У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Мороза М.А.,
суддів	Верещак В.М.,  Гошовської Т.В.

 

розглянула в судовому засіданні 25 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора м. Києва, касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судові рішення.

           

Вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2006 року

               

ОСОБА_1,

не судимого,

засуджено за ч. 4 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 6  років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна;

 

ОСОБА_4,

не судимого,

засуджено за ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки.

 

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 липня 2006 року вирок у частині цивільного позову скасовано і справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

 

            ОСОБА_1 та ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що вони 20 червня 2005 року біля будинку АДРЕСА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном, вчинили: ОСОБА_5 - дії, безпосередньо спрямовані на відкрите викрадення майна потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, поєднаного з насильством, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_7, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі; а ОСОБА_1, діючи самостійно, при нападі застосував насильство, небезпечне для життя та здоров'я, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 скальпелем тяжкі тілесні ушкодження.

 

У касаційному поданні заступник прокурора м. Києва, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів і правильності кваліфікації їх дій, посилається на м'якість призначеного засудженим покарання і просить скасувати постановлені щодо засуджених судові рішення та направити справу на новий апеляційний розгляд.

 

У касаційних скаргах:

 - захисник ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 стверджує, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано неправильно, оскільки той  вчинив не розбій, а заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження; в основу вироку безпідставно покладено показання ОСОБА_4 під час досудового слідства, тому що до нього застосовувалися недозволені методи ведення слідства. Просить змінити судові рішення щодо ОСОБА_1, перекваліфікувати його дії на ч. 1 ст. 121 КК України і на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування покарання з випробуванням.

-  засуджений ОСОБА_1,  посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, викладає аналогічні скарзі захисника ОСОБА_2 доводи та прохання.

- захисник ОСОБА_3 в інтересах потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 зазначає, що суд безпідставно застосував до ОСОБА_1 ст. 69 КК України, а ОСОБА_4 звільнив від відбування покарання з випробуванням. Вважає, що цивільний позов потерпілих має бути задоволений повністю під час розгляду кримінальної справи. Просить скасувати постановлені щодо засуджених судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

 

 Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони задоволенню не підлягають.

 

Суд апеляційної інстанції ретельно перевіряв доводи апеляцій прокурора, засудженого ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7, захисника ОСОБА_3, які аналогічні доводам їх касаційних скарг, і обґрунтовано визнав їх безпідставними.

 

З вироку вбачається, що висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у вчиненні зазначених злочинів ґрунтується на сукупності зібраних у справі доказів і є правильним.

 

 

Доводи у скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2  про те, що дії ОСОБА_1 кваліфіковано неправильно, необґрунтовані і спростовуються розглянутими у судовому засіданні доказами.

 

Так, на досудовому слідстві засуджений ОСОБА_4 давав послідовні показання про обставини вчинення ним злочину, зазначаючи при цьому, що вони з ОСОБА_1 напали на потерпілих з метою пограбування, про що перед цим домовились.

 

Ці їх показання узгоджуються з показаннями потерпілих ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про те, що засуджені напали на них і хоча ніяких вимог щодо речей не висловлювали, у них сталось враження, що їх намагалися пограбувати, оскільки іншого приводу для бійки не було.

 

Твердження у касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 про застосування до ОСОБА_4 незаконних методів ведення слідства, які могли б вплинути на правдивість його показань під час досудового  слідства, перевірялись судом і не знайшли свого підтвердження.

 

Зазначені докази узгоджуються між собою та іншими доказами у справі. Зокрема, вони підтверджуються показаннями свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, даними протоколів очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, огляду місця події, огляду та вилучення речей, висновками судово-медичних експертиз та іншими матеріалами справи.

 

Тому правильність застосування судом кримінального закону - кваліфікація дій засуджених  ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України, а ОСОБА_4 за 15, ч. 2 ст. 186 КК України сумнівів не викликає.

 

Посилання у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, були предметом розгляду судів першої і апеляційної інстанції, та їм дана належна оцінка. Відповідно до вимог ст. 398 КПК України вони перегляду в касаційному порядку не підлягають. Отже, при розгляді доводів касаційних скарг колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судом.

 

Вивченням матеріалів справи не виявлено порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування постановлених у справі судових рішень.

 

Доводи прокурора та захисника ОСОБА_3 про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 судових рішень з підстав, що засудженим призначено занадто м'яке покарання, є безпідставними.

 

 

Як убачається із постановлених судових рішень, при призначенні засудженим покарання суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, врахував характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених ними злочинів, дані про їх особу, обставини справи, які впливають на ступінь їх відповідальності, і обрав ОСОБА_1 та ОСОБА_4 покарання, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засуджених та попередження нових злочинів.

При цьому суд, виходячи з конкретних обставин справи, як видно із вироку, дійшов до обґрунтованого висновку про можливість призначення ОСОБА_1 покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 187 КК України, та про можливість звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням.             

 

Твердження у скарзі захисника ОСОБА_3 про те, що під час розгляду справи в апеляційній інстанції апеляційний суд безпідставно відмовився розглядати питання про цивільний позов, є необґрунтованим. Оскільки суд першої інстанції неповно дослідів питання про відшкодування заподіяної матеріальної та моральної шкоди, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність вирішення цивільного позову під час нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства, що умотивовано в ухвалі апеляційного суду.

 

Отже, передбачені ст. 398 ч. 1 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до касаційного розгляду відсутні.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

 

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора м. Києва, касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і захисників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовити.

 

 

С у д д і :

 

 

Верещак В.М.                           Гошовська Т.В.               Мороз М.А.