Справа № 362/1345/15-к

Провадження № 1-кп/362/127/15

ВИРОК

Іменем України

06.04.2015 року м. Васильків

Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - А.А. Бабіша

при секретарі - Т.М.Кострубіцькій

за участі прокурора - Т.Ю. Заставного

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника обвинуваченого - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесеного в Єдиний реєстр досудових розслідувань №12015110140000236 від 03.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Макіївка, Донецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, не працюючого, освіта неповна середня, одруженого, раніше судимого: 12.07.2007 року Радянським районним судом м. Макіївка, Донецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі терміном на 8 років 6 місяців, 21.08.2013 року умовно-достроково звільнений з місця позбавлення волі, не відбутий термін покарання 2 роки 20 днів,

- у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

01.02.2015 року близько 22 години, ОСОБА_1, перебуваючи поблизу будинку №10, що по вул. Грушевського в м. Василькові, Київської області, будучи раніше судимим за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.. 187 КК України, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, за допомогою викрутки пошкодив замок та відчинив водійські дверцята автомобіля НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 та сів за кермо вказаного автомобіля. У подальшому діючи умисно, пошкодив замок запалення автомобіля та привів у дію двигун автомобіля, після чого на вказаному транспортному засобі зник з місця вчинення кримінального правопорушення.

02.02.2015 року ОСОБА_1 посадив за кермо автомобіля ВАЗ 2101 свого знайомого ОСОБА_4, який не знав про викрадення вказаного автомобіля, і рухаючись в м. Фастові, Київської області, їх було помічено та в подальшому затримано працівниками ДАІ.

01.02.2015 року, близько 24 години, ОСОБА_1, маючи намір на таємне викрадення майна та реалізуючи свій злочинний намір, на автомобілі ВАЗ 2101 приїхав до виробничого приміщення за адресою: АДРЕСА_3, власником якого являється ОСОБА_5, та перелізши через ворота проник на територію виробничого приміщення, де в подальшому за допомогою викрутки пошкодив двері підсобного приміщення, звідки викрав інструменти, а саме: фарборозпилювач електричний марки «Expert PS024» вартістю 634 грн., шліфувальна машина електрична марки «Енергомаш ШПМ-80160» вартістю 705 грн., шліфувальна машина електрична марки «АРСЕНАЛ ЛИМ-1200» вартістю 514 грн., набір насадок на електродриль для обробки деревини в кількості 12 штук вартістю 475 грн., компресор електричний марки «Werk BM-24» вартістю 1812 грн., шліфувальна машина електрична марки «Енергомаш ШПМ-80300» вартістю 867 грн., ударна електродриль марки «FORTE ID 1050VR» вартістю 582 грн., електричний шліфувальний прилад (рейсмус) вартістю 713 грн., електролобзик марки «JET JWBS-9» вартістю 1065 грн., електричний свердлильний верстат марки «Expert ZJ-4113» вартістю 505 грн.

З місця вчинення крадіжки ОСОБА_1 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим потерпілій ОСОБА_5 було завдано матеріальної шкоди на суму 7872 грн.

Головуючим у кримінальному провадженні з'ясована думка учасників судового провадження про те, які докази треба дослідити та про порядок їх дослідження.

Прокурор не заперечував проти подальшого розгляду кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись вивченням доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_1

Судом з'ясована думка всіх учасників судового провадження стосовно подальшого розгляду кримінального провадження відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України. При цьому судом з'ясовано, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники кримінального провадження зміст обставин, які ніким не оспорюються, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд дійшов висновку щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та можливості обмежившись допитом обвинуваченого ОСОБА_1 та вивченням письмових доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_1, що містяться в матеріалах кримінального провадження №12015110140000236 від 03.02.2015 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України визнав повністю, а заявленого цивільного позову потерпілою ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 гривень не визнав та показав, що 01.02.2015 року у вечірній час він гуляв по м. Василькову Київської області і на одній із вулиць назву якої не знає він у дворі помітив автомобіль ВАЗ 2101 і вирішив його угнати. Він підійшов до вказаного автомобіля, викруткою, яка була при ньому зламав замок на дверях, проник в салон автомобіля, де пошкодивши замок запалювання, запустив двигун і поїхав кататися на ньому по м. Василькову. Після чого, він вирішив заїхати на АДРЕСА_3 в цех, де він працював. Проникши в середину зазначеного цеху, він викрав інструмент, який зазначений в обвинувальному акті стосовно нього, вказаний інструмент він завіз до себе за місцем проживання в с. З.Бір Васильківського району Київської області де заховав на подвір'ї. Зранку наступного дня на цьому ж автомобілі він поїхав на роботу в зазначений цех і недалеко від свого місця праці покинув вказаний автомобіль, а сам пішов на роботу. Ввечері того ж дня він вийшов з роботи разом з ОСОБА_4. Після чого, він сам пішов на це місце де залишив угнаний ним автомобіль і приїхав на ньому на дорогу, де його чекав ОСОБА_4 Він попросив ОСОБА_4, щоб він сів за кермо вказаного автомобіля, бо він сам вже перебував в нетверезому стані, при цьому сказавши ОСОБА_4, що взяв автомобіль у свого знайомого і він з ним поїхав в м. Біла Церква Київської області. По дорозі, перебуваючи на передньому пасажирському сидінні зазначеного автомобіля, він заснув і проснувся, коли їх зупинили працівники ДАІ в м. Фастові, Київської області. Після чого, він тільки розповів в подальшому ОСОБА_4, що зазначений автомобіль ним був угнаний. В той день він працював в зазначеному цеху, а тому бачив де всі інструменти, які він викрав знаходилися. Потерпілому ОСОБА_3 він відшкодував завдану шкоду і він претензій до нього немає. Потерпілій ОСОБА_5 він повернув всі викрадені ним інструменти. Працюючи в цьому цеху йому тільки один раз заплатили аванс, а коли помер господар зазначеного цеху ОСОБА_6, то його дружина ОСОБА_5 йому сказала, що взагалі йому нічого не заплатять і тому він вирішив вчинити вказану крадіжку. Заявленого потерпілою ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди не визнає взагалі, бо про крадіжку інструментів з цеху ОСОБА_5 взагалі нічого не знала, а про це їй повідомили працівники міліції, коли він повернув викрадені ним інструменти. У вчиненому щиро розкаявся та просив суд строго його не карати.

Потерпілий ОСОБА_3 подав до суду письмову заяву, в якій просив суд розглядати дане кримінальне провадження за його відсутністю. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 немає, але просив покарати його суворо.

Потерпіла ОСОБА_5 подала до суду заяву про розгляд даного кримінального провадження у її відсутності, заявлений цивільний позов підтримала повністю, стосовно міри покарання обвинуваченому ОСОБА_1 поклалась на розсуд суду.

Прокурором в судовому засіданні були надані матеріали кримінального провадження, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_1, а саме:

· фотокопія паспорта ОСОБА_1;

· довідка про судимість ОСОБА_1, з якої вбачається, що він був засуджений 12.07.2007 року Радянським районним судом м. Макіївка Донецької області за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців, 21.08.2013 року умовно-достроково звільнений з місця позбавлення волі, невідбутий термін покарання 2 роки 20 днів;

· запит до Радянського районного суду м. Макіївка Донецької області про надання копії вироку стосовно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який був засуджений зазначеним судом за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі строком на 8 років 6 місяців, але з виступу прокурора вбачається, що відповідь на даний запит під час досудового слідства не надійшла;

· характеристика з місця проживання на ОСОБА_1, з якої вбачається, що ОСОБА_1 тимчасово проживає з 30.11.2014 року по даний час в АДРЕСА_2 і являється вимушеним переселенцем з Донецької області, проживає разом з дружиною ОСОБА_7 та її сином ОСОБА_8, 2005 року народження, скарг від мешканців села до сільради не надходило;

· довідки лікарів нарколога та психіатра за вказаним місцем проживання про те, що ОСОБА_1 на обліку у них не перебуває;

· виписка з медичної амбулаторної картки ОСОБА_7 про те, що вона перебуває в стані вагітності строком 21 неділя;

· довідка про вартість витрат за проведення судово-дактилоскопічної експертизи №18 від 20.02.2015 року в розмірі 491,04 грн.

· 

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_1 в незаконному заволодінні транспортним засобом, вчиненому повторно, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 289 КК України та в таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному з проникненням до приміщення, а його дії правильно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України.

Визнаючи винним обвинуваченого ОСОБА_1 і обираючи йому міру покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним кримінальних правопорушень, що відносяться, відповідно до ст. 12 КК України, до тяжких злочинів, також повною мірою вивчена особа обвинуваченого: відповідно до вимоги ГІБ МВС України ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Судом, відповідно до ст. 66 КК України, беруться до уваги обставини, пом'якшуючі відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1: щире каяття, відшкодування заподіяної шкоди.

Обставини, що обтяжують відповідальність обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.

Підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 положень ст. 69 КК України судом не вбачається.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Вироком Радянського районного суду м. Макіївка Донецької області від 12.07.2007 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 71 КК України до позбавлення волі терміном на 8 років 6 місяців.

Відповідно до ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 21.08.2013 року ОСОБА_1 умовно-достроково звільнений з місця позбавлення волі, невідбутий термін покарання 2 роки 20 днів.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожен злочин окремо визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.2 п. 26 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про практику застосування судами кримінальних покарань" №7 від 24.10.2003 року, невідбутою частиною покарання за попереднім вироком треба вважати і частину покарання, від відбування якого особу звільнено умовно-достроково (ст.ст. 81,107 КК України).

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи посередню характеристику на ОСОБА_1 за місцем його проживання, те, що він раніше судимий, вчинив нові кримінальні правопорушення під час невідбутого терміну покарання, оскільки він умовно-достроково звільнений з місця позбавлення волі 21.08.2013 року на строк 2 роки 20 днів, щире каяття, повернення викраденого, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на певний строк.

Враховуючи вищезазначене, суд при призначенні остаточного покарання ОСОБА_1 застосовує вимоги ч. 1 ст. 71 КК України щодо часткового приєднання невідбутої частини покарання за вироком Радянського районного суду м. Макіївка Донецької області від 12.07.2007 року, і ухвали Кіровського районного суду м. Донецька від 21.08.2013 року, відповідно до якої ОСОБА_1 умовно-достроково звільнений з місця позбавлення волі, невідбутий термін покарання 2 роки 20 днів, до покарання, призначеного за даним вироком, і призначає йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк з поміщенням до кримінально-виконавчої установи, оскільки ОСОБА_1, будучи раніше судимим, на шлях виправлення не став, а вчинив нові умисні кримінальні правопорушення під час умовно-дострокового звільнення, а тому його виправлення та перевиховання можливе лише в умовах ізоляції від суспільства.

Судові витрати за проведення в НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судово-дактилоскопічної експертизи в розмірі 491,04 грн. необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь держави.

Потерпілою ОСОБА_5 заявлений цивільний позов про відшкодування моральної шкоди, який вона обґрунтувала наступним, що ОСОБА_1 завдав їй душевні страждання пережиті у зв'язку із фактом крадіжки, оскільки зухвало та цинічно вчинив крадіжку інструментів з виробничого приміщення в день поховання її чоловіка, який надав ОСОБА_1 житло та роботу, чим сплюндрував не лише його пам'ять, а і загальнолюдські цінності та норми моралі по відношенню до неї та її малолітньої дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо вона не доведе, що шкода завдана не з її вини.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає в душевних стражданнях, яких зазнала фізична особа у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим ОСОБА_1, відшкодування ним заподіяних збитків потерпілій ОСОБА_5, душевні страждання, які вона отримала внаслідок ще того, що крадіжка відбулася в день поховання її чоловіка, який працевлаштував обвинуваченого ОСОБА_1 у свій власний цех, суд вважає, що з урахуванням ст.ст. 23, 1167 ЦК України завдана потерпілій моральна шкода підлягає до часткового задоволення і суд її оцінює у розмірі 3000,00 гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком суду законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 185 КК України і призначити йому покарання:

· за ч. 2 ст. 289 КК України у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі;

· за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначити шляхом поглинення менш суворим покарання більш суворим у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 71 КК України остаточне покарання ОСОБА_1 призначити, шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за попереднім вироком у виді 6 (шести) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з поміщенням його до кримінально-виконавчої установи.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 відраховувати з часу його затримання, а саме: з 03.02.2015 року.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою залишити до набрання вироком суду законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати за проведення в НДЕКЦ при ГУ МВС України в Київській області судово-дактилоскопічної експертизи в розмірі 491,04 грн.(чотириста дев'яносто один гривень 04 копійок) на користь держави Україна.

Заявлений потерпілою ОСОБА_5 цивільний позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати пов'язані зі сплатою судового збору в розмірі 243,60 гривень.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Київської області протягом 30 днів через Васильківський міськрайонний суд Київської області.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику, потерпілим та прокурору.

Учасники судового розгляду мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя А.А. Бабіш