РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" березня 2015 р. Справа № 918/1671/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Розізнана І.В. ,

суддя Грязнов В.В.

при секретарі судового засідання Клімук Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області на рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.2014 р. у справі №918/1671/14

за позовом приватного акціонерного товариства "УМТ"

до Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головного управління Державної казначейської служби України в Рівненській області

про внесення змін в договір та стягнення заборгованості в сумі 26658296 грн. 40 коп.

за участю представників:

позивача - Лящовського В.Р.,

відповідача - Волчка Б.П., Сиротюка О.В.,

третьої особи - Осіпової З.В.,

прокуратури - Марщівської О.П.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "УМТ" звернулось до місцевого господарського суду із позовом до Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації про внесення змін в договір та стягнення заборгованості в сумі 26658296,40грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.12.2014 року (суддя Горплюк А.М.) вказаний позов задоволено. Вирішено внести зміни до договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10, що укладений 15.10.2012 року Управлінням охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації та ПАТ "УМТ". Викладено п.3.1 розділу ІІІ договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року в наступній редакції: "п.3.1. Ціна договору становить 32675740 грн. 00 коп. (тридцять два мільйони шістсот сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок), в т.ч. ПДВ 1467990 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) з яких 7% ПДВ, що складає 1426740 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста двадцять шість тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок) нараховано на несплачену до 01.04.2014 року частину вартості товару (лінійний прискорювач Elektra Synergy Рlatform) в розмірі 20382000 грн. 00 коп. (двадцять мільйонів триста вісімдесят дві тисячі гривень 00 копійок)". Викладено п. 4.1.2 розділу ІV договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року в наступній редакції: "п. 4.1.2. Решта - 17675740 грн. 00 коп. (сімнадцять мільйонів шістсот сімдесят п'ять тисяч сімсот сорок гривень 00 копійок) у т.ч. ПДВ 1467990 грн. 00 коп. (один мільйон чотириста шістдесят сім тисяч дев'ятсот дев'яносто гривень 00 копійок) - протягом 7 робочих днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно видаткових накладних. Встановити строк набрання чинності змін до договору про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року з 01.04.2014 року". Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В обґрунтування свого рішення, суд першої інстанції вказав, що на виконання договору поставки про закупівлю товару за державні кошти №1/10 від 15.10.2012 року, ПАТ "УМТ" поставило, а Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації отримало товари на загальну суму 31249000 грн. Однак, відповідач всупереч взятих на себе зобов'язань, вартість поставленого товару оплатив частково в сумі 10619500 грн., допустивши прострочення сплати 20629500 грн. Враховуючи приписи п.187.7 ст. 187, пп. в) п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України та те, що вартість товару, яка оплачена після 01.04.2014 року, оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7%, суд дійшов висновку, що виконання існуючої редакції договору, після 01.04.2014 року порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору. Відтак, суд задоволив позовні вимоги про внесення змін у договір та з огляду на приписи ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, стягнув з відповідача 22056240 грн. заборгованості. Крім того, перевіривши правильність представленого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд дійшов висновку, що такі розрахунки є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, прокуратура Рівненської області в інтересах держави в особі Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.2014 року скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові. Апелянт вказує на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 530, 692 ЦК України, ст. 187 ПК України, ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", ст.ст. 34, 43 ГПК України. Так, в апеляційній скарзі посилається на те, що місцевий господарський суд не врахував, що між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №1/10 від 15.10.2012 року, відповідно до якої доповнено договір пунктами 4.5, 4.6, якими визначено, що відповідно до виділених бюджетних асигнувань із загального фонду на 2013 рік, зобов'язання відповідача перед позивачем становлять 10619500 грн. без ПДВ. Крім того, погоджено, що решта коштів в розмірі 20629500 грн., в тому числі ПДВ 41250 грн., сплачуються залежно від надходження бюджетних коштів. Відтак, апелянт вважає, що згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України строк виконання зобов'язання відповідачем не настав в силу відсутності надходжень з державного бюджету. Апелянт також звертає увагу апеляційного суду на те, що після отримання від відповідача оплати у позивача виникне обов'язок збільшити податкові зобов'язання з ПДВ в розмірі 7% на неоплачену станом на 01.04.2014 року вартість поставленого по спірному договору обладнання, однак вказане не може бути підставою для внесення змін у договір, оскільки збільшення ціни не є зміною ставки податку та суперечить вимогам Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржене рішення від 30.12.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. У відзиві вказує на те, що надходження коштів на рахунки відповідача не є обставиною, яка не залежить від його волі, і не є подією, що має неминуче настати, як це передбачено ст. 530 ЦК України. Відтак надходження коштів на рахунок відповідача не є тією обставиною, яка відповідно породжує для відповідача обов'язок здійснити розрахунок за прийнятий товар, або звільняє від визначеного договором зобов'язання розрахуватися за поставлений товар. Вказує на те, що за змістом договору та ч. 1 ст. 692 ЦК України вбачається, що такою обставиною є поставка товару згідно накладної, за наслідками чого у відповідача виник обов'язок здійснити повну оплату за товар та крім того п. 4.1.1, п. 4.1.2 договору сторони чітко визначили строк оплати товару. Наголошує на тому, що додатковою угодою № 1 від 18.12.2013 року зафіксовано суму заборгованості, однак строк розрахунків погоджений п. 4.1.1, п. 4.1.2 договору, які сторонами змінені не були, з огляду на що, вважає, що обов'язок відповідача по оплаті виник 31.12.2012 року. Крім того, у відзиві вказує на те, що в частині доводів про відсутність підстав для внесення змін до договору, апелянт намагається перекрутити та на власний розсуд витлумачити положення Податкового кодексу та Закону України "Про здійснення державних закупівель".

Головне управління державної казначейської служби України у Рівненській області подало письмові пояснення, в яких вказує на те, що у 2013 році органом казначейства зареєстровано реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів від 25.12.2012 року №23 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників бюджетних коштів від 25.12.2013 року № 30. У 2014 році жодних фінансових документів по оплаті даного договору до органу казначейства не надходило. Тобто, вважає, що договір не оплачено не з вини казначейства, а у зв'язку із відсутністю відкритих асигнувань на рахунку відповідача, що не є компетенцією третьої особи та розпорядника коштів.

У судовому засіданні 17.03.2015 року оголошувалась перерва до 31.03.2015 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представники сторін підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Розглянувши апеляційну скаргу та відзив на неї, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Зазначена стаття кореспондується зі ст.265 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2012 року ПАТ "УМТ" (постачальник) та Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (замовник) уклали договір поставки про закупівлю товару за державні кошти №1/10, згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у 2012 році поставити замовникові товар код - 33.10.1 "Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне" (лінійний прискорювач), що зазначений в специфікації (додаток), яка є невід'ємною частиною цього договору (надалі товар), а замовник - прийняти і оплатити товар (далі - договір) (том 1 а.с. 15-18).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна договору становить 31249000 грн. у тому числі ПДВ 41250 грн. Ціна за одиницю товару складає відповідно до специфікації (додатків).

Пунктом п. 4.1. договору сторони погодили, що розрахунки проводяться в залежності від дати та обсягу надходження бюджетних коштів наступним чином: Попередня оплата, яка здійснюється на підставі постанови КМУ від 09.10.2006 №1404 "Питання попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти", у разі наявності дозволу головного розпорядника бюджетних коштів в розмірі 15000000 грн., відповідно рахунків, наданих постачальником (пп. 4.1.1); решта 16249000 грн., у т.ч. ПДВ 41250 грн. - протягом 7 робочих днів з дати поставки товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, згідно видаткових накладних (пп.. 4.1.2).

Пунктом 4.2 договору передбачено, що до видаткової накладної додається акт приймання-передачі товару.

При цьому, грошові зобов'язання замовника перед постачальником вважаються виконаними в момент зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний ним у договорі (п. 4.4 договору).

Згідно з п. 5.1 договору термін поставки товару - до 31.12.2012 року.

Датою поставки вважається дата передачі товару замовнику, що підтверджується видатковими накладними з печатками сторін договору. Товари приймаються по кількості та по якості відповідно до встановлених законодавством правил (п. 5.3 договору).

Пунктом 5.5 договору визначено, що замовник приймає товар відповідно до видаткової накладної.

Право власності на товар переходить від постачальника до замовника з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної, яка засвідчує момент передачі (отримання) товару (п. 5.6 договору).

Розділом 6 договору сторони погодили взаємні права та обов'язки по договору.

Відповідно до п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за чинним договором.

Додатком до договору сторони визначили, що позивач поставляє відповідачу устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне за кодом 33.10.1, а саме - Лінійний прискорювач (Медичний лінійний прискорювач Elektra Synergy Рlatform) у складі: Медичний лінійний прискорювач Elektra Synergy Рlatform, джерело безперебійного живлення ДБЖ SG Series PurePulse 60кВа, батарейна шафа з батареями 50 Аг. Загальна сума договору - 3124900 грн., у т.ч. ПДВ 41250 грн. (а.с. 19).

На виконання договору ПАТ "УМТ" поставило Управлінню охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації товар на загальну суму 31249000 грн., що підтверджується трьома видатковими накладними №292 від 21.12.2012 року та довіреністю №16 від 21.12.2012 року (а.с.20-22, 25).

Апеляційним судом також встановлено, що у відповідності до п. 4.2 договору сторони підписали акт приймання-передачі медичного обладнання (а.с. 23) та акт введення в експлуатацію медичного обладнання (а.с. 24) без будь-яких застережень чи зауважень щодо якості чи асортименту отрмианого товару.

Відтак, як обґрунтовано враховано судом першої інстанції, вказані видаткові накладні, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідають вимогам ст. 9 названого Закону та складені у відповідності до п. 2.4 Положення про документарне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., а тому є належними доказами проведення господарської операції з поставки товару на суму 31249000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання приймає рішення про їх оплату та надає доручення на здійснення платежу органу Казначейства України, якщо інше не передбачено бюджетним законодавством, визначеним пунктом 5 частини першої статті 4 цього Кодексу.

Поставка медичного обладнання відбулась на підставі трьох видаткових накладних №292 від 21.12.2012 року на загальну суму 31249000 грн., які були прийняті до оплати і зареєстровані Головним управління державної казначейської служби України у Рівненській області, що підтверджується реєстрами бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів №26 від 14.11.2012 року, №25 від 14.11.2012 року, №30 від 25.12.2013 року.

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням п. 4.1 договору строк виконання зобов'язання настав і відповідач повинен був сплатити вартість поставленого йому товару не пізніше 31.12.2012 року.

18.12.2013 року ПАТ "УМТ" та Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації уклали додаткову угоду №1 до договору, в якій сторони дійшли згоди доповнили договір п. 4.5, п. 4.6, п. 4.7 та внесли зміни до розділу ХІІІ договору, виклавши їх у наступній редакції:

"4.5. Заборгованість замовника перед постачальником за поставлений по договору товар становить 31249000 грн., в т.ч. ПДВ 41250 грн.

4.6. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.07.2013 №472-р "Про перерозподіл деяких видатків та передачу бюджетних призначень, передбачених у 2013 році Міністерству фінансів", відповідно до виділених бюджетних асигнувань із загального фонду на 2013 рік, зобов'язання замовника по договору перед постачальником становлять 10619 500 грн. без ПДВ.

4.7. Решта коштів в розмірі 20629500 грн., в т.ч. ПДВ 41250 грн., сплачуються залежно від надходження бюджетних коштів".

Аналізуючи зміст додаткової угоди №1, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаною додатковою угодою доповнено договір пунктами 4.5, 4.6, 4.7 без внесення змін в п. 4.1 договору, а тому зобов'язання відповідача провести повний розрахунок протягом 7 робочих днів з дати поставки товару не припинило свою дію.

Апеляційний суд не може прийняти до уваги доводи прокурора, викладені в апеляцій скарзі, про те, що строк виконання зобов'язання внаслідок укладення додаткової угоди було змінено, у зв'язку з чим, на думку прокурора, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України, строк виконання зобов'язання не настав.

При цьому, колегія суддів погоджується із правовою позицією позивача у справі про те, що надходження коштів на рахунки відповідача не є обставиною, яка не залежить від його волі, і не є подією, що має неминуче настати, як це передбачено абз. 2 ч. 1 ст. 530 ЦК України.

Крім того, як встановлено судом апеляційної інстанції, на момент укладення додаткової угоди №1 строк виконання зобов'язання для відповідача уже настав, оскільки останній повинен був виконати його не пізніше 31.12.2012 року. Отже, починаючи із 01.01.2013 року відповідач, як боржник прострочив виконання зобов'язання.

Також, судова колегія приймає до уваги те, що норми абз.1 ч. 1 ст. 530 ЦК України та абз. 2 ч 1 ст. 530 ЦК України є взаємовиключними, й за умови настання строку виконання зобов'язання з 01.01.2013 року помилковим є твердження прокурора про те, що строк виконання зобов'язання, у зв'язку з прийняттям додаткового договору, може виникнути лише у майбутньому з настанням події, яка, на думку останнього, неминуче має настати.

Як вбачається із платіжного доручення №11 від 25.12.2013 року та банківської виписки по рахунку позивача, 27.12.2013 року останній отримав кошти в сумі 10619500грн. за поставлене медичне обладнання.

Решта вартості поставленого медичного обладнання в сумі 20629500 грн. (31249000грн. - 10619500 грн.) сплачена не була, що не заперечується сторонами.

15.01.2014 року сторони підписали акт звіряння розрахунків №13, за яким залишок на користь ПАТ "УМТ" складав 20629500 грн.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію медичної техніки №11509/2012 від 08.06.2012 року та додатків до нього, медичний лінійний прискорювач за кодом 9022140000, що поставлявся за договором, внесено до Державного реєстру медичної техніки та виробів медичного призначення України і дозволено для застосування в медичній практиці.

Згідно із пп. 197.1.27 ст. 197 Податкового кодексу (в редакції, яка діяла на момент укладення договору) постачання лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів (у тому числі аптечними закладами), а також виробів медичного призначення за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011 року (в редакції, яка діяла на момент проведення конкурсних торгів та укладення договору), від оподаткування ПДВ звільняються операції з постачання, зокрема, апаратура для використання у медицині, хірургії (код згідно з УКТЗЕД 9022140000).

Сторонами не оспорюється, що основна частина товару, що постачалася за договором, а саме: лінійний прискорювач Elekrta Synergy Platform, вартістю 31001500 грн. відноситься до виробів медичного призначення за переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 867 від 08.08.2011 року за кодом 9022140000 згідно з УКТЗЕД, що звільняло від оподаткування ПДВ операцію з постачання такого товару.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні", який набрав чинності 01.04.2014 року та Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо усунення окремих неузгодженостей норм законодавства" було внесені зміни до Податкового кодексу України.

Так, п. 193.1 ст. 193 Податкового кодексу України було доповнено підпунктом в), згідно з яким операції з постачання на митній території України та ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів, а також медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України, оподатковуються податком на додану вартість за ставкою 7% відсотків.

При цьому, пп. 197.1.27 ст. 197 Податкового кодексу України, за яким на момент підписання договору та поставки від оподаткування ПДВ звільнялися операції з постачання виробів медичного призначення, був виключений.

Згідно з п. 187.7 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, з урахуванням правової позиції, викладеної в листі Міністерством доходів і зборів України №10295/7/99-99-19-04-02-17 від 06.05.2014 року про те, що в разі не здійснення оплати за поставлений товар на підставі договору в повному обсязі до 01.04.2014 року, вартість товару, яка оплачена після 01.04.2014 року, оподатковується податком на додану вартість за ставкою 7%.

Відповідно до 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно із п. 6 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", що набрав чинності з 20.04.2014 року, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Аналогічна норма містилась у п. 7 ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель", яка діяла з 04.07.2012 року по 20.04.2014 року.

Тому правильним є висновок суду першої інстанції, що ціна договору може бути змінена у випадку, встановленому вказаним Законом, зокрема, у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок.

Доводи прокурора в апеляційній скарзі про нетотожність понять "встановлення ставки" та "зміна ставки" податку не заслуговує на увагу, оскільки положення ч. 5 ст. 40 Закону України "Про здійснення державних закупівель" щодо можливості зміни ціни договору у зв'язку із зміною ставок податків і зборів не містить вказівки на зміну розміру ставок податків, а тому не забороняє застосування такого виключення при їх встановленні, а не зміні. Колегія суддів вважає, що апелянтом надано формальне та довільне тлумачення змісту вказаної норми, а заборона зміни ціни договору через встановлення ставок податків і зборів порушить баланс прав учасників тендерних правовідносин у порівнянні з іншими аналогічними суб'єктами, які наділені правом внесення змін в договір через зміну ставок податків і зборів.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

За приписами ч. 2 ст. 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно із ч. 2, ч. 3 ст. 188 ГК України сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

Апеляційним судом встановлено, що 10.06.2014 року позивач направив на адресу відповідача лист №67 від 06.06.2014 року, в якому просив нарахувати податок на додану вартість в розмір 7% на неоплачену кредиторську заборгованість, яка складає 20382000 грн. та внести відповідні зміни до договору щодо ціни, шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Факт отримання відповідачем вказаного листа 12.06.2014 року підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Доказів прийняття відповідачем пропозиції про внесення змін у договір матеріали справи не містять, що свідчить про відсутність акцепту такої пропозиції.

У відповідності до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Наведене свідчать, що на час укладення договору сторони не передбачали, що обставини та умови виконання договору зміняться настільки, що виконання договору на визначених сторонами умовах буде неможливим. Тому, оцінивши зазначені обставини, слід погодитись із висновком суду першої інстанції про те, що виконання існуючої редакції договору після 01.04.2014 року, з урахуванням відсутніх станом на день винесення оскарженого рішення оплат, порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору.

Враховуючи викладене, а також положення ч. 4, ч.5 ст. 188 ГК України, ч .3 ст. 633 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність достатніх підстав для внесення змін до договору в частині його ціни з 01.04.2014 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що у запропонованій позивачем редакції п. 3.1 договору в частині визначення ціни такого договору правильно враховано, що ПДВ слід нараховувати на різницю вартості лінійного прискорювача в розмірі 31001500 грн. (видаткова накладна № 292 від 21.12.2012 року) та сплачену до 01.04.2014 року частину вартості товару в сумі 10619500 грн., що становить 20382000 грн. Відтак, сума податку на додану вартість, яка не була нарахована до 01.04.2014 року складає 1426740 грн. ((31001500 грн. - 10619500 грн.) х 0,07), а загальна сума вказаного податку із врахуванням податку, що був визначений під час укладення договору (41250 грн.) становить 1467990 грн. (1426740 грн. + 41250 грн.). Отже, загальна ціна договору із врахуванням внесених змін складає 31207750 грн. (вартість товару без ПДВ) + 1467990 грн. (ПДВ) = 32675740 грн., що правильно відобразив позивач у запропонованій ним редакції п. 3.1 договору.

Крім того, перевіривши запропоновану позивачем редакцію п. 4.1.2 договору, колегія суддів погоджується із здійсненим арифметичним нарахуванням податку на додану вартість на решту боргу.

Проаналізувавши вищевказані обставини справи та вимоги чинного законодавства, колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно враховував положення ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст.509, 525, 526, 527 ЦК України щодо законодавчого визначення поняття зобов'язання, його порушення відповідачем та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов'язання.

З огляду на встановлені обставини справи, апеляційний суд вважає правильним висновком місцевого господарського суду про наявність у відповідача суми основного боргу в розмірі 22056240 грн. (32675740 грн. - 10619500 грн.), з огляду на що правомірно задоволив позов в цій частині.

Вирішуючи спір в частині стягнення з Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків, апеляційний суд встановив, що 3% річних нараховано на суму боргу в розмірі 20629500 грн. за період з 01.01.2013 року по 06.11.2014 року та становить 1144513,36 грн. Розмір інфляційні втрат за період з 01.01.2013 року по 30.09.2014 року на суму боргу 20629500 грн. складає 3457543,04 грн.

З огляду на те, що вказані розрахунки проведені з наступного дня, коли зобов'язання повинно було бути виконаним та є арифметично вірними, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що заборгованість в розмірі 20629500грн., в тому числі ПДВ 41250 грн., може бути сплачена лише після надходження бюджетних коштів, з огляду на наступне.

Згідно із ч. 1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права.

За приписами ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України №11/446 від 15.05.2012 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року, які відповідно до положень ст. 111-28 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковими до застосування для всіх судів України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 30.12.2014 р. у справі №918/1671/14 залишити без змін, апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.

2. Стягнути з Управління охорони здоров'я Рівненської обласної державної адміністрації (33028, Рівненська обл., м.Рівне, вул. 16 Липня, 38, код ЄДРПОУ 02013136) в дохід державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Рівному, код за ЄДРПОУ - 38012714, банк отримувача - ГУДКСУ у Рівненській області, МФО - 833017, рахунок отримувача - 31213206782002, код класифікації доходів бюджету - (м.Рівне)22030001) 37149 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Доручити господарському суду Рівненської області видачу судового наказу.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

5. Справу №918/1671/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.