Справа № 464/9488/14 Головуючий у 1 інстанції: Бойко О.М.
Провадження № 22-ц/783/1250/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 25
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення страхового відшкодування, -
в с т а н о в и л а :
рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 листопада 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна" про стягнення страхового відшкодування - відмовлено.
Вказане рішення оскаржив ОСОБА_2
В своїй апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. Вважає рішення таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд не правильно встановив обставини справи не взявши до уваги те, що обов'язок відшкодувати шкоду за полісом №ВВ/2478587 від 29.11.2007 року цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 на момент ДТП був застрахований в ЗАТ "Акціонерна страхова компанія "Інго Україна", тому страховик зобов'язаний в розмірах ліміту страхового відшкодування здійснити виплату потерпілому (позивачу).
У судове засідання окрім позивача та його представника решта осіб, що беруть участь у справі (їх представники) не з'явились, причин неявки не повідомили. Однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи у відсутності осіб, що беруть участь у справі (їх представників) та у судове засідання не з'явилися, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись належним чином про час та місце судового розгляду, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було та зважаючи на вимоги ч.2 ст. 305 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи осіб, що беруть участь у справі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, посилаючись на ст.ст. 15, 16, 1167, 1187 ЦК України виходив з того, що вимоги позивача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП задоволено вироком Сихівського районного суду м.Львова від 3.12.2010 року, відтак порушене право позивача було поновлене у обраний ним спосіб, а саме шляхом стягнення завданої шкоди із винної особи. Тому стягнення тієї ж суми відшкодування з відповідача призведе до подвійного задоволення вимог позивача.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 1.03.2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" відповідно до статті 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик. При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Як вбачається із матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та особами, що беруть участь у справі не оспорювалось вироком Сихівського районного суду м.Львова від 3.12.2010 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України за те, що він 19.05.2008 року близько 10 год. на вул. Луганській у м.Львові, керуючи автомобілем марки “Nissan Tiida” д.н. НОМЕР_1 при виїзді з прилеглої території, що з боку будинку №9 на головну дорогу проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не переконався у відсутності на ній транспортних засобів, виїхавши на смуги руху головної дороги не дав дороги мотоциклу марки “Suzuki” д.н. НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_2, який рухався в напрямку до вул. Зеленої м.Львова та мав перевагу для руху, в результаті чого з ним зіткнувся. Внаслідок зіткнення водій мотоцикла ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
На час вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована згідно полісу ВВ №2478687 у ЗАТ АСК "ІНГО Україна", правонаступником якої є відповідач.
Крім цього, у вказаній кримінальній справі потерпілим ОСОБА_2 (позивачем у даній справі) було заявлено цивільний позов до винної особи ОСОБА_4 і такий згаданим вироком був задоволений частково. Так судом повністю задоволено вимогу про стягнення матеріальної шкоди внаслідок пошкодження транспортного засобу, частково витрати на лікування (що були підтверджені відповідними доказами) та частково моральну шкоду.
Незважаючи на те, що у потерпілого було право на залучення до участі у справі страхової компанії як відповідача із заявленням до неї вимог про стягнення шкоди у межах ліміту їх відповідальності позивач таким своїм правом не скористався та просив про стягнення всієї заподіяної шкоди саме з винної особи. Крім цього, з вироком про стягнення заявленої ним шкоди частково саме із винної особи, незважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність такої особи була застрахована він погодився та такий не оскаржував.
Аналогічно не оскаржував вирок і винний та не заперечував щодо стягнення шкоди внаслідок ДТП саме з нього, однак у меншому розмірі ніж просив потерпілий (протокол судового засідання від 3.12.2010 року, вирок (Кримінальна справа №1-270/10 а.с. 334-341), незважаючи на те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована. Він не ставив питання про залучення до участі у справі страхової компанії, чи про відмову у позові потерпілого в частині відповідальності страхової компанії.
Вирок ніким не оскаржений, не скасований, набрав законної сили та є чинним.
Зважаючи на вказане, а саме те, що як потерпіла, так і винна особи визначились із способом відшкодування шкоди потерпілому саме з винної особи, про це було ухвалене судове рішення, таке рішення перебуває на стадії виконання (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №43396951 від 22.05.2014 року), - підстав для стягнення цих же сум завданої шкоди і з страхової компанії в межах ліміту їх відповідальності, - немає, оскільки таке слід вважати подвійним.
Зважаючи на вказане рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з дотриманням вимог закону слід залишити без змін, доводи ж апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу - відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 листопада 2014 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий : Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник