ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015 року Справа № 904/8409/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів: Джихур О.В., Лисенко О.М.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

Представники сторін:

позивача - Букоємський Р.В., дов. № 14-138 від 13.05.2014р.;

відповідача - Малюк Є.М., дов. № 33/016-юр від 19.01.2015р.;

відповідача - Вошколуп В.Г., дов. № 53/016-юр від 19.01.2015р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот», м.Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року по справі № 904/8409/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот», м.Дніпродзержинськ

про стягнення 4 354 570,95 грн.

В судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/8409/14 (суддя Рудь І.А.) за позовом Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот», м.Дніпродзержинськ про стягнення 4 354 570,95 грн. позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 3 080 622,23 грн. - основного боргу, 570 514,42 грн. - пені, 410 909,97 грн. - інфляційних втрат, 192 797,93 грн. - 3% річних, 71 406,36 грн. судового збору; в решті позову - відмовлено (а.с.113-117).

Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті вартості поставленого газу, в частині відмови в позові - неправильно виконаним позивачем розрахунком пені; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.193, 173-175, 199, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.509, 526, 530, 548, 549, 610, 625 ЦК України.

Не погодившись з вищезазначеним рішенням місцевого господарського суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач - ПАТ «Дніпроазот», посилається на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, зокрема:

- господарським судом не були прийняті до уваги доводи скаржника про те, що прострочення в оплаті сталося внаслідок вини позивача, оскільки останнім були порушені строки підписання актів приймання-передачі газу, встановлені п.3.4 договору; крім цього, цим доводам господарським судом не було надано жодної юридичної оцінки;

- господарським судом не дотримано вимог п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», оскільки на невірний розрахунок позивачем пені суд зробив наголос, але при подібному принципі нарахування 3% річних не зробив перерахунку;

- крім того, господарським судом не застосовано до спірних відносин ст.612 Ц України, оскільки прострочення в оплаті сталося з вини позивача;

- також скаржник зазначає, що умовами договору не обумовлені випадки, як здійснювати оплату в разі прострочення в підписанні актів приймання-передачі газу.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти її задоволення заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам закону, матеріалам, обставинам справи, зазначає, що підписуючи договір, відповідач розумів юридичну відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; договором, зокрема п.п.2.1, 4.1, визначені обсяги запланованого постачання газу та фіксування фактичної кількості газу за показниками комерційних вузлів обліку газу «покупця», тому відповідач мав всі фактичні дані щодо обсягів газу для проведення відповідних розрахунків; п.6.1 визначений строк оплати за поставлений газ (остаточний розрахунок) - до 14 числа наступного за місяцем поставки газу, тобто, на думку позивача, умовами договору не пов`язується дата підписання акту приймання-передачі природного газу з датою розрахунку по кожному з періодів постачання.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду Дніпропетровської області, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід змінити на підставі п.1 ч.1 ст.104 ГПК України, з урахуванням повноважень суду апеляційної інстанції, передбачених ст.103 ГПК України, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.2012р. між ПАТ «Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» м.Київ («продавець» за договором, позивач по справі) та Публічним акціонерним товариство «Дніпроазот» м.Дніпродзержинськ ("покупець" за договором, відповідач по справі, скаржник) був укладений договір купівлі-продажу природного газу № 13/2376-ТЕ-5, відповідно до предмету якого "продавець" зобов'язався передати у власність «покупця» у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а "покупець" зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору; газ, що продається за цим договором, використовується «покупцем» виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками ї їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності) (п.п.1.1-1.2 р.1 договору (а.с.15-20)).

Пунктом 2.1 розділу 2 договору сторони погодили, що «продавець» передає «покупцеві» з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 8 690,000 тисяч куб. м., у тому числі по місяцях кварталів: січень - 1870, лютий - 1700, березень - 1440, квітень - 260, жовтень - 470, листопад - 1240, грудень - 1710 тис. куб. м.

Підпунктом 2.1.1 п.2.1 р.2 договору сторони узгодили, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватись сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.4 розділу 3 договору сторони узгодили, що «продавець» передає «покупцю» газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі «покупця»; право власності на газ переходить від «продавця» до «покупця» в пунктах приймання-передачі; після переходу права власності на газ «покупець» несе всі ризики і приймає всю відповідальність, пов`язану з правом власності на газ. Приймання-передача газу, переданого «продавцем» «покупцеві» у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу «покупцем» у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу «покупця». Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, «покупець» зобов`язується надати «продавцеві» підписані та скріплені печатками «покупця» та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість; «продавець» не пізніше 8-го числа зобов`язується повернути «покупцеві» та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акту; акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Пунктами 5.2, 5.5 розділу 5 договору сторони визначили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу становить 1091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість; до сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1091,00 грн., крім того ПДВ 20% - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.; загальна вартість цього договору на дату його укладення становить 9 480 790,00 грн. (разом з ПДВ 11 376 948,00 грн.).

Пунктами 6.1, 6.2, 6.3 розділу 6 договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється «покупцем» виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу; остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу; при невиконанні «покупцем» вимог, передбачених у п.6.1 цього договору, «продавець» має право обмежити передачу газу «покупцеві» або припинити передачу газу до повного погашення заборгованості за переданий газ по цьому договору; в платіжних дорученнях «покупець» повинен обов`язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата; за наявності заборгованості у «покупця» передбачено право «продавця» зараховувати кошти, що надійшли, в рахунок погашення заборгованості за минулі періоди в порядку календарної черговості.

Пунктом 6.4 р. 6 договору сторонами визначено право «продавця» в разі наявності заборгованості «покупця» за минулі періоди зараховувати кошти, у визначеному договором порядку, незалежно від призначення платежу, визначеного «покупцем».

Пунктами 7.1, 7.2 розділу 7 договору сторонами передбачена відповідальність за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором; також сторонами передбачене право «продавця» у разі невиконання «покупцем» п.6.1 договору не здійснювати останньому поставку газу або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості; крім того, сторонами обумовлена відповідальність «покупця» за невиконання п.6.1 договору - несвоєчасну оплату поставленого природного газу - у виглядів сплати у безспірному порядку пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Пунктом 11.1 сторони узгодили, що договір діє з моменту підписання і до 31.12.2013р. - в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Докази визнання недійсним, розірвання, внесення будь-яких змін в встановленому законом порядку до договору № 13/2376-ТЕ-5 від 28.12.2012р. відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником в ході розгляду справи в судах обох інстанцій відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України.

На виконання умов договору № 13/2376-ТЕ-5 позивачем була здійснена поставка природного газу:

- у січні 2013 року в кількості 1569,859 тис. куб.м. на загальну суму 2 055 259,40 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року (а.с.23);

- у лютому 2013 року в кількості 1303,793 тис. куб.м. на загальну суму 1 706 925,79 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року (а.с.24);

- у березні 2013 року в кількості 1358,230 тис. куб.м. на загальну суму 1 778 194,72 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року (а.с.25);

- у квітні 2013 року в кількості 223,877 тис. куб.м. на загальну суму 293 099,77 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року (а.с.26);

- у жовтні 2013 року в кількості 708,713 тис. куб.м. на загальну суму 927 847,05 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 31.10.2013 року (а.с.27);

- у листопаді 2013 року в кількості 908,881 тис. куб.м. на загальну суму 1 189 907,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 30.11.2013 року (а.с.28);

- у грудні 2013 року в кількості 1444,176 тис. куб.м. на загальну суму 1 890 715,23 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу від 24.01.2014 року (а.с.29);

всього було поставлено 7 517,529 тис. куб.м. природного газу на загальну суму 9 841 948,96 грн.

Отже, фактично позивачем відповідачу щомісячно було поставлено менші обсяги газу, ніж передбачено умовами договору (п.2.1 р.2). Крім того, акти приймання-передачі газу підписані позивачем в порушення строків, передбачених п.3.4 договору, зокрема, акти за січень-квітень 2013 року було підписано лише 31.10.2013р., що підтверджується датами, зазначеними в актах (а.с.23-26), акт за грудень 2013 року підписано лише 24.01.2014р. (а.с.29).

Відповідач за поставлений природний газ розраховувався частково, а саме:

- 29.11.2013р. платіжними дорученнями №№ D1129UENES, D1129UENEV, D1129UENEX, D1129UENEY був оплачений природний газ поставлений у січні-квітні 2013 року (а.с.88-89);

- 27.12.2013р. платіжним дорученням № D1227UF100 був оплачений природний газ поставлений у жовтні 2013 року (а.с.90).

Отже, неоплаченим лишився природний газ, поставлений у листопаді-грудні 2013 року, на загальну суму 3 080 622,23 грн., що визнається відповідачем, не спростовано жодним доказом в розумінні ст.ст.32, 36 ГПК України при розгляді справи в судах обох інстанцій. Докази перерахування позивачу відповідачем 3 080 622,23 грн. відсутні.

Згідно з частиною 1 ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, що передбачені цим Кодексом.

Статтями 6, 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, а саме, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 4 ст.612 ЦК України встановлено, що прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 ЦК України встановлено обов'язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 ЦК України регламентовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст.546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 т.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, аналізуючи умови договору слід зазначити, що сторони у договорі визначили акт приймання-передачі газу суттєвим елементом встановлених між ними правовідносин, а тому договір, укладений між сторонами, при вирішенні спору підлягав застосуванню в повному обсязі згідно зі ст.ст.6, 11, 627 ЦК України, так як в силу приписів ч.1 ст.14 ЦК України, оскільки цивільні обов`язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України позивачем не доведено факт своєчасного підписання та направлення відповідачу актів приймання-передачі газу згідно з п.3.4 договору, такі докази відсутні, не надавались судам обох інстанцій при розгляді справи, натомість, матеріалами справи підтверджено факт прострочення підписання вищевказаних актів позивачем, що підтверджено доказами по справі (а.с.23-26, 29).

Пунктом 3.4 договору не встановлений граничний термін виконання зобов'язання після отримання відповідачем від позивача належним чином оформлених актів приймання-передачі природного газу.

Умовами договору не встановлені строки оплати, якщо акт приймання-передачі газу буде оформлено пізніше, ніж 14 днів після місяця постачання. При цьому будь-які докази, підтверджуючи, що позивач звертався з вимогами про оплату в порядку ч.2 ст.530 ЦК України у випадку прострочення підписання актів відсутні.

Враховуючи, що згідно з договором (п.3.4 договору) акт є підставою для остаточних розрахунків між сторонами, останні підписані сторонами, суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача заборгованість за поставлений газ в сумі 3 080 622,23 грн.

Оскільки з матеріалів справи неможливо встановити початок перебігу строку платежу, прострочення підписання актів мало місце та доказами по справі не доведений факт їх своєчасного повернення відповідачу (п.3.4 договору) колегія суддів вважає, що неможливо погодитись з нарахуванням та стягненням господарським судом пені, 3 % річних та боргу з урахуванням інфляційних втрат, а тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Щодо доводів позивача, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, про непов`язаність дати підписання акту приймання-передачі природного газу з датою оплати по кожному з періодів постачання, то це суперечить умовам укладеного договору, а саме п.3.4 договору та ст.6, ч.1 ст.14, ст.ст.627, 629 ЦК України.

Одночасно, колегія суддів зазначає, що аналогічну правову позицію було підтримано Вищим господарським судом України в постанові від 25.03.2015р. по справі № 904/8410/14.

За цих обставин колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014р. - змінити.

Керуючись ст.43, ч. 3-5 ст.49, ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2014 року у справі № 904/8409/14 - змінити.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області на користь Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ 3 080 622 грн. 23 коп. основного боргу, 51 667 грн. 56 коп. судового збору.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» м.Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Дніпроазот» м.Дніпродзержинськ Дніпропетровської області 10 706 грн. 22 коп. витрат по сплаті судового збору, сплачених за подачу апеляційної скарги.

Видачу наказів у відповідності до ст.ст.116-117 ГПК України доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 06.04.2015р.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В.Джихур

Суддя О.М.Лисенко