ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 квітня 2015 року № 2а-19428/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кротюка О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

до 3-тя особа Відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві Головного управління Державної міграційної служби України в місті Києві ПАТ "Промінвестбанк"

про визнання відмови у реєстрації місця проживання неправомірною та зобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 з позовом до Відділу у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України у м.Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 лютого 2015 року було залучено Головне управління Державної міграційної служби України в місті Києві до участі у справі в якості другого відповідача.

Згідно заяви щодо уточнення позову від 19.01.2015 року позивачі просять суд:

1. Визнати право на реєстрацію місця проживання ОСОБА_1,, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1

2. Зобов'язати відділ у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Облонського РУГУ МВС України у м.Києві здійснити реєстрацію місця проживання ОСОБА_1,, ОСОБА_3, ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1

Відповідач заперечив проти позовних вимог, з підстав, викладених у письмовому запереченні, долученому до матеріалів справи.

Третя особа заперечила проти позову, оскільки відсутність у позивачів ордеру на вселення до кімнати гуртожитку зумовлює відсутність підстав для реєстрації місця проживання.

На підставі ч.6 ст.128 КАС України судом ухвалено про розгляд справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

встановив:

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі разом - сім'я ОСОБА_3) зверталися до ВГІРФО Оболонського РУ МВС із заявами про реєстрацію за місцем їх постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Житлове приміщення), - у задоволенні вимог яких відповідачем відмовлено листами від 11 лютого 2011 року та 26 лютого 2011 року.

Так, 11 лютого 2011 року відповідач листом за №52/0- 253 повідомив позивачів, що згідно зі статтею 6 Закону №1382-IV, реєстрація фізичних осіб здійснюється на підставі заяви про реєстрацію місць проживання, паспортного документа, двох примірників талону зняття з реєстрації, квитанції про сплату державного мита, а також відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №985 дана заява повинна бути облікована та затверджена печаткою житлового фонду.

26 лютого 2011 року у листі за №52/2-345 відповідач роз'яснив, що для оформлення документів та реєстрації за вказаною адресою позивачу необхідно звернутися до ПАТ "Промінвестбанк", "…при оформленні в установленому порядку заяви для реєстрації і при надходженні її до відділу ГІРФО рішення буде прийнято згідно діючого законодавства...".

Позивачі не погоджується з вказаними обставинами і рішеннями, оскільки у гуртожиток за вказаною адресою вселилися на підставі розпорядження адміністрації ПАТ "Промінвестбанк"від 17 червня 1998 року №25, а також, - що мешкають родиною у складі трьох осіб у зазначеній кімнаті з червня 1998 року, що підтверджується офіційною сплатою комунальних послуг. Позивачі зауважували, що рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2004 року у справі №2-4403/2004р., яке набрало законної сили, визнано законність проживання їх у кімнаті вказаного гуртожитку.

Окрім того, судом встановлено з пояснень представника відповідача, третьої особи, що сім'я ОСОБА_3 27 березня 2015 була знята з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, оскільки судові рішення, на підставі яких вона (реєстрація) була здійснена, скасовані ухвалою ВАСУ від 11 листопада 2014 року (справа К/9991/81448/12).

Стаття 161 КАС України встановлює, що під час прийняття постанови суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

У відповідності до положень частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно положень статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.6 ЗУ "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (№ 1382-IV від 11.12.2003; далі - Закон) визначено чіткий перелік документів, які подаються зацікавленою особою для реєстрації місця проживання.

Частиною 5 ст.6 Закону встановлено, що зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.

На виконання вказаної вимоги Закону, КМ України затверджено постановою від 28 липня 2004 р. N 985 зразки документів, які необхідні для проведення реєстрації. У затвердженому зразку заяви про реєстрацію місця проживання наведено перелік підстав для реєстрації місця проживання заявника - ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи.

Згідно ч.5 ст. 227 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

Як зазначено судом касаційної інстанції в ухвалі від 11 листопада 2014 року справа К/9991/81448/12:

o Підставою для реєстрації є виникнення права власності або права користування житловим приміщенням;

o В будь-якому разі право користування або право власності може підтверджуватись правовстановлюючими документами, що не досліджувалось в рамках даної справи;

o Також колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначає, що посилання судів попередніх судових інстанцій на рішення прийняті судами в справі № 2-4403/2004 року як таких які мають приюдиційний характер для вирішення даної справи, є помилковим, так як в них вирішувалось питання можливості проживання позивача та її родичів у кімнаті гуртожитку, який належить третій особі з підстав наявності виниклих трудових правовідносин.

На підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення (ст.. 58 "Житловий кодекс Української РСР" № 5464-X від 30.06.1983).

На підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу (ст..129 "Житловий кодекс Української РСР" № 5464-X від 30.06.1983).

Як вбачається судом з матеріалів справи у позивачів відсутній ордер на вселення у гуртожиток, який належить третій особі, а саме у АДРЕСА_1

Судом, враховуючи зміст висновків і мотивів суду касаційної інстанції згідно ухвали від 11 листопада 2014 року справа К/9991/81448/12, не може бути прийнято як підставу для користування Житловим приміщенням рішення Оболонського районного суду міста Києва від 04 листопада 2004 року (справа 2-4403/2004р), оскільки останнє не визначає жодних прав користування позивачів по відношенню до к. 301у місті Києві, проспект Оболонський, 34-В. Вказане судове рішення відмовляє третій особі у виселені вказаних осіб, оскільки без надання іншого жилого приміщення не може бути виселено осіб, звільнених за скороченням чисельності чи штату працівників, що мало місце відносно ОСОБА_1 (ст..125, 132"Житловий кодекс Української РСР" № 5464-X від 30.06.1983).

Таким чином, відсутність документально оформлених правових підстав для користування позивачами Житловим приміщенням, передбачених ст..129 "Житлового кодексу Української РСР" № 5464-X від 30.06.1983, зумовлює відсутність підстав для їх реєстрації за місцезнаходженням такого житлового приміщення.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене у сукупності, суд констатує, що ним не встановлено допущення Відділом у справах громадянства, еміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України у м.Києві порушень ч.2 ст.19 Конституції України, Закону, відносно вирішення питання сім'ї ОСОБА_1 відносно їх реєстрації у АДРЕСА_1

Таким чином, в цій частині позову слід відмовити.

Окрім того, у відповідності до ч.4 ст. 105 КАС України адміністративний позов може містити вимоги про:

1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Частиною 2 ст.17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про неналежний спосіб захисту своїх прав, який проявляється у вигляді заявлення позовної вимоги про визнання права на реєстрацію у Житловому приміщенні, оскільки вказане питання вирішується безпосередньою реєстрацією особи, юридичні підстави для якої в даному випадку відсутні. Тому в цій частині позову суд також відмовляє.

Відповідач в силу положень частини 2 статті 71 КАС України спростував покликання позивача.

Позивач в силу положень ч.1 ст.71 КАС України повинен довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, проте всупереч вказаній нормі не довів суду належними доказами наявність обставин, що обґрунтовують його позовні вимоги.

Інші доводи і заперечення сторін не спростовують встановленого вище судом.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати позивача не відшкодовуються.

Керуючись ст.. 9, 71, 159, 163 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги в порядку і строки, встановлені ст..186 КАС України.

Суддя О.В. Кротюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 03.04.15 р.