У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 18 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2005 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст.286 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців, з покладенням обов'язків відповідно до ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1. на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 5 000 грн.; у дохід держави на рахунок УДК Харківської області, за перебування потерпілого на лікуванні 1 568 грн. 28 коп.; на користь НВЕКЦ при УМВД України у Харківській області судові витрати за проведення автотехнічної експертизи в сумі 882 грн.

ОСОБА_1. визнано винним і засуджено за те, що він 17 березня 2004 року близько 9 год. 30 хв., керуючи технічно справним автомобілем “ЗАЗ - 1103”, котрий належить приватному підприємцю ОСОБА_3., рухаючись по вул. Г. Широнінців з боку вул. Г. Праці в напрямку вул. Блюхера у м. Харкові,

виконуючи маневр повороту чи розвороту з правого крайнього ряду, не впевнившись у безпечності його виконання, порушив вимоги п.п. 1.5, 10.1, 10.3, 10.4 Правил дорожнього руху України, чим створив аварійну ситуацію та допустив зіткнення з автомобілем “ВАЗ-2101” під керуванням водія ОСОБА_2, внаслідок чого потерпілий ОСОБА_2. отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 27 жовтня 2005 року вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить судові рішення, постановлені щодо нього скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначає, що у його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху України. Посилається на істотні порушення кримінально-процесуального закону, а саме, порушення судом його права щодо вибору захисника, на однобічність та неповноту судового слідства, яке виразилось у відмові щодо проведення додатковової автотехнічної експертизи. Зазначає, що позов прокурора, щодо відшкодування витрат за перебування потерпілого у лікарні задоволено необґрунтовано, оскільки у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження суми відшкодування. Крім цього, ОСОБА_1 зазначає, що суд, визнавши його винним у скоєнні злочину, не надав оцінки порушенням Правил дорожнього руху України з боку потерпілого ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.

Висновок суду щодо доведеності винності ОСОБА_1 у вчиненні злочину за обставин, встановлених судом, є правильним, оскільки відповідає фактичним обставинам по справі, обґрунтований сукупністю розглянутих в судовому засіданні доказів, які досліджені, належно оцінені судом та детально викладені у вироку.

Посилання засудженого ОСОБА_1. на те, що у його діях відсутні порушення Правил дорожнього руху України, оскільки виконуючи маневр повороту, він заздалегідь зайняв крайнє ліве положення та зупинився, спростовуються наведеними у вироку доказами, зокрема, показаннями потерпілого ОСОБА_2 який пояснив, що на ліву полосу, по якій він рухався, виїхав автомобіль ОСОБА_1, а він, з метою запобігання зіткнення, виїхав на зустрічну полосу руху де і відбулось зіткнення, свідка ОСОБА_4., яка дала аналогічні пояснення, оскільки у момент зіткнення перебувала у автомобілі потерпілого, свідка ОСОБА_5., який під час проведення очної ставки між ним та засудженим ОСОБА_1., а також при відтворенні обстановки та обставин події підтвердив, що ОСОБА_1 почав маневр повороту із правої полоси, чим створив аварійну ситуацію для автомобіля потерпілого.

Крім цього, з висновків, що містяться у протоколі протоколу огляду місця ДТП, довідці та схемі до нього, вбачається, що зіткнення відбулося на полосі зустрічного руху, з наступним виїздом автомобіля потерпілого за межі проїзної частини, де відбулось зіткнення з деревом, що підтверджується даними висновку автотехнічної експертизи, згідно з яким, ОСОБА_1 грубо порушив п.п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України і його дії знаходяться у причинному зв'язку з ДТП внаслідок чого, згідно даних висновку судово-медичної експертизи потерпілий ОСОБА_2. отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості (а.с. 5, 39, 69).

Щодо доводів засудженого ОСОБА_1. про порушення його права на захист та незаконність постанови від 4 квітня 2005 року, якою відмовлено у допуску в якості захисника - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_6, то вони були предметом ретельної перевірки суду першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними (а.с. ).

Посилання засудженого ОСОБА_1. на те, що суд незаконно задовольнив позов прокурора щодо відшкодування витрат за перебування потерпілого у лікарні, оскільки сума позову не підтверджена і відсутні будь-які розрахунки, є безпідставними, оскільки, як вбачається із матеріалів справи і це визнав суд, діями ОСОБА_1. потерпілому ОСОБА_2 були спричинені моральні та матеріальні збиткі, про що останній зазначав у своїй заяві, а суд під час вирішення даного питання, обґрунтовано, урахувавши наявні у справі докази, призначив до відшкодування відповідні суми (а.с. ).

Не знайшли свого підтвердження й доводи ОСОБА_1. про те, що суд, визнавши його винним у скоєнні злочину, не надав оцінки порушенням Правил дорожнього руху України з боку потерпілого ОСОБА_2, оскільки вони були предметом ретельної перевірки суду першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними.

Виходячи з сукупності доказів, які були досліджені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 286 КК України.

Будь-яких даних щодо процесуальних порушень при проведенні досудового чи судового слідства, які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з урахуванням усіх обставин, що впливають на його призначення.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

судді:

Кравченко К.Т.          Гошовська Т.В.          Канигіна Г.В.