.

Суд першої інстанції на підтвердження даного висновку в рішенні навів відповідні мотиви й обґрунтування, з якими погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

Для з»ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, судом першої інстанції ухвалою від 16 травня 2014 року призначена судово-економічна експертиза.

Відповідно до висновку №0886 від 27 червня 2014 року судово-економічної експертизи реальна відсоткова ставка за кредитним договором № 92 К-08 від 25 лютого 2008 року становить 22,71%, що на - 2,71 % більше, ніж передбачено умовами укладеного між сторонами кредитного договору. Абсолютне значення подорожчання кредиту фактично складає 453725, 57 грн., що визначається як сума переплат за процентами, комісійними платежами та іншими додатковими витратами, які несе позичальник за кредитним договором, від моменту отримання кредиту до моменту його погашення. Документальне оформлення АБ «Брокбізнесбанк» кредиту за договором № 92 К-08 від 25 лютого 2008 року не відповідає всім вимогам постанови правління НБУ від 02.08.2004 року № 361 «Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджементу в банках України» та постанови НБУ від 10.05.2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту». «Графік погашення кредиту» додаток № 1 до кредитного договору № 92 К-08 не містить інформації щодо строку і розміру сум повернення нарахованих відсотків за кредитом.(а.с.100-119).

Зазначений висновок судово-економічної експертизи підтверджує, що під час укладення кредитного договору банк приховав від позичальника повну та об'єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, вказав у договорі занижені значення показників суттєвих умов договору, чим ввів позичальника в оману щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, повертаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.

Конституційний Суду України в своєму рішенні від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) зазначив, що держава, встановлюючи законами України засади створення і функціонування грошового та кредитного ринків (пункт 1 частини другої статті 92 Конституції України), має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і охоронюваними законом правами та інтересами споживачів їх кредитних послуг. Конституційний Суд України виходить з того, споживачу, як правило, об'єктивно бракує знань, необхідних для здійснення правильного вибору товарів ( робіт, послуг) із запропонованих на ринку, а також для оцінки договорів щодо їх придбання, які нерідко мають вид формуляра або іншу стандартну форму ( ч.1ст.634 ЦК). Отже, для споживача існує ризик помилково чи навіть унаслідок уведення його в оману придбати непотрібні йому кредитні послуги.

Вирішуючи питання, Конституційний Суд України в зазначеному рішенні послався на положення актів міжнародного права, зокрема на:

- Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної Асамблеї Ради Європи від 17 травня 1973 року N 543, яка передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача;

- Директиву 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року, де відносно несправедливих видів торговельної практики зазначається, що фінансові послуги через їхню складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов'язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і, таким чином, ефективного вибору. Для підтримання впевненості споживачів загальна заборона несправедливих видів торговельної практики однаковою мірою повинна застосовуватися до тих із них, що виникають як за межами контрактних відносин між торговцем та споживачем, так і під час виконання укладеного контракту (пункти 9, 13, 14 преамбули зазначеної Директиви).

Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину.

З огляду на добуті судом першої інстанції докази та вимоги закону, колегія суддів приходить до висновку, що при оформленні документів по наданню кредиту позивачу банк приховав реальну відсоткову ставку, розбіжності між реальною відсотковою ставкою за договором та документальним оформлення кредитних документів складає 2,71%. Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору з метою отримання прихованого прибутку, на думку колегії, є умисними діями відповідача, що призвели до введений позивача в оману щодо істотних умов договору.

Доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суд першої інстанції в частині незастосування до правовідносин строку позовної давності, на думку колегії, не заслуговують на увагу і спростовуються слідуючим.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач послався на те, що про обман, який мав місце в умисних діях банку при укладенні кредитного договору, йому стало відомо із експертно-економічного дослідження від 14 лютого 2014 року № 0752, проведеного Київською незалежною судово-експертою установою за його зверненням(а.с.14-20).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що про наявність підстав для звернення до суду з позовом ОСОБА_2 стало відомо після ознайомлення з відомостями, що містяться у експертно-економічному дослідженні.

Норми процесуального права передбачають, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» відхилити.

Заочне рішення Костопільського районного суду від 13 листопада 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий суддя підпис Ковальчук Н.М.

Судді : підпис Рожин Ю.М.

підпис Хилевич С.В.

Згідно:суддя-доповідач Ковальчук Н.М.