У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого - судді	Кармазіна Ю.М.,
суддів	Кліменко М.Р. і Пошви Б.М.

 

розглянула в судовому засіданні 30 січня 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_1. -  ОСОБА_2. на ухвалу колегії суддів судової  палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 4 травня 2005 року, якою вирок Голосіївського (помилково зазначено - Дніпровського) районного суду м.Києва від 27 лютого 2006 року щодо ОСОБА_1. залишено без зміни,

 

в с т а н о в и л а :

           

вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 27 лютого 2006 року  засуджено

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

раніше не судимого,

-     за ч.1 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України  ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 2 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.2, 3, 4 ст.76 КК України.

 

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винуватим у тому, що він 28.11.2005 року близько 21 год., перебуваючи в приміщенні будинку №АДРЕСА_1 у м. Києві, таємно заволодів кредитною карткою “Приватбанк”, яка належала ОСОБА_3, після чого прибув на Центральний автовокзал м. Києва, де зняв із банкомата гроші  ОСОБА_3 в сумі 1500 грн..

 

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 4 травня 2005 року зазначений вирок щодо ОСОБА_1. залишено без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_1. - без задоволення.

 

У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_1. -  ОСОБА_2 стверджує про істотні порушення права засудженого на захист при розгляді справи в апеляційному порядку, зокрема, проведення судового слідства апеляційним судом у його відсутності. Вказує, що ухвалою апеляційного суду був залишений без зміни вирок Дніпровського районного суду м. Києва щодо ОСОБА_1., хоча той засуджений і оскаржував вирок Голосіївського районного суду м. Києва.  Зазначає про неповноту та однобічність досудового слідства та судового розгляду справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам по справі,  про неправильне застосування кримінального закону, оскільки, на його думку, існували підстави для закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_1. відповідно до п.2 ч.1 ст.6 КПК України. Посилається  також на суворість призначеного  ОСОБА_1. покарання у виді позбавлення волі.

 

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

 

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. у вчиненні крадіжки грошей ОСОБА_3 відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

 

Посилання захисника ОСОБА_2. на те, що ОСОБА_1. заволодів грошима ОСОБА_3 в рахунок погашення наявного у останнього боргу перед ОСОБА_1. за проживання в орендованому будинку, спростовується показаннями самого ОСОБА_1., в яких той визнавав, що  таємно викрав гроші ОСОБА_3 та розпорядився ними на власний розсуд, та показаннями потерпілого ОСОБА_3 про те, що ніякого боргу перед ОСОБА_1. він не мав.

 

Зазначений вище довід на свій захист засуджений ОСОБА_1. та його захисник ОСОБА_2 висловлювали в суді як  першої, так і апеляційної інстанцій, які їх ретельно перевірили та обґрунтовано визнали такими, що не відповідають дійсності.

 

Свої висновки щодо отриманих доказів та їх оцінки в сукупності з іншими наведеними у вироку доказами суди належним чином умотивували.  З їх висновками погоджується і колегія суддів. У касаційній скарзі захисник  ОСОБА_2 не навів ніяких інших доводів і доказів, які б спростовували висновки суду першої та апеляційної інстанцій.

 

Всебічно дослідивши та оцінивши всі докази у сукупності, суд  дійшов правильного висновку про вчинення  ОСОБА_1. злочину, передбаченого ч.1 ст.185 КК України.

 

Підстав для закриття кримінальної справи за ст.6 ч.1 п.2 КПК України, як про це йдеться у касаційній скарзі, не встановлено.

 

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, по справі не встановлено. 

 

Твердження захисника ОСОБА_2. про порушення права засудженого ОСОБА_1. на захист при розгляді справи судом апеляційної інстанції спростовуються матеріалами справи.

Зокрема, при проведенні попереднього розгляду справи судом апеляційної інстанції 20.04.2006 року захисник ОСОБА_2 був  своєчасно повідомлений про призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції на 04.05.2006 року, про що свідчить його власноручна розписка (а.с.104).

Як видно з протоколу судового засідання апеляційного суду, в засіданні 04.05.2006р. був присутнім засуджений, а його захисник з невідомої причини до суду не з'явився, однак засуджений  ОСОБА_1. просив розглядати справу у відсутності його захисника ОСОБА_2. (а.с. 111), участь якого не була обов'язковою за вимогами  ст. 45 КК України.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що право ОСОБА_1.  на захист при розгляді справи в апеляційній інстанції порушено не було.

 

Посилання захисника ОСОБА_2. на те, що апеляція засудженого ОСОБА_1. не була предметом перевірки суду апеляційної інстанції, є  немотивованими.

 

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст.377 КПК України, є законною та в ній мотивовано викладені підстави, через які апеляції засудженого ОСОБА_1. та його захисника ОСОБА_2. визнано необґрунтованими.

 

            Те, що в ухвалі апеляційного суду міста Києва вказано про залишення без зміни вироку Дніпровського районного суду м. Києва від 27.02.2006 року відносно ОСОБА_1. , а не Голосіївського районного суду м. Києва від 27.02.2006 року, як і зазначення в установчій частині ухвали апеляційного суду про присутність у засіданні захисника ОСОБА_2. є технічними помилками, що не впливають на правильність постановленого судового рішення, і ці помилки можуть бути виправлені в порядку ст. 409 КПК України.

 

            Покарання ОСОБА_1.  із застосуванням ст.75 КК України обрано відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості злочину, даних про особу засудженого, пом'якшуючої покарання обставини - визнання  вини.

            Це покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, і вважати його  надмірно суворим підстав немає.

 

            Підстав для призначення справи до розгляду з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України, не встановлено.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

 

у х в а л и л а :

 

            відмовити захиснику ОСОБА_2.  у задоволенні його касаційної скарги в інтересах засудженого ОСОБА_1.

            Рекомендувати апеляційному суду міста Києва в порядку ст. 409 КПК України усунути технічні помилки в ухвалі колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду міста Києва від 4 травня 2005 року про залишення без зміни вироку щодо ОСОБА_1.

 

Судді:

 

Кармазін Ю.М.                               Кліменко М.Р.                                Пошва Б.М.