ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 квітня 2015 року Чернігів Справа № 825/850/15-а

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді - Д'якова В.І.,

при секретарі - Воєдило Л.П.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - Пігенка І.В.,

представника відповідача - Мельника С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області, начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області Клименка Андрія Олександровича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області, начальника Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області Клименка Андрія Олександровича, в якому просить суд:

1) визнати противоправними:

- безпідставну відмову 05 березня 2015 року Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області у задоволенні запиту позивача на інформацію від 02 березня 2015 року про надання публічної інформації, яка стосується розгляду звернень побутових споживачів (населення) на порушення енергопостачальником ПАТ «Чернігівобленерго» законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

- не зазначення у відповіді Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області від 05 березня 2015 року про відмову у задоволенні запиту позивача на інформацію порядку оскарження відмови;

- підписання 05 березня 2015р року начальником Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області Клименком А.О. відповіді від імені Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області про безпідставну і незаконну відмову в задоволенні запиту позивача на інформацію від 02 березня 2015 року, без зазначення порядку її оскарження;

2) зобов'язати Державну інспекцію з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області задовольнити запит позивача на інформацію від 02 березня 2015 року про надання публічної інформації, яка стосується розгляду звернень побутових споживачів (населення) на порушення енергопостачальником ПАТ «Чернігівобленерго» законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 березня 2015 року він звернувся до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області з запитом на публічну інформацію. 05 березня 2015 року відповідач надав позивачу відповідь на його запит в якому неправомірно в повному обсязі відмовив йому в задоволенні його запиту. ОСОБА_1 вважає, що відповідач порушує вимоги Конституції України, Закону України «Про доступ до публічної інформації», обмежуючи позивача у доступі до публічної інформації, розпорядником якої він є.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача - Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що позивачу не було відмовлено в наданні публічної інформації та надано відповідь за умови дотримання вимог, що передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації», Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Господарським кодексом України та Законом України «Про захист персональних даних». Також представник зазначив, що Державною інспекцією з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області не було порушено вимог ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та не вказано у відповіді про порядок її оскарження, оскільки позивачу не було відмовлено в задоволенні запиту на інформацію.

Відповідач - начальник Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області Клименко Андрій Олександрович в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав клопотання в якому просив проводити розгляд справи без його участі.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.03.2015 ОСОБА_1 звернувся до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області з запитом на інформацію, в якому просив:

1) надати копії відповідей на звернення побутових споживачів (населення) з приводу порушень енергопостачальником - ПАТ «Чернігівобленерго» законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

2) надати копії актів за результатами проведення планових або позапланових заходів інспекцією Держенергонагляду України в Чернігівській області за зверненнями побутових споживачів (населення) з виявленими порушеннями ПАТ «Чернігівобленерго» законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

3) надати копії даних ПАТ «Чернігівобленерго» обов'язкових для виконання приписів інспекції Держенергонагляду України в Чернігівській області за формою наведеною в додатку 6 Інструкції в організації проведення обстежень електричних, тепловикористовуючих установок, теплових мереж та оформлення їх результатів щодо необхідності усунення порушень нормативно-правових актів та нормативних документів у галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

4) надати повні тексти постанов (розпоряджень) інспекції Держенергонагляду України в Чернігівській області про накладення на ПАТ «Чернігівобленерго» штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1312 від 21 липня 1999 року «Про затвердження Положення про порядок накладення штрафів за порушення законодавства в галузі електроенергетики та сфері теплопостачання» на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

5) надати копії рішень про накладення адміністративних стягнень на винних осіб ПАТ «Чернігівобленерго» в сфері порушення законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час;

6) надати копії переданих інспекцією Держенергонагляду України в Чернігівській області органам досудового слідства матеріалів перевірок на дії осіб ПАТ «Чернігівобленерго», що містять ознаки кримінального правопорушення у вигляді зловживання службовим становищем, перевищення владних повноважень, службової недбалості в сфері порушення законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час (а.с. 16-17).

Листом від 05.03.2015 № 12-131 Державна інспекція з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області повідомила позивача, що за вказаний період було надано 114 відповідей на звернення побутових споживачів щодо роботи ПАТ «Чернігівобленерго», складено по результатам перевірок енергогосподарства ПАТ «Чернігівобленерго» за зверненнями побутових споживачів (населення) 22 акти, видано ПАТ «Чернігівобленерго» 5 приписів про усунення порушень нормативно - правових актів в електроенергетиці; винесено 6 постанов про застосування до ПАТ «Чернігівобленерго» адміністративно-господарських санкцій згідно постанови КМУ №1312 від 21.07.1999; до посадових осіб ПАТ «Чернігівобленерго» адміністративних стягнень не застосовувалось, матеріалів (надання інформації) на дії ПАТ «Чернігівобленерго» та їх посадових осіб ,що містять ознаки кримінального правопорушення у інспекції не було та відповідно до правоохоронних органів не передавалось.

Також відповідач, посилаючись на Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Господарський кодекс України та Закон України «Про захист персональних даних» повідомив позивача, що інша інформація, що отримана Інспекцією відповідно до службових повноважень при здійсненні заходу державного енергетичного нагляду стосовно діяльності ПАТ «Чернігівобленерго» є інформацією з обмеженим доступом і оприлюдненню не підлягає, тому рекомендував звернутися за отриманням відомостей безпосередньо до суб'єкта господарювання - ПАТ «Чернігівобленерго» чи до правоохоронних органів (а.с.18).

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.

Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Визначення порядку здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених законом, та інформації, що становить суспільний інтерес встановлено положеннями Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VI).

Відповідно до статті 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI встановлено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації.

Частиною 1 ст. 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.

Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.

Положеннями статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» встановлено, що під час здійснення державного нагляду (контролю) посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані зберігати комерційну таємницю суб'єкта господарювання. Відповідно до ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що органи державного нагляду та їх посадові особи зобов'язані не втручатися в господарську діяльність та забезпечувати нерозголошення комерційної таємниці суб'єкта господарювання, що стає доступною посадовим особам у ході здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно до статті 36 Господарського кодексу України відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути визнані його комерційною таємницею.

Склад і обсяг відомостей, що становлять комерційну таємницю, спосіб їх захисту визначаються суб'єктом господарювання відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону № 2939-VI конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.

Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення частин першої, другої статті 32 Конституції України в Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, зазначив, що інформація про особисте та сімейне життя особи (персональні дані про неї) - це будь-які відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, а саме: національність, освіта, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, матеріальний стан, адреса, дата і місце народження, місце проживання та перебування тощо, дані про особисті майнові та немайнові відносини цієї особи з іншими особами, зокрема членами сім'ї, а також відомості про події та явища, що відбувалися або відбуваються у побутовому, інтимному, товариському, професійному, діловому та інших сферах життя особи, за винятком даних стосовно виконання повноважень особою, яка займає посаду, пов'язану зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування. Така інформація про фізичну особу та членів її сім'ї є конфіденційною і може бути поширена тільки за їх згодою, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до частин першої, другої статті 32 Основного Закону України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавства України, якими передбачено, що збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абз. 2 ч. 1 ст. 302 Цивільного кодексу України).

Частиною 2 ст. 5 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 14 Закону України «Про захист персональних даних», поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про інформацію» інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Зазначені обмеження також визначені ст. 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Аналізуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, про недопущення обробки даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Оскільки, позивач у своєму запиті на інформацію просив відповідача надати йому копії відповідей на звернення побутових споживачів (населення) з приводу порушень енергопостачальником - ПАТ «Чернігівобленерго» законодавства в галузі електроенергетики на протязі 2012, 2013, 2014 років та на протязі 2015 року по теперішній час, а також копій документів, що були винесені за результатами розгляду вказаних звернень, які містять персональні данні осіб, що зверталися до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області, а тому відповідач правомірно відмовив позивачу у наданні такої інформації.

Разом з тим, позивачем до суду не надано жодних доказів, що запитувана ним інформація, що стосується звернення споживачів (населення) до Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії у Чернігівській області необхідна для економічного добробуту громадян чи інтересів національної безпеки.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 10 Закону № 2939-VI зазначає, що обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зокрема зобов'язані: надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач надав позивачу загальновідому інформацію, а отже виконав обов'язок у відповідності до Закону № 2939-VI.

Однак, відповідно до запиту на інформацію від 02.03.2015 вбачається, що позивач запитує інформацію, яка не має до нього жодного відношення та не стосується його особисто, а тому і не може бути надана на вимогу останнього відповідачем.

Приписами пункту 8 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позивачем є, зокрема, особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду.

З вказаної правової норми вбачається, що особа може звернутися до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій, рішень суб'єкта владних повноважень лише в тому випадку, якщо такі дії, рішення безпосередньо впливають на її права, свободи та інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Тобто, особа наділена правом оскаржити до суду не будь-які дії, рішення суб'єкта владних повноважень, які, на її думку, були вчинені з порушенням вимог закону, а лише ті, що зумовлюють виникнення, зміну або припинення певних правовідносин, учасником яких є особа, яка подала адміністративний позов.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що станом на день розгляду даної справи в суді, позивач не має порушеного права, свободи чи інтересу, яке б підлягало судовому захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, оскільки відповідачем надано відповідь за запит позивача у відповідності до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», що свідчить про правомірність дій останнього, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача обов'язку щодо зазначення про відмову у задоволенні запиту позивача на інформації про порядок оскарження відмови, у відповідності до ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При вирішенні даної справи судом були враховані положення частини 3 статті 2, частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з частин 1, 3 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Чернігівський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суддя підпис В.І. Д'яков

З оригіналом згідно.

Суддя В.І. Д'яков