Справа № 463/459/15 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б.
Провадження № 22-ц/783/2628/15 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.
Категорія: 19
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Левика Я.А.,
суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,
секретар: Глинський О.А.,
за участі представника позивача ПАТ "Державний ощадний банк України" - Кушнерик О.С., відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" на ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 про визнання правочину нікчемним, -
в с т а н о в и л а :
ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2015 року зупинено провадження у справі №2/463/459/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" до ОСОБА_3 про визнання правочину нікчемним до розгляду кримінальної справи №2-кп/463/25/15 по розгляду об'єднаних в одне провадження кримінальних провадження №12014140000000443, №12014140040000587, №12014140040000942, та №12014140040002737 про обвинувачення ОСОБА_4 за ч.5 ст. 191, ч.2 ст. 366 КК України, ОСОБА_5 за ч.1 ст.191, ч.2 ст.191, ч.3 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 366 КК України.
Дану ухвалу оскаржило ПАТ "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк".
В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати, а справу направити до Личаківського районного суду м. Львова для продовження розгляду. Вважають, що судом невірно застосовано п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України, що призвело до незаконного зупинення провадження у справі. Зазначають, що предметом дослідження по даній справі виступають не цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, а дотримання на момент укладення договору банківського вкладу письмової форми договору. Також, зазначають, що встановлення вини особи у кримінальній справі про привласнення коштів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей не може ніяким чином вплинути на розгляд цивільної справи про встановлення факту дотримання письмової форми договору банківського вкладу на момент його укладення. Судом не з'ясовано обставини, що прямо стосуються зупинення провадження у справі, а саме не витребувано підтверджуючих документів стосовно визнання ОСОБА_3 потерпілим та цивільним позивачем у кримінальній справі та відсутній обвинувальний акт. Також, зупинивши провадження по цивільній справі до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі, суд обмежив право АТ "Ощадбанк" на захист своїх прав та законних інтересів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає та підстав для скасування оскаржуваної ухвали - немає.
Як вбачається із змісту оскаржуваної ухвали суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст. 201, 203 ЦПК України та зупиняючи провадження у даній справі, виходив з того, що вирок по згаданій кримінальній справі має важливе значення для вирішення спору та має прямий зв'язок із даною справою, зокрема, у процесі кримінальної справи можуть бути встановлені обставини укладення договору між відповідачем та АТ "Ощадбанк" в особі ОСОБА_4., яка в межах кримінальних проваджень обвинувачується у вчиненні службового підроблення, зокрема, і документів вказаного договору, та заволодіння чужим майном, зокрема коштами за договором, що був укладений із відповідачем, шляхом зловживання службовим становищем. Тому суд вважав, що до розгляду згаданої кримінальної справи розгляд даної цивільної справи є утруднений.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції є підставними, а зупинення провадження у даній справі - обґрунтованим, ухвала ж такою, що відповідає вимогам закону.
Так, відповідно до п.4 ч.1 ст. 201 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.
Відповідно ж до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" суд зупиняє або закриває провадження у справі чи залишає заяву без розгляду з підстав, передбачених відповідно статтями 201, 202, 205, 207 ЦПК, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Закінчення провадження у справі з цих підстав без ухвалення рішення має бути належно вмотивовано в ухвалах, постановлених з цього приводу. Про наслідки вчинення зазначених процесуальних дій суд роз'яснює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК і правил, що їх регулюють. Суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках, передбачених статтею 201 ЦПК, а за наявності підстав, визначених статтею 202 ЦПК, має право як на зупинення, так і на відмову в задоволенні такої заяви. Визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Підставою для зупинення провадження за пунктом 4 частини першої статті 201 ЦПК може бути також відкриття Конституційним Судом України провадження за зверненням відповідно до статті 43 Закону України від 16 жовтня 199 року N 422/96-ВР "Про Конституційний Суд України" про офіційне тлумачення положень Конституції України чи закону, що мають застосовуватися при вирішенні справи, яка перебуває у провадженні суду. При неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку кримінального судочинства, підставою для зупинення провадження у цивільній справі може бути лише наявність кримінальної справи на розгляді в суді. Разом з тим підставою зупинення провадження у справі не може бути касаційне оскарження попередніх судових рішень у справі. Застосовуючи пункти 2, 3, 5 частини першої статті 202 ЦПК відповідно про зупинення провадження у зв'язку із захворюванням сторони, перебуванням її у службовому відряджені чи призначенням судом експертизи, суд повинен виходити з того, що у таких випадках відповідно до змісту статті 157 ЦПК провадження у справі може бути зупинено, якщо передбачається, що зазначена відсутність сторони або проведення експертизи триватиме понад установлені строки розгляду справ. Правило частини другої статті 202 ЦПК про те, що суд не зупиняє провадження у випадках, установлених пунктами 1 - 3 частини першої цієї статті, якщо відсутня сторона веде справу через свого представника, не застосовується до випадків, коли суд викликає позивача або відповідача для особистих пояснень.
Як вбачається із матеріалів даної цивільної справи, зокрема, позовної заяви, - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" звернулося в суд позовом до ОСОБА_3 про визнання договору № 1230475 на вклад "Депозитний" на ім'я фізичної особи від 25.02.2013 року, укладеного між ПАТ "Державний ощадний банк України" та ОСОБА_3 - нікчемним з тих підстав, що при укладенні такого не дотримано вимог щодо письмової форми договору, грошові кошти відповідача як вклад у банк не вносились і відповідно проценти на них банком не нараховувались.
Крім цього, як вбачається з витягів із матеріалів згаданої кримінальної справи, зокрема, обвинувального акту (а.с. 56-60) ОСОБА_4 та ОСОБА_5, обвинувачуються, зокрема, і в тому, що 25.02.2013 року ОСОБА_4 перебуваючи на своєму робочому місці в приміщенні ТВБВ № 10013/0332 територіально-відокремленого без балансового відділення №10013/0289 АТ "Ощадбанк", в мЛьвові, на вул. Медової Печери, 39, діючи протиправно, з корисливих мотивів, маючи умисел на особисте протиправне збагачення діючи за попередньою змовою групою осіб із завідуючою даного відділення банку ОСОБА_6 та маючи за мету заволодіння грошовими коштами вкладника даного відділення ОСОБА_3, які останній мав намір внести на рахунок пролонгувавши раніше відкритий вклад "Депозитний", була обізнана, що ОСОБА_5 від імені банку виготовила двосторонній Договір на вклад "Депозитний" на ім'я ОСОБА_3 до якого внесла завідомо неправдиві дані про відкриття неіснуючого розрахункового рахунку №1230475 та роздрукувавши даний договір надала його для підпису вкладнику ОСОБА_3, після чого ОСОБА_5 також скріпила його власним підписом та печаткою відділення. В подальшому ОСОБА_4 виготовила заяву на прихід готівки №1230475, в яку внесла завідомо неправдиві дані про внесення вкладником ОСОБА_3 на свій депозитний рахунок коштів в сумі 70650 грн., після чого роздрукувала дану заяву та разом з ОСОБА_5, скріпивши її своїми підписами, передали ОСОБА_3 Таким чином ОСОБА_4 та ОСОБА_5 умисно заволоділи грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 70650 грн., якими в подальшому розпорядились на власний розсуд.
Крім цього, у вказаній кримінальній справі ОСОБА_3 заявлено цивільний позов про стягнення з АТ "Державний ощадний банк" коштів прийнятих на вкладний (депозитний) рахунок та процентів, які мали бути нарахованими після спливу строку дії договору депозитного рахунку (а.с. 92-93).
ОСОБА_3 визнано потерпілим та цивільним позивачем у справі (обвинувальний акт, ухвала підготовчого судового засідання Залізничного районного суд м.Львова від 2.10.2014 року у вказаній кримінальній справі (а.с. 56-63).
Вказаного не заперечила і представник позивача у судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання: 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; 7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; 7-1) чи є підстави для застосування до юридичної особи заходів кримінально-правового характеру; 8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; 9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого частиною другою статті 94 Кримінального кодексу України; 10) чи слід у випадках, передбачених статтею 96 Кримінального кодексу України , застосувати до обвинуваченого примусове лікування; 11) чи необхідно призначити неповнолітньому громадського вихователя; 12) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; 13) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; 14) як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч.3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються:
1) у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд; 2) у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання, застосування примусових заходів медичного характеру при встановлені стану обмеженої осудності обвинуваченого, застосування примусового лікування відповідно до статті 96 Кримінального кодексу України, мотиви призначення громадського вихователя неповнолітньому; підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Враховуючи вказане вище обвинувачення, що пред'явлене в згаданій кримінальній справі колегія суддів вважає, що під час розгляду кримінальної справи будуть встановлені обставини, що істотно впливають на можливість розгляду даної цивільної справи, зокрема, при встановленні обставин вчинення злочину обвинуваченими: способу, наслідків, мотивів, тощо.
Вказані обставини, що встановлюватимуться при розгляді згаданої кримінальної справи прямо стосуються підстав заявленого позову у даній справі, тобто форми укладення договору між сторонами, у випадку якщо такий було укладено чи заволодіння такими без укладення договору та подальшого руху коштів (передачу такого банку чи конкретним його працівникам, іншим особам, тощо).
Від встановлення вказаних обставин прямо залежить можливість розгляду даної цивільної справи, що на думку колегії суддів, до встановлення таких, - не може бути розглянутою.
Зважаючи на вказане, на думку колегії суддів, судом першої інстанції підставно було зупинено провадження у даній цивільній справі до розгляду згаданої кримінальної. Доводи ж скарги про те, що встановлення вини особи у кримінальній справі про привласнення коштів та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей не може вплинути на розгляд даної цивільної не слід вважати обґрунтованими, оскільки під час розгляду справи окрім наведеного встановлюються і інші обставини про які йшлося вище та які мають вирішальне значення для розгляду даної цивільної справи.
Решта доводів скарги не слід вважати обґрунтованими та таку відхилити, залишивши ухвалу суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Філії - Львівського обласного управління АТ "Ощадбанк" - відхилити.
Ухвалу Личаківського районного суду м. Львова від 20 лютого 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: Я.А. Левик
Судді: В.Я. Бакус
Т.А. Гірник