ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2015 року Справа № 923/382/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі),

Коваленка В.М.,

Короткевича О.Є.,

розглянувши касаційну скаргу державного підприємства "Генічеський винзавод", м. Генічеськ Херсонської області

на ухвалувід 17.10.2014 господарського суду Херсонської області

та постанову від 13.01.2015 Одеського апеляційного господарського суду

у справі№923/382/14 господарського суду Херсонської області

за заявоютовариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд-Груп", м. Київ

про банкрутстводержавного підприємства "Генічеський винзавод", м. Генічеськ Херсонської області

арбітражний керуючий Шахов В.А., (розпорядник майна) м. Херсон

в судовому засіданні взяли участь представники:

Мінагрополітики України ТОВ "Газбуд-Груп"Білопольська Н.А., довір.; Омельчук С.Л., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 27.03.2014 прийнята до розгляду заява товариства з обмеженою відповідальністю "Газбуд-Груп" про порушення провадження у справі про банкрутство державного підприємства "Генічеський винзавод" (далі - боржник).

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 29.04.2014 відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Генічеський винзавод". Суд першої інстанції виходив з того, що факт перебування боржника у процедурі ліквідації за рішенням власника перешкоджає порушенню провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора на загальних підставах.

Вказана ухвала була скасована постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 з направленням справи на розгляд суду першої інстанції. Мотивуючи своє рішення апеляційний суд вказав на те, що перебування боржника у процедурі добровільної ліквідації не позбавляє кредитора права на ініціювання справи про банкрутство такого боржника у загальному порядку, оскільки Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство) не містить такої підстави для відмови в порушенні справи про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Херсонської області від 17.10.2014 (суддя Пінтеліна Т.Г.) у справі №923/382/14 за результатами підготовчого засідання порушено справу про банкрутство боржника на загальних підставах, передбачених Законом про банкрутство. Суд першої інстанції виходив із наявності усіх визначених чинним законодавством підстав для порушення провадження у справі про банкрутство.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 (судді Лашин В.В. - головуючий, Воронюк О.Л., Мирошниченко М.А.) ухвалу від 17.10.2014 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі про банкрутство.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами норм матеріального права, а саме ст. 95 Закону про банкрутство, ст.112 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Скаржник вказує на те, що на момент порушення провадження у справі про банкрутство ДП "Генічеський винзавод" знаходився в процедурі ліквідації за рішенням засновника на підставі норм ЦК України. У зв'язку з цим скаржник наголошує на пріоритетності застосування норм ЦК України, а не Закону про банкрутство в частині обрання кредитором способу захисту свого права у процедурі добровільної ліквідації, а саме через подання позову до боржника, а не шляхом порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 16 Закону про банкрутство завдання підготовчого засідання суду полягає в з'ясуванні ознак неплатоспроможності боржника, наявності чи відсутності правових підстав для порушення справи про банкрутство. Якщо справа порушується за заявою кредитора, господарський суд перевіряє обґрунтованість його вимог, їх безспірність, вжиття заходів щодо примусового стягнення за цими вимогами в порядку виконавчого провадження.

Головною підставою для порушення провадження у справі про банкрутство є встановлення факту неплатоспроможності боржника. Частиною 3 статті 10 Закону про банкрутство чітко встановлені ознаки неплатоспроможності боржника, а саме: а) грошові вимоги, які повинні складати 300 мінімальних розмірів заробітної плати; б) вимоги мають бути безспірними; в) такі вимоги повинні бути не задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку.

Зазначена стаття також встановлює критерії, що підтверджують безспірний характер вимог кредитора. Безспірними є грошові вимоги, які підтверджені судовим рішенням, що набрало законної сили, і постановою про відкриття виконавчого провадження, згідно з яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

При цьому частина 1 статті 15 Закону про банкрутство в якості однієї з підстав для повернення без розгляду заяви про порушення справи про банкрутство передбачає не подання заявником-кредитором доказів неспроможності боржника виконати грошові зобов'язання перед кредиторами в розмірі, визначеному ч. 3 ст. 10 цього Закону, протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження, якщо інше не передбачено цим Законом.

Отже, системний аналіз ч. 3 ст. 10 та ч. 1 ст. 15 Закону про банкрутство свідчить, що за загальним правилом правовими підставами для порушення справи про банкрутство є наявність у ініціюючого кредитора безспірних грошових вимог до боржника, які сукупно становлять не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати та не були задоволені боржником протягом трьох місяців після відкриття виконавчого провадження.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням господарського суду Херсонської області від 05.05.2011 у справі № 9/19-11 з боржника на користь ініціюючого кредитора - ТОВ "Газбуд-Груп" стягнуто заборгованості на загальну суму 810 774, 13 грн., яка складається з 758 00 грн. основного боргу за договором позики, 44 513 000 грн. пені та 8 261,13 грн. судових витрат. Окрім цього, ініціюючим кредитором також вказано про набуття ним прав кредитора щодо боржника на підставі договору про відступлення права вимоги від 18.05.2010 № 2 в сумі 126 836 грн.

На примусове виконання вказаного судового рішення у справі № 9/19-11 постановою державної виконавчої служби від 22.02.2012 відкрито виконавче провадження.

За довідкою державної виконавчої служби від 17.04.2014 № 5683 заборгованість боржника у примусовому порядку не погашена. Сукупний строк перебування наказу господарського суду у справі № 9/19-11 на стадії виконавчого провадження становить більше трьох місяців.

Отже, судами правильно визначено, що грошові вимоги ініціюючого кредитора до боржника в сумі 758 000 грн. основного боргу є безспірними, не задоволені боржником протягом більше трьох місяців у виконавчому провадженні та перевищують 300 мінімальних заробітних плат. У зв'язку з чим такі вимоги відповідно до ч. 3 ст. 10 Закону про банкрутство є підставою для порушення справи про банкрутство.

Що стосується решти заявлених ініціюючим кредитором грошових вимог, то судами обґрунтовано зазначено, що такі вимоги не є безспірними у розумінні ст. 10 Закону про банкрутство, а тому не можуть бути предметом розгляду та визнання у підготовчому засіданні. Разом з тим, ініціюючий кредитор не позбавлений права заявити зазначені вимоги вже після порушення провадження у справі про банкрутство у порядку ст. 23 Закону про банкрутство.

Колегія суддів вважає безпідставними посилання боржника, викладені також і в касаційній скарзі, на обставину перебування в процедурі ліквідації за рішенням власника, що, на його думку, є перешкодою для порушення справи про банкрутство за заявою кредитора.

Положення статей 14, 15, 16 Закону про банкрутство не містять такої підстави для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора, як перебування боржника в процедурі добровільної ліквідації. У зв'язку з чим сама по собі така обставина не є перешкодою для порушення провадження у справі про банкрутство на загальних підставах у разі відповідності заяви кредитора вимогам Закону про банкрутство.

Більше того, зазначені обставини вже були предметом судового розгляду у межах даної справи про банкрутство і постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.06.2014 було скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову в порушенні провадження у справі про банкрутство ДП "Геніческий вінзавод" з направленням справи на розгляд суду першої інстанції.

Враховуючи, що судами попередніх інстанції було встановлено наявність усіх визначених Законом про банкрутство ознак неплатоспроможності боржника, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як законні та обґрунтовані.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 1, 10, 15, 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства "Генічеський винзавод" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Херсонської області від 17.10.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі № 923/382/14 залишити без змін.

Головуючий Б.М. Поляков

Судді В.М. Коваленко

О.Є. Короткевич