Справа № 761/5724/15-п

Провадження №3/761/1207/2015

П О С Т А Н О В А

Іменем України

03 квітня 2015 року суддя Шевченківського районного суду м. Києва Циктіч В.М., за участю секретаря Ситнік О.М., прокурора Захарченка Я.В., захисника ОСОБА_1, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2, розглянувши справу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.172-7 КУпАП щодо

гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, який перебуває у шлюбі, має вищу освіту, працює заступником голови Київської міської державної адміністрації, зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 26.02.2015 гр. ОСОБА_2, який розпорядженням Київського міського голови від 22.07.2014 №91 призначений заступником голови Київської міської державної адміністрації, має перший ранг державного службовця, вчинив корупційне адміністративне правопорушення, відповідальність за яке встановлена ч.1 ст. 172-7 КУпАП.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» ОСОБА_2, як суб'єкт корупційних діянь, зобов'язаний вживати заходів щодо недопущення будь-якої можливості виникнення конфлікту інтересів, невідкладного у письмовій формі інформування безпосереднього керівника про наявність конфлікту інтересів.

Разом з тим, ОСОБА_2 19.11.2014 подав до КМДА заяву про передачу йому земельної ділянки для реконструкції нежитлової будівлі під житлово-офісну по АДРЕСА_2.

Департаментом земельних ресурсів КМДА, діяльність якого координується та підконтрольна ОСОБА_2, підготовлені проект землеустрою та проект рішення Київської міської ради.

У подальшому, ОСОБА_2 підписав та погодив подання до проекту рішення Київської міської ради про передачу йому ж зазначеної земельної ділянки, яке передане до секретаріату Київської міської ради на розгляд та прийняття рішення.

У той же час, як встановлено перевіркою, ОСОБА_2 не повідомляв своє керівництво про виникнення конфлікту інтересів.

На думку прокурора, вказана бездіяльність ОСОБА_2 утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Під час розгляду справи прокурор зазначив, що фактично негативних наслідків від діяння ОСОБА_2 не настало, однак такі наслідки не виключалися.

Прокурор наполягав на притягненні гр. ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вказаною статтею, вважаючи, що останній мав реальну можливість уникнути конфлікту інтересів шляхом оформлення на певний період відпустки, лікарняного, або ж у будь-який інший спосіб усунутися від участі у розгляді свого питання.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, та її захисник заперечували проти наявності у зазначених діях ОСОБА_2 складу адміністративного проступку за ч.1 ст.172-7 КУпАП з огляду на таке.

ОСОБА_2 з 2007 року на праві власності належить нежитлова будівля по АДРЕСА_2. Згідно з ч.5 ст.120 Земельного кодексу України до власника нерухомого майна, який не може мати у власності земельних ділянок, переходить також право користування земельною ділянкою, на якій розташована дана споруда. Оскільки право користування має бути оформлено відповідним рішенням Київської міської ради та договором оренди, ОСОБА_2 16.07.2014 подав до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення документації з землеустрою, після чого його звернення секретарем Київради направлене до Департаменту земельних ресурсів.

Враховуючи, що виключними повноваженнями з розпорядження землями комунальної власності наділена Київська міська рада, а Департамент земельних ресурсів підпорядкований безпосередньо Київському міському голові, за твердженням сторони захисту, ОСОБА_2 не міг вплинути на рішення Київради про надання або відмову у наданні земельної ділянки.

ОСОБА_2 та його захисник також просили прийняти до уваги, що у даному випадку відсутня така обов'язкова складова корупційного правопорушення, як умисел.

Крім того, зауважили, що наслідком належного оформлення земельної ділянки та укладання договору оренди є збільшення втричі плати за землю, яку має сплачувати ОСОБА_2

Дана обставина, на їх думку, виключає наявність у ОСОБА_2 корисливих мотивів, підтверджуючи прагнення останнього до наповнення місцевого бюджету.

Суддя, заслухавши доводи прокурора, особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про таке.

Стаття 172-7 КУпАП, за якою кваліфіковане діяння гр. ОСОБА_2, включена до Глави 13-А КУпАП «Адміністративні корупційні правопорушення», згідно з приміткою до ст. 172-7 КУпАП, її суб'єктом є особи, визначені відповідними нормами Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції».

Наведене свідчить, що передбачене даною нормою неповідомлення державним службовцем безпосереднього начальника про наявність конфлікту інтересів є корупційним правопорушенням.

У силу ст.1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» корупційним правопорушенням визнається умисне діяння, що містить ознаки корупції, вчинене її суб'єктом, за яке законом установлено, з поміж іншого, адміністративну відповідальність.

Згідно з цією ж правовою нормою корупцією є використання відповідною особою службових повноважень, пов'язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди, прийняття обіцянки такої вигоди для себе чи інших осіб.

Неправомірна вигода - це є грошові кошти, інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, які обіцяють, пропонують, надають або одержують без законних на те підстав.

Отже, обов'язковою ознакою корупційного діяння є наявність умислу на отримання суб'єктом корупції неправомірної вигоди.

Тобто у результаті дій, які ставляться у провину ОСОБА_2, має бути одержання ним за відсутності законних підстав грошових коштів або іншого майна, активів у нематеріальній формі, отримання переваг, пільг або послуг.

З'ясовуючи наявність у гр. ОСОБА_2 вищезазначеної вигоди, суд враховує, що згідно з повідомленнями-рішеннями ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ОСОБА_2 протягом 2009 - 2014 років за ділянку за адресою - АДРЕСА_2, нараховувався і ним сплачувався земельний податок у розмірі від 25 736, 10 грн. до 27 254, 53 грн. на рік.

У той же час, відповідно до п. 28 Рішення Київської міської ради від 28.01.2015 № 60/925 «Про бюджет міста Києва на 2015 рік» встановлені розміри орендної плати за земельні ділянки, згідно з яким орендна плата, яка має сплачуватися ОСОБА_2 встановлена у розмірі 3 відсотків від нормативної грошової оцінки землі.

Згідно з витягом з технічної документації № Н-00725/2009 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим № 91:151:010 за адресою - АДРЕСА_2, становить 2 573 610, 69 грн.

Тобто витрати гр. ОСОБА_2 на сплату земельного податку після укладання договору оренди земельної ділянки мають становити 77 208 грн. ( 2573610,69 х 0,03), що значно перевищує розмір раніше сплачуваного ним податку.

Зазначене беззаперечно спростовує доводи прокурора щодо наявності у ОСОБА_2 умислу на отримання від вчинених ним дій будь-якої вигоди, тим більше неправомірної.

Досліджуючи питання щодо одержання ОСОБА_2 неправомірних пільг, переваг або послуг, суд враховує, що неправомірними є дії, які вчинені з порушенням чинного правового режиму.

Дії ОСОБА_2, до сфери відповідальності якого як заступника голови КМДА віднесений контроль за діяльністю Департаменту земельних ресурсів, містили б ознаки отримання певних переваг, у разі наявності інших осіб, які б відповідно до закону претендували на земельну ділянку за адресою - АДРЕСА_2.

Разом з тим, у ході розгляду справи прокурором не спростовані доводи сторони захисту, що гр. ОСОБА_2 є єдиним власником споруди з вказаною адресою, тобто у силу ст.120 Земельного кодексу будь-яка інша особа, не будучи власником даного об'єкта нерухомості, не має права ініціювати відведення їй земельної ділянки з наступним укладанням договору оренди.

Даний висновок виключає отримання особою, щодо якої відкрито провадження про адміністративне правопорушення, переваг перед іншими рівноправними власниками.

Крім того, необхідно прийняти до уваги, що дії, які ґрунтуються на чинних правових нормах - у даному випадку на положеннях Земельного кодексу України, не можуть вважатися неправомірними.

Статтею 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії корупції» конфлікт інтересів визначений, зокрема, як суперечність між особистими майновими, інтересами особи та її службовими повноваженнями, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих їй службових повноважень.

Отже, особисті інтереси суб'єкта корупційних дій мають не просто не співпадати, а створювати конфлікт з інтересами того органу державної влади, в якому така особа здійснює діяльність.

Виходячи з обставин поставленого у провину ОСОБА_2 діяння, його майнові інтереси, як власника майна, повинні суперечити його ж повноваженням, як службової особи Київської міської державної адміністрації, діяльність якої врегульована Законами України «Про місцеві державні адміністрації» та «Про столицю України - місто-герой Київ», розпорядженням голови КМДА від 03.09.2014 № 979 «Про тимчасовий розподіл обов'язків між Київським міським головою, першим заступником голови Київської міської державної адміністрації, заступниками голови голови Київської міської державної адміністрації».

Разом з тим, прокурором у протоколі не зазначено та під час судового розгляду не конкретизовано, з якими саме службовими повноваженнями як заступника голови КМДА ОСОБА_2 створили колізію особисті майнові інтереси громадянина ОСОБА_2

Суд також приймає до уваги, що згідно з ст. 58 Конституції України закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи, мають зворотну дію у часі.

Частиною 2 статті 8 КУпАП також визначено, що закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність, мають зворотну силу, тобто поширюються на правопорушення, вчиненні до видання цих законів.

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції», який відповідно до п.1 Прикінцевих положень набув чинності з 26.10.2014, розмежовані потенційний та реальний конфлікти інтересів.

Так, потенційний конфлікт інтересів визначений як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Тоді як реальний конфлікт інтересів має безпосередньо впливати на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Прикінцевими положеннями названого закону також внесені зміни до ст.172-7 КУпАП, якою передбачена відповідальність за неповідомлення суб'єктом корупційних діянь про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Наведене приводить до висновку, що Законом України «Про запобігання корупції» скасована адміністративна відповідальність за порушення вимог щодо запобігання та врегулювання потенційного конфлікту інтересів.

Дія даної норми поширюється як на правовідносини, що виникли до її введення, так і після набуття нею чинності, тобто з 26.10.2014.

Враховуючи, що дії, які ставляться у провину ОСОБА_2, мали місце у період листопада 2014 року, їх правова оцінка має здійснюватися саме за положеннями Закону України «Про запобігання корупції».

Отже, потенційний конфлікт не утворює складу адміністративного проступку, відповідальність за який передбачена ч.1 ст.172-7 КУпАП.

Враховуючи сукупність наведених фактів та обставин, суд прийшов до переконання про відсутність в діянні ОСОБА_2 події та складу адміністративного правопорушення, що відповідно до ст. 247 КУпАП має наслідком закриття провадження за справою.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись Законом України «Про запобігання корупції», ст. ст. 247, 283, 284 КУпАП, суддя,-

п о с т а н о в и в:

Справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП закрити через відсутність у його діях події та складу даного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення через Шевченківський районний суд м. Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Суддя В.М. Циктіч